Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Коронація Людовика XII «Батька народу»
27 травня 1498 року в соборі Нотр-Дам у Реймсі на престол Франції урочисто короновано Людовика XII з Орлеанської гілки династії Валуа. Розпочаті ним війни в Італії задля перетворення країни на гегемона в Європі і Середземномор'ї хоча і обернулися крахом, він не втратив авторитету та підтримки своїх підлеглих, і завдяки своїм вдалим реформам отримав прізвисько «Батько народу».
На обкладинці: Жан Перрель «Портрет Людовика XII», бл. 1514 року © Британська королівська колекція
7652
Особистості
Дмитро Копилов
Батьком майбутнього короля був Карл Орлеанський, видатний французький поет (принц-поет і принц поетів, як називали його сучасники), який потрапив в англійський полон у битві при Азенкурі і провів бранцем у лондонському Тауері чверть століття. Після звільнення в 1440 році його третьою дружиною стала на 32 роки молодша чотирнадцятилітня Марія Клевська з німецького роду Ламарків, племінниця герцога Бургундського Філіпа ІІІ Доброго, яка 27 червня 1462 року в Блуа народила сина Людовика. Король Людовик XI Валуа, людина підступна і хитра (ще дофіном він почав інтригувати проти свого батька Карла VII "Звитяжного"), ставився до свого тезки з недовірою і, прагнучи не допустити до трону представників Орлеанської династії, організував весілля 14-літнього Людовика ІІ Орлеанського зі своєю 8-літньою дочкою Жанною, якій майбутній чоловік доводився триюрідним братом: "Це буде тихий шлюб, не обтяжений дітьми, я впевнений", як зазначив Людовик XI в листі графу Даммартену.
Карл Орлеанський міг успадкувати французький трон ще в 1420 році, коли єдиного спадкоємця короля Карла VI дофіна Карла VII позбавили прав на престол і за салічним законом королем мав би бути проголошений представник бічної гілки правлячої династії або агнат короля. Найближчим представником дому Валуа і виявився Карл Орлеанський, який саме п'ятий рік перебував в англійському полоні.
Після смерті Людовика XI в 1483 році королем став його четвертий син, 13-літній Карл VIII, за вплив на якого Орлеанська гілка дому Валуа розпочала боротьбу з його старшою сестрою Анною де Боже. Після відмови Генеральних штатів в Турі в 1484 році призначити Людовика Орлеанського регентом це протистояння вилилося у відкритий конфлікт, який згодом отримав назву "Божевільна війна": виходячи зі своїх інтересів, Орлеанський дім підтримали Англія, Іспанія та Австрія і, заручившись підтримкою Франциска ІІ Бретонського та інших великих феодалів, у 1485 році Людовик Орлеанський розпочав бойові дії проти центральної влади. Однак 28 липня 1488 року в битві при Сент-Обен-дю-Комбьє заколотники були розгромлені, сам Людовик потрапив в полон, а його союзник Франциск ІІ, герцог Бретані, був змушений принести васальну клятву королю і видати за нього свою дочку Анну Бретонську. Від цього шлюбу у Карла VIII було семеро дітей, які померли немовлятами. 7 травня 1498 року, перебуваючи в Амбуазі, несподівано помер і він сам, сильно вдарившись головою об низькі двері.
Жан Перрель «Портрет Карла VIII» © Музей Конде
Жан Перрель «Портрет Карла VIII» © Музей Конде
За відсутності прямих нащадків і престолонаслідників по салічному закону королівські повноваження мали перейти до Людовика Орлеанського (звільненого з ув'язнення ще в 1491 році завдяки численним проханням його дружини). Того ж 7 травня він був проголошений королем під іменем Людовик XII і 27 травня 1498 року за традицією урочисто коронувався в Реймсі. За сприяння Папи Римського Олександра VI вже 15 грудня Людовик XII домігся анулювання шлюбу з дочкою свого попередника Людовіка XI і 7 січня 1499 року в Нанті одружився на вдові Карла VIII Анні Бретонській, що дало королю право успадкувати герцогство Бретонське його колишнього соратника Франциска ІІ.
Ситуація зі сходженням на престол Людовика Орлеанського була аналогічною ситуації з його батьком в 1420 році, коли після смерті Карла VI Божевільного нікому було успадкувати трон, але тоді герцог Бургундський Філіп III Добрий відмовився від престолу на користь англійського короля Генріха V Ланкастера, якого Карл VI оголосив своїм сином і спадкоємцем
Прагнучи зміцнити фінансове становище країни і утвердити свій авторитет, Людовик XII уклав мирний договір з імператором Священної Римської імперії Максиміліаном I, Швейцарською конфедерацією і Савойським герцогством. Заявивши, що "король Франції забув образи герцога Орлеанського", він примирився зі своїми колишніми ворогами, розпочав фінансову реформу, суттєво знизивши податки, завдяки чому вдалось суттєво пожвавити економіку і відновити занепалу армію . У березні 1499 року в Блуа (місті, де він зі своїм двором проводив більшу частину часу) Людовик XII зібрав раду нотаблів, на якій було урегульовано не лише фінансові питання країни, але і створено чіткі правила відносин між васалами та феодалами й розроблено нові судові правила, які спрощували ведення процесів.
Початок правління Людовика XII виявився настільки вдалим, що він ще за життя отримав прізвисько "le Père du peuple" ("Батько народу") — першим його так в 1506 році на зборах Генеральних штатів назвав канонік Реймського собору Нотр-Дам і видатний оратор Бріко, який настільки красномовно вихваляв доброту Людовика, що вся рада впала на коліна і протягнула руки до трону, де сидів король
Економічне становище Франції помітно покращилося, авторитет і підтримка підлеглими короля та наближеними були достатніми, щоб Людовик XII звернув увагу на зовнішній аспект політики: користуючись тим, що його бабця по матері Валентина Вісконті, дружина вбитого в 1407 році Людовика Орлеанського, була дочкою першого герцога Міланського Джана Вісконті, він заявив свої права на Мілан. Заручившись підтримкою короля Англії Генріха VII та імператора Священної Римської імперії Максиміліана І, в липні 1499 року французька армія перейшла Альпи територією союзної Савойї і, завдавши поразки армії герцога Людовіка Мора, 14 вересня зайняла Мілан. Після придушення повстання містян і остаточної перемоги 24 березня 1501 року під Новарою над Морою, зрадженому найнятими ним швейцарцями, в квітні Міланське герцогство було приєднане до Французького королівства, ставши плацдармом для подальшої експансії в Італію.
Ще в листопаді 1500 року Людовик XII уклав Гранадський договір з Фердинандом ІІ Арагонським, який мав свої інтереси в Італії, і наступного року французи захопили Капую, а іспанські війська — Каллабрію. Чинити опір інтервенції двох ведучих держав Європи не мало сенсу і король Неаполітанський Федеріго І Трастамра здався на милість Людовика XII. Неаполітанське королівство було поділено між союзниками, але суперечка між ними за області Базіліката і Абруццо в 1503 році привела до війни, в якій Франція зазнала поразки і в березні 1504 року була змушена укласти мирний договір, відмовившись від претензій на Південну Італію.
Мініатюра з «Часослова» Жана Бурдішона «Людовик XII в оточенні святих», 1498-99 роки © J. Paul Getty Museum
Мініатюра з «Часослова» Жана Бурдішона «Людовик XII в оточенні святих», 1498-99 роки © J. Paul Getty Museum
В 1507 році Людовик XII остаточно підкорив Геную і в січні 1509 року оголосив війну Венеції, яка переросла у відкрите протистояння з Папською державою, що для Франції закінчилась втратою в 1513 році Мілану. Зазнавши наступного року нападу Швейцарії, Людовик XII був змушений відступитися від усіх своїх завоювань і укласти угоду з Англією, яка саме вступила у війну з Іспанією. В тому ж, 1514 році, померла друга жінка Людовика XII Анна Бретонська, яка не залишила спадкоємців трону (дві дівчинки і два хлопчика теж, як і у випадку з Карлом VIII, померли немовлятами), і 9 жовтня в Аббевілі він одружився з сестрою англійського короля Генріха VIII Маріїєю Тюдор.
Людовик XII виявився єдиним королем Франції з Орлеанської гілки династії Валуа
Це була остання спроба Людовик XII Валуа отримати спадкоємця престолу — страждаючи від подагри і хронічних кишкових крововиливів, 1 січня 1515 року він помер у віці 52 років у королівській резиденції Тюрель в Парижі. Його забальзамоване тіло у свинцевій труні прощальною процесією було провезене вулицями столиці і поховане в базиліці Сен-Дені.
Зі смертю Людовика XII королем Франції став його двоюрідний племінник і чоловік його старшої дочки Клавдії від другої дружини Анни Бретонської Франциск І Ангулемський, який увійшов в історію як "король-лицар".
Дмитро Копилов © спеціально для «Цей день в історії», 26 травня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Європа
Нова історія

Головні події 27 травня

#ЦейДень
Все про 27 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left26 травня
28 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward