Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
headset
Коліївщина
6 червня 1768 року козацький загін Максима Залізняка вирушив з Холодного Яру під Чигирином у похід проти поляків — в Україні почалось повстання, що увійшло в історію під назвою Коліївщина. Воно супроводжувались масовою різаниною євреїв, католиків та уніатів і було придушене через місяць російськими військами.
На обкладинці: Леопольд Левицький «Коліївщина. Умань», близько 1950 року © Сімейна колекція Уманських
23441
Війни
Володимир Лук'янюк
Після сходження на престол Станіслава Понятовського Росія, користуючись наявністю на території Польщі окупаційних військ, змусила його в 1767 році внести в конституцію положення про рівність прав католиків й представників інших конфесій, включаючи можливість зайняття ними державних посад. Це викликало спротив польської шляхти і 29 лютого 1768 року на заклик краківського єпископа Каетана Солтика на Поділлі була створена католицька Барська конфедерація, яка виступила як проти Росії, так і проти підконтрольного їй польського короля.
Збройні загони Барської конфедерації почали чинити розправи на уніатськими і православними священниками, розорювали храми і монастирі, переслідувати мирне некатолицьке населення. Моральним натхненником протистояння полякам став активний поборник православ'я ігумен Мотронинського монастиря (поблизу Чигирина, нині — Черкаська область) Матвій Значко-Яворський. Спираючись на сфабрикований указ Катерини ІІ, за яким вона нібито закликала до збройної розправи над поляками і євреями, він намовив послушника цього ж монастиря і колишнього запорожця Максима Залізняка підняти бунт.
До кінця квітня 1768 року Залізняк, поширюючи чутки про лист від російської імператриці, який нібито є у кошового Січі Петра Калнишевського, зібрав 70 запорожців та близько 3 тисяч селян, які 6 червня 1768 року розпочали похід — вирушивши з Холодного Яру під Чигирином, за кілька тижнів гайдамаки, як самоназивалися повсталі, захопили Жаботин, Смілу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь, Лебедин, Лисянку, Звенигородку, розправляючись з місцевим польським та єврейським населенням.
Максим Залізняк (бл. 1740 — після 1769), портрет кінця XVIII ст.
Максим Залізняк (бл. 1740 — після 1769), портрет кінця XVIII ст.
3 червня 1768 року на бік повсталих перейшов уманський сотник Іван Гонта, який очолював висланий поляками проти гайдамаків загін козаків, і 21 червня об'єднані війська Залізняка і Гонти захопили добре укріплену Умань, де вчинили масову різню юдеїв, католиків та уніатів. Проголошений козацькою радою гетьманом, Залізняк розіслав загони гайдамаків по всій Київщині, на Поділля і Волинь і повстання стало загрожувати перекинутись на Лівобережну Україну і Запоріжжя. За цих умов Росія, яка раніше розглядала Коліївщину як спосіб протидіяти Барській конфедерації, надала Речі Посполитій воєнну допомогу — 27 червня 1768 року війська полковника Гур'єва, які повсталі вважали своїми союзниками, підступно захопили Умань і майже тисячу гайдамаків разом з їх керівниками.
На початку липня близько 840 гайдамаків були передані полякам і страчені. Івана Гонту польський трибунал засудив на здирання шкіри, відрубування рук і ніг, виривання серця і обезголовлення. Він був страчений у селі Серби поблизу Могилева-Подільського на третій день тортур. 8 липня 1768 року Залізняка разом з 73 гайдамаками, що вважалися царськими підданими, було ув'язнено в Києво-Печерській фортеці. Наприкінці липня їх засудили на побиття батогами, таврування, виривання ніздрів і довічне заслання до Сибіру.
Матвій Значко-Яворський, який за захист православ'я отримав прізвисько Мельхіседек («Цар справедливості»), після поразки Коліївщини був усунутий від керування монастирями і церквами Правобережжя, переведений на Лівий берег Дніпра, де був настоятелем кількох монастирів.
Коліївщина, останні прояви якої було остаточно придушено навесні 1769 року, забрала життя до 200 тисяч чоловік і стала частиною громадянської війни, в яку втрутилась Туреччина, Росія, Австрія і Пруссія, і котра закінчилась окупацією Речі Посполитої й поділом її території 5 серпня 1772 року.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 06 червня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Смерть герцога франків Карла Мартела
Сьогодні
Смерть герцога франків Карла Мартела
Війни
Європа
Україна
Нова історія

Головні події 6 червня

#ЦейДень
Все про 6 червня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left5 червня
7 червняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward