У 1286 році по смерті королеви Маргарет за підтримки короля Англії Едуарда I престол Шотландії здобув Іоан I Баліол. Незважаючи на визнання сюзеренітету Англії над Шотландією, невдовзі Іоан відновив союз Шотландії з Францією та Норвегією і відкрито виступив проти Едуарда I, чим скористалась частина шотландських баронів на чолі з Робертом Брюсом, що відмовилися визнати права права Іоана на престол. За їх підтримки Едуард I вщент розбив шотландців у битві біля Спотсмура, полонив Іоана, змусивши його в 1296 році підписати зречення від престолу на користь Едуарда I, який оголосив себе королем Шотландії.
Вже через рік спалахнуло антианглійське повстання Вільяма Воллеса, до якого приєднався і Роберт Брюс. Однак досить швидко воно було придушене, Воллес страчений і Брюс, вбивши свого конкурента за шотландський престол Джона Коміна «Рудого», 25 березня 1306 року в місті Скун був проголошений королем Шотландії. Проте його війська були невдовзі розбиті англійцями, брати — страчені, а сам Роберт Брюс був змушений рятуватись втечею. Наступного року він знов розпочав війну і після кількох перемог над кланом Комнінів, його підтримали більшість шотландських баронів на чолі з Джеймсом Дугласом.
До 1309 року війська Брюса і Дугласа звільнили північ та захід Шотландії і весною взяли в облогу замок Стерлінг, що мав стратегічне значення для англійців. Для його захисту король Едуард II вирушив на чолі 25-тисячного війська, яке безперешкодно досягнуло ріки Баннокберн за кілька кілометрів від Стерлінга. Битва почалась 24 червня 1314 року після несподіваної зустрічі англійського авангарду із 10-тисячною шотландською армією — незважаючи на чисельну перевагу, гориста місцевість не дала можливість англійцям ефективно використати кавалерію та лучників і у перший день бою вони з великими втратами були змушені відступити під натиском шотландської піхоти.
Перемога у битві біля Беннокберна дозволила Роберту Брюсу перейти в контрнаступ на території самої Англії, ослабленої міжусобними війнами, — у 1319 році, після перемоги над військами архієпископа Йоркського, між Шотландією та Англією було укладено перемир'я. Поразка від Шотландії стала причиною політичної кризи в самій Англії, яка завершилась поваленням Едуарда II в результаті змови, очолюваної його дружиною Ізабелою, — у 1327 році він був змушений зректись престолу на користь свого малолітнього сина і невдовзі убитий.
Коментарі
Дивіться також
• Битва при Гомільдон-Гілл, 1402
• Стюарти на англійському престолі, 1603
• Проголошення Великої Британії, 1707