Після розпаду Сербсько-грецького царства у 1371 році владу на півночі отримав Лазар Хребелянович, який проголосив себе князем Моравської Сербії. За підтримки угорського короля він відвоював у інших сербських феодалів ряд територій, а по смерті Людовика І — Белград. У 1376 році турки-османи змусили візантійського імператора Андроніка IV передати їм контроль над півостровом Галліполі, який став їх першим європейським володінням, а Османська імперія отримала форпост для експансії на Балкани.
У 1385 році османи, скориставшись протистояннями між місцевими князями, один за одним підкорили дрібні боснійські, чорногорські і сербські володіння, завоювали Средец (Софію), Ніш, Східну Грецію та Македонію і на початку літа 1389 року розпочали військовий похід на Моравську Сербію. Військо султана Мурада I Богообраного і його сина Баязіда чисельністю до 40 тисяч чоловік вирушило з-під Пловдіва, досить швидко перетнуло Македонію і в кінці червня вийшло на Косово поле поблизу сучасного міста Пріштіна, володінні сербського князя Вука Бранковича (Вукова земля), який доводився зятем Лазару Хребеляновичу.
Бранковича і Хребеляновича підтримав лише боснійський король Твртко I, який надіслав десятитисячний загін, і, зібравшись біля міста Ніш, сербське військо вирушило до Косово поля, яке було перехрестям важливих торгових шляхів. Битва почалась 28 червня 1389 року з обстрілу турецькими лучниками сербських позицій, що не завадило важкій сербській кінноті прорвати один з османських флангів та потіснити їх центр. Однак перехід турків на правому фланзі у контратаку змусив сербів відступати. Не маючи єдиного командування і поступаючись чисельністю, відступ перетворився на втечу, особливо після того як Вук Бранкович, прагнучи зберегти залишки своєї армії, наказав їй залишити поле бою.
Незважаючи на перемогу, новий турецький султан вирушив на Схід, щоб утвердитись у своїх правах на владу у протистоянні зі своїм старшим братом Якубом, якого наказав стратити. Загибель султана Мурада і повернення Баязіда в Малу Азію була сприйнята в Європі як перемога, проте вже в 1392 році Баязід І повернувся на Балкани і за три роки при підтримці свого васала Сербії завоював Болгарію, яка стала османською провінцією.
Коментарі
Дивіться також
• Битва під Нікополем, 1396
• Ангорська битва, 1402
• Падіння Константинополя, 1453
• Хотинська битва, 1621
• Битва біля Каленберга, 1683
• Війна за незалежність Туреччини, 1919
• Турецька республіка, 1923