Загибель
Романа Великого
19 червня 1205 року в битві під Завихостом на Віслі проти своїх двоюрідних братів польських князів Лешка Білого й Конрада Мазовецького загинув князь галицький, волинський і київський, «самодержець всієї Русі» Роман Мстиславич. Його смерть стала приводом до сорокалітньої міжусобиці, яка завершилась перемогою його синів Данила Галицького і Василька Романовича.На обкладинці: Герб Галицького князівства
54368
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Більшу частину свого дитиства Роман провів у Польщі, куди потрапив у 1155 році разом з батьком Мстиславом II Ізяславовичем, вигнаним з Луцька великим князем київським Юрієм Долгоруким. Весною 1168 року Мстислав, який рік перед тим зайняв стіл у Києві, здійснив великий похід проти половців, настільки успішний, що того ж року новгородці запросили на князівство його 16-річного сина Романа. 25 лютого 1170 року Роман Мстиславич зумів відстояти місто у триденній облозі і розбити військо коаліції руських князів, створеної володимирським князем Андрієм Боголюбським, який попереднього року захопив Київ.

Через місяць вигагний у 1168 році Андрієм Боголюбським з великого престолу Мстислав Ізяславович повернув собі владу в Києві, однак вже у квітні був змушений виїхати у Володимир (Волинський), де й помер 19 серпня 1170 року. Місто перейшло у спадок його старшому синові Роману, який був змушений залишити Новгород восени того ж року. При цьому його дядько Ярослав Ізяславич продовжував правити в Луцьку і був одним з головних претендентів на Київ, яким і оволодів у 1173 році при допомозі смоленських Ростиславичів, посадивши замість себе в Луцьку свого сина Інгваря.

Коли по смерті у 1187 році Ярослава Осмомисла розгорілась боротьба за Галич між його законним і незаконнонародженим синами, Роман Мстиславич вступив у змову з галицькими боярами і посів стіл у Галичі, залишивши правити у Володимирі свого молодшого брата Всеволода. Однак невдовзі, дізнавшись про наближення військ угорського короля Бели III, закликаних Володимиром Ярославичем (сином Ярослава Осмомисла), був змушений тікати в Овруч до свого тестя. Спільний похід з дружиною Рюрика Ростиславича успіху не приніс, проте допоміг Роману Мстиславичу повернутись у Луцьк, яким не хотів поступатись його молодший брат.

У наступні роки Роман Мстиславич розсварився зі своїм тестем, на той час уже великим князем київським, брав участь у двох війнах проти нього, воював у Польщі на боці своїх двоюрідних братів (по матері Агнешці, доньці Болеслава III Кривоустого з династії П'ястів, синів краківського князя Казимира II Справедливого) проти великопольського князя Мешка III Старого. За їх підтримки у 1199 році по смерті бездітним останнього галицького князя з династії Ростиславичів — Володимира, сина Ярослава Осмомисла — Роман Мстиславич знову захопив Галич. Це дало початок державі, часто званій Галицько-Волинським князівством, яка об'єднала чотири стола Галицькоої землі (Перемишль, Звенигород, Теребовль і власне Галич) і сім столів (Белз, Червен, Берестя, Пересопниця, Дорогобуж, Шумськ і Луцьк) Волинської.

Після того як 2 січня 1203 року Рюрик Ростиславич разом з Ольговичами (нащадками князя Олега Святославича, внука Ярослава Мудрого) та половецькою ордою здобув і розграбував Київ, влітку 1204 Роман Мстиславич знову скинув Рюрика і силоміць постриг у ченці разом з його дочкою Предславою (своєю колишньою дружиною)

Деспотично розправившись, за деякими даними шляхом терору, з надто незалежними галицькими боярами, у липні 1201 року Роман Мстиславич вигнав з Києва свого колишнього тестя Рюрика Ростиславича і посадив на велике княжіння двоюрідного брата Інгвара Ярославича (який з невеликими перевами правив до 1204 року), взимку 1201/02 років провів великий і успішний похід проти половців, захопивши величезну здобич і «безліч душ християнських звільнив з їх полону», за що удостоївся порівняння літописцем зі своїм предком Володимиром Мономахом.

Давній прихильник Андраша, сина Бели III, у його претенезіях на угорський престол, в кінці 1204 року з ним, уже як з королем, Роман Великий уклав угоду про взаємодопомогу і патронат над дітьми у випадку ранньої смерті одого з них.

Розсварившись зі своїми колишніми польськими союзниками, на початку весни 1205 року Роман Мстиславич розпочав похід у Малопольщу, взяв у облогу спочатку Люблін, а пізніше — містечко Завихост на Віслі, поблизу якого 19 червня загинув під час бою із загоном свого двоюрідного брата сандомирського князя Лешека Білого. Згідно Лаврентіївському літопису Роман Великий був похований у церкві Успіння Богородиці в Галичі.

Заснована Романом Великим князівська і королівська династія, відгалуження Рюриковичів і Мономаховичів, губиться у 1340 році, коли помер Володимир Левович, документально не цілком підтверджений король Русі у 1324-25 роках, зміщений галицькими боярством, яке запросило на престол його двоюрідного брата Юрія II Болеслава з династії П'ястів

Завдяки військовій допомозі Андраша II, про яку задля підтримки малолітніх дітей у серпні поклопотала вдова Романа Мстиславовича на зустрічі з ниму Сяноці, того ж року вдалось відбити спробу великого князя київського Рюрика Ростиславича у союзі з половцями захопити Галич.

Однак з поверненням у 1206-у році вигнаних свого часу бояр на стіл Галича сів князь новгород-сіверський Володимир Ігорович, і вдова Романа Великого з дітьми була змушена рятуватись втечею спочатку у Володимир, а пізніше — у Краків та Кам'янець. Це стало початком 40-річної боротьби за владу в Галицько-Волинських землях за участі місцевих бояр, угорського короля і краківського князя Лешека Білого, частою зміною військових союзів і посаджених ними у Галичі князів, втратою території і фактичним розпадом держави на дрібні удільні володіння.

Лише у 1230 році діти Романа Великого Данило і Василько зуміли підкорити Волинь, у 1238 — Галицьку землю, але остаточно утвердились в них лише у 1245 році після перемоги 17 серпня під Ярославом над об'єднаним військом Угорщини, Польщі і галицької опозиції. Старший з дуумвірату Романовичів Данило, що сидів у Галичі, того ж року був змушений визнати сюзеренітет золото-ординського хана, у пошуку захисту від якого в 1253 році прийняв титул короля Русі.

Друк 7
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 17 березня 2012. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 19 червня

Міхал Корибут Вишневецький — король Польщі

1669
#ЦейДень

Все про 19 червня

Події, факти, персоналії

Заарештований Беніто Муссоліні

1903

Заснування дому Віндзорів

1917

Придністровський конфлікт

1992