сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Борис Єльцин -
перший президент Росії
12 червня 1991 року на перших президентських виборах у Росії перемогу здобув Борис Єльцин, за котрого проголосувало 57,3% виборців. Він був переобраний на цю посаду ще раз і залишався президентом до 31 грудня 1999 року, коли передав владу Голові уряду Володимиру Путіну.
На обкладинці: Борис Єльцин, 1991 рік
6352
Особистості
Борис Миколайович Єльцин народився 1 лютого 1931 року в сім'ї розкуркулених селян. Його батько був репресований і до 1937 року працював на будівництві Волго-Донського каналу. В 1955 році Борис закінчив Уральський політех за спеціальністю інженер-будівельник. Змінивши ряд виробничих посад, в 1961 році вступив до КПРС, в 1964 році став членом Кіровського райкому КПРС, а в 1968 році був переведений у Свердловський обком КПРС. У 1976 році за рекомендацією Політбюро ЦК КПРС Борис Єльцин був обраний першим секретарем Свердловського обкому КПРС. На цій посаді він залишався до 1985 року, коли до влади прийшов Михайло Горбачов і Єльцин був переведений на роботу в Москву, де очолив відділ будівництва ЦК КПРС, а згодом - Московський міськом партії.
Після ряду конфліктів з Політбюро ЦК КПРС, у жовтні 1987 року Єльцин різко виступив на Пленумі ЦК КПРС, критикуючи повільні темпи Перебудови і звинуваючи Горбачова у зародженні культу особи. Втративши підтримку своїх соратників, Єльцин визнав свій виступ помилковим, з сердечним приступом попав у лікарню після симуляції спроби самовбивства і в листопаді був зміщений з посади секретаря та переведений на посаду першого заступника голови Держбуду СРСР. Влітку 1988 року Єльцин знову виступив з критикою соратників Горбачова і в березні 1989 року був обраний народним депутатом СРСР від Москви, отримавши 91,53% голосів виборців.
29 травня 1990 року Борис Єльцин став Головою Верховної Ради РРФСР, яка під його головуванням прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вийшовши в липні цього ж року з рядів КПРС, Єльцин почав різко виступати з критикою компартії і Михайла Горбачова особисто, вимагаючи його відставки. 12 червня 1991 року, отримавши підтримку 45,5 мільйонів виборців, Єльцин був обраний президентом РРФСР. Вступивши на посаду 10 липня, Єльцин провів департизацію і деіологізацію державних органів влади і розпочав з Горбачовим переговори про підписання нового союзного договору.
19 серпня 1991 року, після спроби державного перевороту та ізоляції Горбачова, Єльцин очолив протидію ГКЧП і через три дні зумів подолати путч. Після повернення Горбачова у Москву Єльцин таємно від нього провів переговори з Президентом України Леонідом Кравчуком і Головою Верховної ради Білорусії Станіславом Шушкевичем про створення Співдружності Незалежних Держав, які були утворені 21 грудня 1991 року. Через кілька днів Михайло Горбачов подав у відставку, і 25 грудня 1991 року СРСР як держава перестав існувати.
У 1993 році, після прийняття З'їздом народних депутатів Росії рішень, які обмежували повноваження виконавчої влади, Єльцин заявив про введення в країні «особливого режиму управління», що привело до конституційної кризи, яка після спроби зміщення Єльцина з посади президента вилилась у збройне протистояння - 3 жовтня Єльцин оголосив про введення надзвичайного стану і віддав наказ про штурм будинку парламенту. У жовтневих сутичках загинуло 123 людини і 384 були поранені. Здобувши перемогу, Єльцин зосередив у своїх руках всю повноту влади, розпустив Конституційний суд і Верховну раду. Прийнята наступного року конституція значно звузила повноваження парламенту на користь президента.
30 жовтня 1994 року Борис Єльцин віддав наказ про придушення сепаратизму в Чеченській Республіці, що привело до Першої чеченської війни і численних жертв серед мирного населення як в Чечні, так і в Росії. У 1996 році, незважаючи на значно втрачену популярність, Єльцин був удруге обраний на пост президента Росії, хоча більшість експертів вважає ці вибори недемократичними завдяки зловживанню прихильниками Єльцина адміністративними і фінансовими ресурсами країни.
Поганий стан здоров'я Єльцина не дозволяв йому повноцінно керувати державою і у серпні 1998 року, після фінансової кризи, яка значно підірвала економіку країни, більшість депутатів Державної думи висловились за відставку Єльцина з поста президента. Нова політична криза привела до кількох змін в уряді і в кінці 1999 року Єльцин прийняв рішення про відставку, передавши владу Голові уряду Володимиру Путіну. Про це він заявив 31 грудня в прямому телевізійному ефірі. Того ж дня Путін підписав указ про захист Єльцина від судового переслідування і збереженням за ним і його сім'єю значних пільг та привілеїв.
Помер Борис Єльцин 23 квітня 2007 року після тривалої хвороби. Він був похований через два дні з військовими почестями на Новодівочовому цвинтарів у Москві.
«Цей день в історії» © 2001-18. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Загибель Карла XII
Сьогодні
Загибель Карла XII
Особистості
Політика
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 12 червня

#ЦейДень
Все про 12 червня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left11 червня
13 червняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward