сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Люблінська унія
1 липня 1569 року депутати польського і литовського сеймів на загальному сеймі, скликаному в Любліні, затвердили унію між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, що знаменувала утворення нової федеративної державі Речі Посполитої, конституційної монархії під владою виборного короля.
На обкладинці: «Люблінська унія», фрагмент картини Яна Матейка, 1869 рік
19144
Політика
Володимир Лук'янюк
У XVI столітті знесилене тривалими війнами з Московією, Велике князівство Литовське поступово втратило майже третину своєї території (Чернігово-Сіверщину, Смоленськ) і його положення ще більше ускладнилося з початком у 1558 році Лівонської війни. В 1563 році був втрачений Полоцьк, що поставило Велике Князівство Литовське на межу катастрофи, коли з'явилася загроза його поглинання Московським царством.
Об'єднання Великого князівства Литовського з Польщею започаткувала династична Кревська унія 1385 року, за яким великий князь литовський Ягайло проголошувався польським королем, - Велике князівство Литовське хоч і ставало формально васалом Польщі, однак залишалося при цьому самостійною державою. Головною опозиційною силою повного об'єднання були литовські магнати, які побоювалися втрати безлічі повноважень і прав, а також повного розчинення в польській шляхті без отримання високих постів в новій державі. Проти унії виступали також і магнати з території українських та білоруських територій, що остерігались обмеження своїх прав, привілеїв і земельних володінь. Проте їхня позиція виявилася недостатньо сильною для того, щоб не допустити унії.
Польща у свою чергу прагнула скористатися таким досить невтішним становищем Литви у своїх інтересах та поширити свій вплив на слов'янський схід. Крім того, існувала небезпека, що Литва з припиненням в особі Сигізмунда-Августа литовсько-польської династії Ягеллонів відокремиться від Польщі.
Розгляд питання про укладення унії розпочався 10 січня 1569 року на спільному польсько-литовському сеймі у Любліні. Представники Литви пропонували загальний сейм для вибору короля на кордоні Литви і Польщі, коронування короля в Вільно литовської короною, скликання сеймів поперемінно в Литві та Польщі, призначення на посади в Литві лише її уродженців. Ці умови були неприйнятними для поляків - вони наполягали на обранні та коронуванні монарха лише в Польщі, єдиний сейм, сенат, а також спільну грошову одиницю.
На знак протесту проти польського тиску в ніч на 1 березня литовська депутація під керівництвом Миколи Радзивілла потайки покинула Люблін, у відповідь на що король Сигізмунд II Август, спираючись на польську та волинську шляхту, у березні 1569 року видав універсал про приєднання до Польського королівства Підляського і Волинського воєводств, Поділля і Києва, а в травні - Київського і Брацлавського воєводств. Під владою Литви залишилися тільки північно-західні руські землі Берестейщина і Пінщина, що змусило нову литовську депутацію під керівництвом Яна Ходкевича погодитись на всі пункти запропонованої з польського боку унії, просячи лише про пом'якшення деяких формулювань.
Сигізмунд II Август (1520-1572), великий князь Литовський (1544-72) і король польський (1548-72) з литовської династії Ягеллонів, після 1554 року © Національний музей, Краків
Сигізмунд II Август (1520-1572), великий князь Литовський (1544-72) і король польський (1548-72) з литовської династії Ягеллонів, після 1554 року © Національний музей, Краків
Підписана 28 червня Люблінська унія була затверджена 1 липня 1569 року роздільно депутатами польського і литовського сеймів на загальному сеймі, а 4 липня - ратифікована королем польським і великим князем литовським Сигізмундом II Августом. Вона засвідчила утворення єдиної федеративної держави з виборним (не спадковим) монархом (Королем польським і Великим князем Литовським), яка відігравала важливу роль у світовій політиці протягом наступних двох століть.
Українські землі у складі Речі Посполитої об'єднувалися у 6 воєводств: Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське, Подільське, Руське, до яких з 1618 року приєдналося Чернігівське воєводство, утворене на землях, відвойованих у Московського царства; для Волинського, Брацлавського і Київського воєводств було збережено дію місцевого права, відповідна судова практика й староукраїнська мова в діловодстві (була замінена польською рішенням сейму 1697 року). Однак, на відміну від литовських, правові зміни в яких визначались власними законами (відомими як Литовські статути), українські землі не забезпечили собі окремий статус у політичній і соціально-правовій системі нової держави, що попри формальне зрівняння у правах українських магнатів з литовською та польською знатттю і шляхтою, сприяло полонізації та денаціоналізації української політичної еліти, особливо активним після відхилення католицьким єпископством акту Варшавської конфедерації 1573 року про засади релігійної терпимості у Речі Посполитій як такого, що «ображає велич Бога і руйнує основи польської державності».
Згідно з положеннями Унії Польща і Литва ліквідовували внутрішні митні кордони, запроваджували спільну грошову одиницю, мали спільний сейм з представників світської знаті, духовенства і шляхти обох держав, спільний сенат для відання внутрішніми і зовнішніми питаннями, проте зберігали власні державні інституції (сейми, канцлерів, підскарбіїв, воєвод), армію (з власними гетьманами), «статути і привілеї» та судоустрій. Люблінська унія остаточно закріпила домінуюче в державі положення шляхти, права, привілеї і вольності якої законодавчо закріплені у 1573 році, визначили її владу над іншими станами держави і монархією загалом.
Формально Люблінська унія залишалась чинною до 3 травня 1791 року, коли прийнята сеймом конституція перетворила Річ Посполиту на унітарну державу. Незважаючи на відміну конституції через три роки Гродненським сеймом, на той момент Польсько-литовська держава пережила вже другий поділ і у 1795 році остаточно припинила своє існування.
1 липня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Шарля де Голля
Правила життя
Правила життя Шарля де Голля
Політика
Україна
Європа
Середньовіччя

Головні події 1 липня

#ЦейДень
Все про 1 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left30 червня
2 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward