сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Шарль де Голль -
глава уряду Франції
У розпал політичної кризи, пов'язаної з заколотом в Алжирі, 1 червня 1958 року Національні збори затвердили відставного генерала Шарля Де Голля главою уряду Франції. Ініційований ним конституційний референдум завершив дванадцятирічну історію Четвертої республіки, і через півроку де Голль став першим президентом П'ятої Республіки.
На обкладинці: Шарль де Голль, 30 травня 1958 року © Daniele Darolle/Sygma
2193
Особистості
Володимир Лук'янюк
З проголошенням у січні 1947 року Четвертої республіки Франція опинилась у тривалій економічній і політичній кризі: країна, яку охопили неперервні забастовки, вела війни в Індикитаї і Мадагаскарі, а з 1954 року - і в Алжирі, де бойові дії особливо активізувались після надання Францією незалежності Тунісу і Марокоо у 1956 році. Ситуація ще більше ускладнилась за президента Рене Коті, непослідовна міжнародна політика котрого суповоджувалась щорічною зміною т. зв. «примарних урядів», нездатних опанувати неконтрольовану інфляцію і навести лад в економіці.
Гострим критиком Четвертої республіки був Шарль де Голль, відставний генерал, герой Другої світової, перший глава повоєнного Тимчасового уряду, який у 1946 році був змушений подати у відставку через незгоду парламенту підтримати його конституційний проект сильної президентської держави. Спроба де Голля взяти реванш на чолі власної партії вождистського типу, що сповідувала антиамериканізм і антикомунізм, після перших успіхів на муніципальних виборах 1947 року врешті також зазнала фіаско, і, розпустивши 6 травня 1953 року «Об'єднання французького народу», 63-річний де Голль усамітнвся, присвятивши себе написанню військових мемуарів.
Після поразки в Індокитаї Франція активізувала військові дії в Алжирі, які стали тягарем для економіки країни, котра вже десятиліття перебувала в перманентній кризі. Каральні операції у війні з партизанами та підпільниками викликали осуд світової спільноти та обурення громадськості самої Франції, в той же час спровокували ріст націоналізму серед «алжирських» французів. За їх ініціативи 13 травня 1958 року в Парижі пройшла багатотисячна демонстрація, що вимагала рішучого придушення алжирського повстанського руху. Через два дні командуючий військами в Алжирі генерал Рауль Салан очолив змову військових і як голова «Комітету громадської безпеки» звернувся до президента Рене Коті з вимогою закінчити війну «за сто днів» і до Шарля де Голля «порушити мовчання» й створити «уряд суспільної довіри».
«Ось уже 12 років, як Франція намагається вирішити проблеми, непосильні для режиму партій, і йде до катастрофи. Колись у важкий час країна довірилася мені з тим, щоб я повів її до порятунку. Сьогодні, коли на країну чекають нові випробування, нехай вона знає, що я готовий взятина себе всі повноваження глави Республіки» - З відозви де Голля від 15 травня 1958 року
24 травня французькі десантники з алжирського контингенту висадилися на Корсиці, яку, не зустрічаючи опору, під гаслами «На Париж!» і «Хай живе де Голль!» взяли під свій контроль. В умовах загрози державного перевороту, де Голль, що публічно звернувся до бунтівників з вимогою підкорятися своєму командуванню, для багатьох виявився компромісною фігурою - на його підтримку виступили помірковані центристи та соціалісти, і 27 травня уряд П'єра Пфлімлена, шостий за попередні чотири роки, подав у відставку. Через два дні, погрожуючи відставкою, якщо Національні збори не затвердять призначення главою уряду «найпрославленішого француза», виступив і президент Коті.
Попри протидію радикалів, лівих соціалістів і комуністів 1 червня 1958 року 329-ма голосами Шарль де Голль був затверджений на посаді Голови Ради Міністрів Франції з піврічними надзвичайними повноваженнями, зокрема з правом керувати урядом при допомозі декретів. 6 червня він призначив генерала Салана своїм уповноваженим при франко-алжирському уряді та головнокомандувачем французькими військами в Алжирі. Дещо знявши протестну напругу в країні, де Голль негайно ініціював підготовку нової конституції, в якій президент, що обирався б вже не парламентом, а колегією виборців, наділявся б значно ширшими повноваженнями, зокрема правом одноосібно призначати прем'єр-міністра і всіх членів уряду.
Ветеран двох світових воєн генерал Рауль Салан (1889-1986). Зрозумівши, що де Голль має намір надати Алжиру незалежність, у квітні 1961 року генерал Салан вдруге очолив путч, вірними йому силами захопив ряд міст Алжиру й організував замах на де Голля. Весною 1962 року він був заочно засуджений до страти, 23 травня - заарештований, 15 червня 1968 року - помилуваний, у 1982 році, у віці 83 років, - амністований і відновлений в правах генерала армії та кавалера Великого хреста Почесного Легіону
Ветеран двох світових воєн генерал Рауль Салан (1889-1986). Зрозумівши, що де Голль має намір надати Алжиру незалежність, у квітні 1961 року генерал Салан вдруге очолив путч, вірними йому силами захопив ряд міст Алжиру й організував замах на де Голля. Весною 1962 року він був заочно засуджений до страти, 23 травня - заарештований, 15 червня 1968 року - помилуваний, у 1982 році, у віці 83 років, - амністований і відновлений в правах генерала армії та кавалера Великого хреста Почесного Легіону
Конституційний референдум 28 вересня 1958 року завершив дванадцятирічну історію Четвертої Французької республіки, і 21 грудня 1958 року Шарль де Голль за підтримки 75,5% виборців став першим (формально - другим після Рене Коті) президентом П'ятої Республіки. Він продовжив традиційну для нього антиамериканську політику, яка привела до конфліктів спочатку з президентом Двайтом Ейзенхауером, а потім і з його наступником - Джоном Кеннеді. При де Голлі Франція стала четвертою ядерною державою світу і розпочала активну політику деколонізації, надавши незалежність не лише Алжиру, але й ще понад двом десяткам держав у Африці і Азії.
Після свого переобрання у 1965 році де Голль оголосив про відмову від використання долара в міжнародних розрахунках і перехід на єдиний золотий стандарт, а в 1966 році - про повну відмову від військового співробітництва з НАТО, штаб-квартира якої була вимушено переведена у Брюссель. Після виведення з Франції всіх американських баз риторика офіційного Парижу стала ще більш антиамериканською: де Голль активізував співробітництво з Радянським Союзом, засудив дії США у В'єтнамській війні та Ізраїлю - в Шестиденній 1967 року, в реалізації плану «Європи від Атлантики до Уралу» все активніше підтримував ФРН на противагу Велокбританії, яка на його погляд була представником «англосаксонського» НАТО.
Вибори 1965 року стали другими прямими виборами французького президента: перші відбулися понад століття перед тим, в 1848 році, і на них переміг Луї Наполеон Бонапарт, майбутній імператор Наполеон III
Вкрай невдала соціально-економічна політика де Голля і мілітаризація Франції були серед причин чергової економічної кризи, яка в травні 1968 року обернулась багатомільонними студентськими і робітничими демостраціями, що практично паралізували країну. Знову звернувшись до «нації, яка перебуває на межі громадянської війни», де Голль зажадав розширення власних повноваженнь, розпустив Національні збори й після перемоги своїх прихильників на позачергових виборах ініціював проведення нового конституційного референдуму. Проте це не врятувало його від поразки - намір реформувати Сенат і адмінстративний устрій країни 27 квітня 1969 року був відхилений більшістю голосів виборців, і наступного дня Шарль де Голль подав у відставку.
Створена де Голлем правоцентристське ліберально-консервативне «Об'єднання на підтримку республіки» після ряду реорганізацій було перетворена спочатку на «Союз за народний рух», з яким Жак Ширак двічі ставав президентом Франції, а в 2007 році - в партію «Республіканці», на чолі якої того ж року шостим президентом П'ятої республіки став Ніколя Саркозі.
1 червня 2018 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Політика
Європа
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 1 червня

#ЦейДень
Все про 1 червня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left31 травня
2 червняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward