сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Коронація Людовика XII «Батька народу»
27 травня 1498 року в соборі Нотр-Дам у Реймсі на престол Франції урочисто короновано Людовика XII з Орлеанської гілки династії Валуа. Розпочаті ним війни в Італії задля перетворення країни на гегемона в Європі і Середземномор'ї хоча і обернулися крахом, він не втратив авторитету та підтримки своїх підлеглих, і завдяки своїм вдалим реформам отримав прізвисько «Батько народу».
На обкладинці: Жан Перрель «Портрет Людовика XII», бл. 1514 року © Британська королівська колекція
4899
Особистості
Дмитро Копилов
Батьком майбутнього короля був Карл Орлеанський, видатний французький поет (принц-поет і принц поетів, як називали його сучасники), який потрапив в англійський полон у битві при Азенкурі і провів бранцем у лондонському Тауері чверть століття. Після звільнення в 1440 році його третьою дружиною стала на 32 роки молодша чотирнадцятилітня Марія Клевська з німецького роду Ламарків, племінниця герцога Бургундського Філіпа ІІІ Доброго, яка 27 червня 1462 року в Блуа народила сина Людовика. Король Людовик XI Валуа, людина підступна і хитра (ще дофіном він почав інтригувати проти свого батька Карла VII "Звитяжного"), ставився до свого тезки з недовірою і, прагнучи не допустити до трону представників Орлеанської династії, організував весілля 14-літнього Людовика ІІ Орлеанського зі своєю 8-літньою дочкою Жанною, якій майбутній чоловік доводився триюрідним братом: "Це буде тихий шлюб, не обтяжений дітьми, я впевнений", як зазначив Людовик XI в листі графу Даммартену.
Карл Орлеанський міг успадкувати французький трон ще в 1420 році, коли єдиного спадкоємця короля Карла VI дофіна Карла VII позбавили прав на престол і за салічним законом королем мав би бути проголошений представник бічної гілки правлячої династії або агнат короля. Найближчим представником дому Валуа і виявився Карл Орлеанський, який саме п'ятий рік перебував в англійському полоні.
Після смерті Людовика XI в 1483 році королем став його четвертий син, 13-літній Карл VIII, за вплив на якого Орлеанська гілка дому Валуа розпочала боротьбу з його старшою сестрою Анною де Боже. Після відмови Генеральних штатів в Турі в 1484 році призначити Людовика Орлеанського регентом це протистояння вилилося у відкритий конфлікт, який згодом отримав назву "Божевільна війна": виходячи зі своїх інтересів, Орлеанський дім підтримали Англія, Іспанія та Австрія і, заручившись підтримкою Франциска ІІ Бретонського та інших великих феодалів, у 1485 році Людовик Орлеанський розпочав бойові дії проти центральної влади. Однак 28 липня 1488 року в битві при Сент-Обен-дю-Комбьє заколотники були розгромлені, сам Людовик потрапив в полон, а його союзник Франциск ІІ, герцог Бретані, був змушений принести васальну клятву королю і видати за нього свою дочку Анну Бретонську. Від цього шлюбу у Карла VIII було семеро дітей, які померли немовлятами. 7 травня 1498 року, перебуваючи в Амбуазі, несподівано помер і він сам, сильно вдарившись головою об низькі двері.
Жан Перрель «Портрет Карла VIII» © Музей Конде
Жан Перрель «Портрет Карла VIII» © Музей Конде
За відсутності прямих нащадків і престолонаслідників по салічному закону королівські повноваження мали перейти до Людовика Орлеанського (звільненого з ув'язнення ще в 1491 році завдяки численним проханням його дружини). Того ж 7 травня він був проголошений королем під іменем Людовик XII і 27 травня 1498 року за традицією урочисто коронувався в Реймсі. За сприяння Папи Римського Олександра VI вже 15 грудня Людовик XII домігся анулювання шлюбу з дочкою свого попередника Людовіка XI і 7 січня 1499 року в Нанті одружився на вдові Карла VIII Анні Бретонській, що дало королю право успадкувати герцогство Бретонське його колишнього соратника Франциска ІІ.
Ситуація зі сходженням на престол Людовика Орлеанського була аналогічною ситуації з його батьком в 1420 році, коли після смерті Карла VI Божевільного нікому було успадкувати трон, але тоді герцог Бургундський Філіп III Добрий відмовився від престолу на користь англійського короля Генріха V Ланкастера, якого Карл VI оголосив своїм сином і спадкоємцем
Прагнучи зміцнити фінансове становище країни і утвердити свій авторитет, Людовик XII уклав мирний договір з імператором Священної Римської імперії Максиміліаном I, Швейцарською конфедерацією і Савойським герцогством. Заявивши, що "король Франції забув образи герцога Орлеанського", він примирився зі своїми колишніми ворогами, розпочав фінансову реформу, суттєво знизивши податки, завдяки чому вдалось суттєво пожвавити економіку і відновити занепалу армію . У березні 1499 року в Блуа (місті, де він зі своїм двором проводив більшу частину часу) Людовик XII зібрав раду нотаблів, на якій було урегульовано не лише фінансові питання країни, але і створено чіткі правила відносин між васалами та феодалами й розроблено нові судові правила, які спрощували ведення процесів.
Початок правління Людовика XII виявився настільки вдалим, що він ще за життя отримав прізвисько "le Père du peuple" ("Батько народу") - першим його так в 1506 році на зборах Генеральних штатів назвав канонік Реймського собору Нотр-Дам і видатний оратор Бріко, який настільки красномовно вихваляв доброту Людовика, що вся рада впала на коліна і протягнула руки до трону, де сидів король
Економічне становище Франції помітно покращилося, авторитет і підтримка підлеглими короля та наближеними були достатніми, щоб Людовик XII звернув увагу на зовнішній аспект політики: користуючись тим, що його бабця по матері Валентина Вісконті, дружина вбитого в 1407 році Людовика Орлеанського, була дочкою першого герцога Міланського Джана Вісконті, він заявив свої права на Мілан. Заручившись підтримкою короля Англії Генріха VII та імператора Священної Римської імперії Максиміліана І, в липні 1499 року французька армія перейшла Альпи територією союзної Савойї і, завдавши поразки армії герцога Людовіка Мора, 14 вересня зайняла Мілан. Після придушення повстання містян і остаточної перемоги 24 березня 1501 року під Новарою над Морою, зрадженому найнятими ним швейцарцями, в квітні Міланське герцогство було приєднане до Французького королівства, ставши плацдармом для подальшої експансії в Італію.
Ще в листопаді 1500 року Людовик XII уклав Гранадський договір з Фердинандом ІІ Арагонським, який мав свої інтереси в Італії, і наступного року французи захопили Капую, а іспанські війська - Каллабрію. Чинити опір інтервенції двох ведучих держав Європи не мало сенсу і король Неаполітанський Федеріго І Трастамра здався на милість Людовика XII. Неаполітанське королівство було поділено між союзниками, але суперечка між ними за області Базіліката і Абруццо в 1503 році привела до війни, в якій Франція зазнала поразки і в березні 1504 року була змушена укласти мирний договір, відмовившись від претензій на Південну Італію.
Мініатюра з «Часослова» Жана Бурдішона «Людовик XII в оточенні святих», 1498-99 роки © J. Paul Getty Museum
Мініатюра з «Часослова» Жана Бурдішона «Людовик XII в оточенні святих», 1498-99 роки © J. Paul Getty Museum
В 1507 році Людовик XII остаточно підкорив Геную і в січні 1509 року оголосив війну Венеції, яка переросла у відкрите протистояння з Папською державою, що для Франції закінчилась втратою в 1513 році Мілану. Зазнавши наступного року нападу Швейцарії, Людовик XII був змушений відступитися від усіх своїх завоювань і укласти угоду з Англією, яка саме вступила у війну з Іспанією. В тому ж, 1514 році, померла друга жінка Людовика XII Анна Бретонська, яка не залишила спадкоємців трону (дві дівчинки і два хлопчика теж, як і у випадку з Карлом VIII, померли немовлятами), і 9 жовтня в Аббевілі він одружився з сестрою англійського короля Генріха VIII Маріїєю Тюдор.
Людовик XII виявився єдиним королем Франції з Орлеанської гілки династії Валуа
Це була остання спроба Людовик XII Валуа отримати спадкоємця престолу - страждаючи від подагри і хронічних кишкових крововиливів, 1 січня 1515 року він помер у віці 52 років у королівській резиденції Тюрель в Парижі. Його забальзамоване тіло у свинцевій труні прощальною процесією було провезене вулицями столиці і поховане в базиліці Сен-Дені.
Зі смертю Людовика XII королем Франції став його двоюрідний племінник і чоловік його старшої дочки Клавдії від другої дружини Анни Бретонської Франциск І Ангулемський, який увійшов в історію як "король-лицар".
26 травня 2018 © Дмитро Копилов спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Шон МакМікін «Гроші для Леніна»
Пряма Мова
Шон МакМікін «Гроші для Леніна»
Особистості
Європа
Нова історія

Головні події 27 травня

#ЦейДень
Все про 27 травня
Події, факти, персоналії
27 травня 1977 року студія грамзапису Virgin випустила сингл групи «Sex Pistols» «God Save the Queen», приуроче..
1977
keyboard_arrow_left26 травня
28 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward