Після завершення своєї Гренладської експедиції, 18 лютого 1890 року 29-літній Фрітьоф Нансен виступив на засіданні Норвезького географічного товариства з оригінальною ідеєю досягнення Північного полюса — вважаючи, що між Берінговою протокою і Гренландією існує навколополярна течія, він запропонував на невеликому судні досягти її і, дрейфувати до полюса у льодах. Задум Нансена був підтриманий парламентом Норвегії, який виділив основне фінансування для побудови парусно-моторної шхуни «Фрам», особлива форма якоъ мала витримати тиск пакового льоду.
«Фрам» був спущений на воду 26 жовтня 1892 року у норвезькому містечку Ларвік і після конкурсного відбору команди з 12 чоловік 24 червня 1893 року відплив із затоки Піппервік від вілли Нансена «Готхоб» в Люсакері. До 15 липня судно йшло вздовж берегів Норвегії, завантажуючи припаси, і 29 липня увійшло в Баренцеве море, а 7 вересня досягло мису Челюскінців на півострові Таймир.
Нансен планував досягти широти 80°, але суцільний лід завадив цьому і 5 жовтня дрейф розпочався від Новосибірських островів з 78° північної широти. «Фрам» рухався із середньою швидкістю 3 км/добу і лише 19 травня 1894 року досягнув 81°. Зважаючи, що таким темпом дрейф до полюса займе 5-6 років, в кінці літа Нансен прийняв рішення продовжити свій шлях до полюсу на собачих упряжах і байдарках.
Після двох невдалих спроб у лютому, коли доводилось повертатись через невдалу конструкцію нарт, 14 березня 1885 року Фрітьоф Нансен і Ялмар Йогансен стартували у майже 800-кілометровий похід до Північного полюсу, на досягненя якого відводилось до двох місяців. Однак перехід виявився надзвичайно важким — зустрічний вітер, морози до -40°C і знесилені собаки змусили Нансена 8 квітня відмовитись від pадуманого і, досягнувши широти 86°13,6' (за 400 км від цілі), повернути в напрямку Землі Франца-Йосифа, де полярники перезимували у жахливих умовах.
21 травня 1896 року вони продовжили шлях на південь, долаючи його на лижах і байдарках (собаки були з'їдені ще до зимівлі), харчуючись впольованим м'ясом ведмедя і тюленів. 17 червня 1896 року Нансен і Йогансен випадково наткнулись на експедицію англійця Фредеріка Джонсона, який своїм судном «Windward» відправив їх на батьківщину, куди норвежці прибули 13 серпня 1896 року. За дивним збігом того ж дня «Фрам» закінчив свій 1041-денний дрейф, звільнившись з льодової пастки.
У повному складі експедиція возз'єдналась в норвезькому місті Трьомсе 23 серпня 1896 року після 17 місяців розлуки і її повернення в Крістіанію (нині — Осло) супроводжувалось тріумфальними зустрічами в кожному порту — досягнення Нансена було абсолютним рекордом свого часу, а його полярна експедиція стала першою в XIX столітті, під час якої не загинула жодна людина.
Коментарі
Дивіться також
• Третя експедиція Джеймса Кука, 1776
• Арктична експедиція Руальда Амундсена, 1903
• Підкорення Північного полюсу, 1909
• Підкорення Південного полюсу, 1911
• «Кон-Тікі» Тура Хеєрдала, 1947
• Підводний човен на полюсі Землі, 1958
• Спуск на дно Землі, 1960
