сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Повстання на броненосці «Потьомкін»
27 червня 1905 року почалося перше в історії російського флоту велике збройне повстання моряків Чорноморського флоту на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський». Не маючи чіткого плану дій, повстанці повели корабель в Одесу, де не знайшли підтримки, і за тиждень у румунському порту Констанца здалися місцевій владі.
На обкладинці: Ескадренний броненосець «Святий Пантелеймон» (у минулому - «Князь Потьомкін Таврійський»), 1906 рік
5942
Політика
Олександр Донік
Погіршення ситуації в Росії, спричинене поразками у війні з Японією, відгукнулося на Чорноморському флоті, матроси якого були насторожені чутками про можливе відправлення їх на війну на Далекий Схід. Активізувалися і радикальні політичні рухи, що після «кривавої неділі» 22 січня 1905 року тримали курс на захоплення влади, зокрема у Севастополі підпільні соціал-демократичні групи почали готувати на осінь повстання. Спущений на воду у 1900 році броненосець «Князь Потьомкін Таврійський» за технічним оснащенням вважався одним з найсучасніших кораблів Чорноморського флоту, а його особовий склад не був надмірно заражений революційною пропагандою.
У червні 1905 року броненосець «Князь Потьомкін Таврійський» вийшов у море на навчальні стрільби. Приводом до непокори матросів 27 червня 1905 року стала відмова частини екіпажу вживати зіпсовану, на їхній погляд, їжу (борщ з протухлим м'ясом). Після погроз командира судна капітана 1-го рангу Євгена Голікова їх покарати, здавалося, інцидент було вичерпано, але підозра у намірі жорстоко покарати невинних матросів, а не зачинщиків, спричинила бунт. Почався він з фрази уродженця Житомирщини, одного з ватажків повстання, артилерійського унтер-офіцера Григорія Вакуленчука, виголошеної українською: «Та доки ж ми будемо рабами!» і вбивства ним лейтенанта Леоніда Неупокоєва. Озброєна частина команди вбила ще 5 офіцерів (решту заарештувала), суднового лікаря та в метушні 4 матросів. Під час сутички було смертельно поранено і Вакуленчука.
Артилерійський унтер-офіцер Григорій Микитович Вакуленчук (1877-1905)
Артилерійський унтер-офіцер Григорій Микитович Вакуленчук (1877-1905)
Близько 8 годин вечора того ж дня броненосець «Потьомкін» дістався порту охопленої загальним страйком Одеси. Під керівництвом прибулих на корабель місцевих революціонерів було обрано керівний орган - «суднову комісію» - на чолі з мінним машиністом, уродженцем Харківщини, Панасом Матюшенком. До її складу ввійшло близько тридцяти матросів, в тому числі й кілька соціал-демократів, що не були членами екіпажу. Вони склали звернення до військ гарнізону і до громадян Одеси з закликами підтримати повстання. Соціал-демократи, що перебували на борту броненосця, намагалися схилити суднову комісію до висадки десанту в Одесі і захоплення ключових об'єктів міста. Але більшість вирішила не розбивати команду на частини, а в повному складі екіпажу чекати приходу ескадри, з якою, можливо, доведеться вести бій.
Зайнявши вичікувальну позицію, «потьомкінці» сподівались на солідарність інших корабельних екіпажів Чорноморського флоту. Під вечір 28 червня на одеській набережній зібралось кілька тисяч осіб. Почались провокації й заворушення в порту, деякі крамниці були розбиті і підпалені. З настанням темряви урядові війська, які оточили порт, почали обстрілювати натовп, що намагався його покинути. Були вбиті і поранені сотні людей. Наступного дня, 29 червня, після повернення почесного караулу матросів з похорону в Одесі Григорія Вакуленчука, вони були обстріляні армійським патрулем - двоє «потьомкінців» загинуло, троє було заарештовано. Натомість, броненосець несподівано для урядових сил дав три холостих «траурних» постріли в пам'ять про Вакуленчука і два постріли бойовими снарядами по місту - його ватажки пізніше запевняли, що хотіли потрапити в будинок градоначальника і командувача військами, але промахнулися.
Унтер-офіцер Панас Миколайович Матюшенко (1879-1907)
Унтер-офіцер Панас Миколайович Матюшенко (1879-1907)
На придушення повстання 29 червня 1905 року командування Чорноморського флоту направило дві ескадри (5 броненосців, 1 крейсер, 7 міноносців), які наступного дня зустріли бунтівний корабель неподалік Одеси. Втім командування ескадри не наважилося відкрити вогонь по броненосцю, а екіпаж панцерника «Георгій Побідоносець» приєднався до «Потьомкіна». Інші чотири броненосці відійшли на рейд. Втім, уже 1 липня група молодших офіцерів та частина команди, що відмовлялася бунтувати, наполягли на здачі «Георгія Побідоносця» владі. А «Потьомкін» вирушив до румунського порту Констанца, сподіваючись поповнити необхідні запаси палива та продовольства, але дістав відмову. 5 липня він прибув до Феодосії, але знову зазнав невдачі - при спробі зійти на берег по матросах відкрили вогонь. Через три дні «потьомкінці» повернулися до Констанци. Вичерпавши всі запаси палива і продовольства, вони здалися румунській владі.
Судові процеси над «потьомкінцями» тривали з лютого 1906 року до 1917-го: зі 173 чоловік - четверо було засуджено до страти (трьом вирок був замінений на 15-літню каторгу; єдиним страченим був Панас Матюшенко, який у 1907 році нелегально повернувся на батьківщину і 2 листопада був повішений у Севастополі. Ще 55 чоловік постало перед судом з числа бутівників на кораблі «Георгій Побідоносець» - троє з них було засуджено на смерть, решта - до різних термінів каторги або тюремного ув'язнення.
9 липня 1905 року інтернований румунським урядом «Потьомкін» був повернений Росії і невдовзі відбуксований до Севастополя. Російська влада вимагала від Румунії видати «потьомкінців» як кримінальних злочинців, однак дістала відмову. Більшість матросів оголосили себе політичними емігрантами. Згодом частина з них залишила Румунію, перебравшись до різних країн, частина - повернулась на батьківщину й була заарештована та засуджена. Чимало учасників повстання повернулися додому вже після Лютневої революції 1917 року, яка звільнила матросів-бунтівників від судового переслідування.
Після повстання броненосець був перейменований на «Святий Пантелеймон». У квітні 1917 року панцерник знову став іменувався «Потьомкін», а вже восени отримав назву «Борець за свободу», невдовзі увійшовши до Українського військово-морського флоту. У 1923 році в зв'язку зі значними пошкодженнями більшовики розібрали легендарний броненосець на металобрухт.
27 червня 2018 © Олександр Донік спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Отто Бісмарка
Правила життя
Правила життя Отто Бісмарка
Політика
Європа
Нова історія

Головні події 27 червня

#ЦейДень
Все про 27 червня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left26 червня
28 червняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward