24 червня 1893 року норвезький дослідник Фрітьоф Нансен з екіпажем у 12 чоловік відбув з міста Крістіанія (сьогодні - Осло) на підкорення Північного полюсу на борту спеціально збудованого судна «Фрам», котре мало б здійснити дрейф за потрібним маршрутом разом із льодами; на собачих упряжках було досягнуто 86°13.6' північної широти, що на той час було абсолютним світовим рекордом.
На обкладинці: Фрітьоф Нансен, 1897 рік
Подорожі і відкриття
Володимир Лук'янюк
Після завершення своєї Гренладської експедиції,
18 лютого 1890 року 29-літній Фрітьоф Нансен виступив на засіданні Норвезького географічного товариства з оригінальною ідеєю досягнення Північного полюса - вважаючи, що між Берінговою протокою і Гренландією існує навколополярна течія, він запропонував на невеликому судні досягти її і, дрейфувати до полюса у льодах. Задум Нансена був підтриманий парламентом
Норвегії, який виділив основне фінансування для побудови парусно-моторної шхуни «Фрам», особлива форма якоъ мала витримати тиск пакового льоду.
«Фрам» був спущений на воду
26 жовтня 1892 року у норвезькому містечку Ларвік і після конкурсного відбору команди з 12 чоловік
24 червня 1893 року відплив із затоки Піппервік від вілли Нансена «Готхоб» в Люсакері. До
15 липня судно йшло вздовж берегів Норвегії, завантажуючи припаси, і
29 липня увійшло в Баренцеве море, а
7 вересня досягло мису Челюскінців на півострові Таймир.
Нансен планував досягти широти 80°, але суцільний лід завадив цьому і
5 жовтня дрейф розпочався від Новосибірських островів з 78° північної широти. «Фрам» рухався із середньою швидкістю 3 км/добу і лише
19 травня 1894 року досягнув 81°. Зважаючи, що таким темпом дрейф до полюса займе 5-6 років, в кінці літа Нансен прийняв рішення продовжити свій шлях до полюсу на собачих упряжах і байдарках.
Після двох невдалих спроб у
лютому, коли доводилось повертатись через невдалу конструкцію нарт,
14 березня 1885 року Фрітьоф Нансен і Ялмар Йогансен стартували у майже 800-кілометровий похід до Північного полюсу, на досягненя якого відводилось до двох місяців. Однак перехід виявився надзвичайно важким - зустрічний вітер, морози до -40°C і знесилені собаки змусили Нансена
8 квітня відмовитись від pадуманого і, досягнувши широти 86°13,6' (за 400 км від цілі), повернути в напрямку Землі Франца-Йосифа, де полярники перезимували у жахливих умовах.
21 травня 1896 року вони продовжили шлях на південь, долаючи його на лижах і байдарках (собаки були з'їдені ще до зимівлі), харчуючись впольованим м'ясом ведмедя і тюленів.
17 червня 1896 року Нансен і Йогансен випадково наткнулись на експедицію англійця Фредеріка Джонсона, який своїм судном «Windward» відправив їх на батьківщину, куди норвежці прибули
13 серпня 1896 року. За дивним збігом того ж дня «Фрам» закінчив свій 1041-денний дрейф, звільнившись з льодової пастки.
Екіпаж «Фрама» після повернення в Крістіанію (Фрітьоф Нансен - другий справа, командир корабля Отто Свердруп - третій справа у першому ряду, Ялмар Йогансен - перший справа у другому ряду), серпень 1896 року
У повному складі експедиція возз'єдналась в норвезькому місті Трьомсе
23 серпня 1896 року після 17 місяців розлуки і її повернення в Крістіанію (нині - Осло) супроводжувалось тріумфальними зустрічами в кожному порту - досягнення Нансена було абсолютним рекордом свого часу, а його полярна експедиція стала першою в XIX столітті, під час якої не загинула жодна людина.
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас також у Google+, Facebook, Twitter, YouTube; стрічки новин (RSS): сьогоднішні події, нові статті.