У грудні 1917 року, після невдалої спроби захопити владу у Києві на скликаному за ініціативою більшовиків Всеукраїнському з'їзді совітів робітничих, селянських і солдатських депутатів, пробільшовицьки налаштовані делегати переїхали до Харкова і там, об'єднавшись із делегатами ІІІ обласного з'їзду рад Донецько-Криворізького басейну, проголосили створення радянської Української Народної Республіки (УНР). На з'їзді було обрано Центральний Виконавчий Комітет рад України (ЦВК рад України), який вже через кілька днів сформував уряд — Народний секретаріат, місцеперебування якого і визначало столичність міста.
Після захоплення червоними військами Києва в лютому 1918-го туди одразу перемістився Народний секретаріат, проте укладення Брестського мирного договору змусило його невдовзі залишити Київ і столицею радянської УНР встигли побувати Полтава, Катеринослав та Таганрог, де наприкінці квітня були розпущені ЦВК рад України та Народний секретаріат.
Наступний прихід радянсько-більшовицької влади в Україну почався восени 1918 року — 28 листопада було створено Тимчасовий робітниче-селянський уряд України, який місцем перебування спочатку визначив тоді українське місто Суджа (нині — Курська область, РФ). 27 грудня було ухвалено рішення про переїзд до Білгорода, але вже 3 січня 1919 року червоні війська захопили Харків, куди й перебрався уряд.
6 січня радянська Україна отримала нову назву — Українська Соціалістична Радянська Республіка.
Після захоплення 5 лютого 1919 року Червоною армією Києва постало питання про переїзд туди вищих органів влади УСРР. Відповідне рішення було увалене у лютому 1919 року, а 6 березня 1919 року воно було затверджене на першому засіданні ІІІ Всеукраїнського з'їзду рад, який 6-10 березня відбувся у Харкові. Переїзд вищих владних структур до Києва відбувся у другій половині
В 1919 році радянсько-більшовицька влада в Україні знову потерпіла поразку, а вже при її відновленні вищі владні структури (тоді це був Всеуревком та тимчасове бюро ЦК КП(б)У) переїхали до Харкова у другій половині січня 1920 року. Наміри повернути столицю до Києва у лютому 1920 року Ленін означив як «нісенітницю», що, власне, і було підтверджене практикою, коли вже весною польсько-українські війська зайняли Київ.
Певний час Харків вбачався тимчасовою столицею УСРР. Відповідне рішення Всеукраїнського з'їзду рад, яким Харків було названо столицею УСРР, було зафіксоване лише при затвердженні Конституції УСРР 1929 року. Втім, і в період утвердження Харкова в новому статусі час від часу серед високопосадовців лунали месиджі про перенесення звідти столиці до іншого міста, наприклад, Києва чи Запоріжжя — нового індустріального центру радянської України.
У січні 1935 року ХІІІ Всеукраїнський з'їзд рад остаточно ствердив новий статус Києва, внісши відповідні зміни у 82 ст. Конституції: «Столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки є місто Київ».
Коментарі
Дивіться також
• Незалежність радянської УНР, 1918
• Білгород — столиця радянської України, 1918
• Захоплення більшовиками Харкова, 1919
• Попередня угода про створення СРСР, 1922
• Харків — столиця УСРР, 1923