Петро Болбочан, після 1916 року
28 червня 1919 року за політично вмотивованим вироком військового суду розстріляний полковник Армії УНР Петро Болбочан, командир операції із звільнення Криму від більшовиків, який попри політичні розбіжності з керівниками Директорії підтримав їх антигетьманський виступ, але так і не отримав можливості реалізувати себе в повній мірі як полководець.
На обкладинці: Петро Федорович Болбочан, до 1917 року
Особистості
Кадровий офіцер російської армії, учасник Першої Світової війни, підполковник Петро Болбочан очолив перший на фронті українізований полк, в січні-березні 1918 року брав участь в боях із більшовицькими військами на території України, у квітні керував успішною операцією зі звільнення від більшовиків Криму, який, проте, через складну зовнішньополітичну ситуацію так і не був приєднаний до України.
Після падіння Центральної Ради 29 квітня 1918 року Петро Болбочан перебував у опозиції до гетьмана Скоропадського (зокрема, схилявся до кандидатури кандидатури габсбургського принца Василя Вишиваного в якості нового гетьмана), але не залишив служби і в листопаді, уже в чині полковника армії Української Держави, одним з останніх приєднався до антигетьманського повстання на чолі з Директорією за умови (так і не виконаної) збереження у недоторканості державного апарату України.
У грудні 1918 року очолювана Болбочаном Запорізька дивізія була розгорнута в корпус, а в січні наступного він був призначений командувачем Лівобережною групою Армії УНР. Через низку об'єктивних факторів вона в кілька разів поступалася російській Червоній армії, що розпочала агресію проти України, і з огляду на ненадійність деяких підрозділів та на ворожий нейтралітет німецьких частин, Болбочан був змушений тоді ж залишити Харків та Полтаву.
«Не дивлячись на те все, що зі Штабу Головного Отамана Петлюри і генерального Штабу, одержано біля 30 наказів, аби Запорізьці скинули наплечники-погони, та під тризуби начепили червону стрічку. Перший такий наказ був одержаний по телеграфу, я, спільно з полковником генштабу Гайденрайхом доложив полковникові Болбочанові, який наказав мені знищити такий глупий наказ революційних маніяків» - Сотник Іван Барило в листі до генерала Михайла Омеляновича-Павленка
У цей час його протистояння із соціалістично налаштованими Симоном Петлюрою та Володимиром Винниченком перейшло у відкритий конфлікт — звинувачений у «реакційності», Болбочан став відкрито ігнорувати накази «революційних маніяків».22 січня 1919 року за наказом або, принаймні, за згодою Симона Петлюри він був заарештований за нібито немотивований відступ з-під Харкова одним зі своїх підлеглих отаманів полковником Омеляном Волохом (який у січні 1920 року вкраде військову скарбницю та перекинеться до більшовиків) та відправлений до Києва, де перебував під домашнім арештом, а в лютому на тих самих умовах був переведений до Станіслава (нині — Івано-Франківськ).
«Тепер всю вину складають на Болбочана, навіть обвинувачують його в зраді, але певніше всього, що це результат більшовицької інтриги, або старшинської зависті, бо Болбочан придбав собі славу невтомного борця з більшовиками, з якими він без перериву воював цілий рік і в подяку за це (а може якраз за це) тепер і арештували його» - Євген Чикаленко, 24 січня 1919 року
Попри численні звернення справа Болбочана не розглядалася, його вина не була доведена, і 7 червня 1919 року державний інспектор Запорізької групи військ Михайло Гавришко на прохання офіцерів призначив його командувачем цієї групи, але за два дні за дорученням Петлюри і Болбочана і Гавришка заарештували за «злочинне захоплення влади», яке начебто призвело до розладу на фронті.10 червня в місті Чорний Острів (нині — Хмельницька область) Болбочан був засуджений до страти надзвичайним військовим судом, що тривав загалом 7 годин. Його клопотання до Симона Петлюри про помилування залишилося без відповіді, за два дні вирок було затверджено генералом Олександром Осецьким, і 28 червня 1919 року о 10-й вечора Петро Болбочан був розстріляний біля станції Балин Подільської губернії (нині — Дунаєвецький р-н Хмельницької області) й там же похований.
У 2005 році поблизу ймовірного місця розстрілу Петра Болбочана був встановлений пам'ятний знак.
Коментарі
Дивіться також
• Взяття Сімферополя українськими військами, 1918
• Українська Держава Павла Скоропадського, 1918
• Директорія Української Народної Республіки, 1918
• Друга російсько-українська війна, 1919
• Повстання отамана Григор'єва, 1919
• Падіння Директорії УНР, 1920
• Вбивство Симона Петлюри, 1926
• Помер Василь Вишиваний, 1948
• Українська Держава Павла Скоропадського, 1918
• Директорія Української Народної Республіки, 1918
• Друга російсько-українська війна, 1919
• Повстання отамана Григор'єва, 1919
• Падіння Директорії УНР, 1920
• Вбивство Симона Петлюри, 1926
• Помер Василь Вишиваний, 1948
Онлайн-тест ЗНО з історії України
Всі події червня • 1919-го року
Головні події 28 червня
#ЦейДень
Все про 28 червня
Події, факти, персоналії
#ЦейДень
Все про 28 червня
Події, факти, персоналії
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас у Facebook, Twitter,
дивіться на YouTube,
слухайте на SoundCloud і MixCloud,
відслідковуйте новини (RSS): сьогоднішні події, нові статті.Автори публікацій, всі статті, хештеги.
Коментарі, відгуки, пропозиції? - пишіть. Вам цікавий сайт? - підтримайте.