Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Незалежність Еквадору
24 травня 1822 року у битві на схилі гори Пічинча в Андах еквадорсько-колумбійсько-перуанські війська під командуванням генерала Антоніо де Сукре завдали поразки іспанській армії генерала Мельхіора Аймеріха і наступнього дня увішли в столицю Королівської аудієнції Кіто. Через три тижні вона стала частиною Великої Колумбії Сімона Болівара. Нині цей день в Еквадорі відзначається як День незалежності від Іспанії.
На обкладинці: Прапор Еквадору в 1820-22 роках
3606
Війни
Володимир Лук'янюк
Після завоювання Держави інків конкістадорами на чолі з Франсиско Пісарро король Кастилії і Арагону Карлос I Габсбург 20 листопада 1542 року на основі губернаторств Новий Толедо і Нова Кастилія утворив віце-королівство Перу зі столицею у місті Ліма. У подальшому до його складу увійшли значні території Центральної та Південної Америки, і 29 серпня 1563 року з Королівської аудієнсії (судовий і адміністартивний округ) Ліма рішенням короля Іспанії і Португалії Філіпа II Розсудливого була виділена аудієнсія Кіто, яка охоплювала територію сучасного Еквадору, південної частини Колумбії, північ Перу і північний захід Бразилії.
Територія сучасного Еквадору була завойована у 1534 році іспанським конкістадором Себастьяном де Белалькасаром, який на місці інуючого поселення інків заснував місто Сан-Франциско-де-Кіто
Після створення 27 травня 1717 року віце-королівства Нова Гранада зі столицею у Боготі йому серед інших територій була підпорядкована і аудієнсія Кіто, яка залишалась у його юрисдикції (з невеликою перервою у 1723-29 роках) до початку XIX стоіття, коли в колоніях ослабленої наполеонівськими війнами Іспанської імперії почались активні виступи проти центральної влади: у 1809 році повстання почалось в Ла-Пасі і Кіто, у 1810 році — в Буенос-Айресі і Каракасі. Першою 5 липня 1811 року незалежність проголосила Венесуела, в грудні того ж року — місто Кіто. Хоча незалежними вони проіснували недовго, це дало поштовх масштабній війні на всій території іспанських колоній, яка під проводом Сімона Болівара закінчилась перемогою і проголошенням 17 грудня 1819 року нової країни під назвою Велика Колумбія зі столицею у Санта-Фе де Богота на території сучасних Панами, Колумбії і Венесуели.
Звільнення аудієнсії Кіто від королівських військ почалось з міста Гуаякіль на тихоокеанському узбережжі, де 9 жовтня 1820 року антиіспанськи налаштовані містяни і офіцери проголосили незалежність, практично безкровно роззброївши місцевий колоніальний гарнізон. Очолена поетом Хосе де Ольмедо хунта сформувала армію добровольців чисельністю близько 1800 чоловік, яка 3 листопада захопила високогірне місто Куенка, однак через три тижні була вщент розбита поблизу Амбато в долині Анд.
Поет, політик, тимчасовий президент (1845) Еквадору Хосе Хоакін де Ольмедо (1780-1847), 1845 рік
Поет, політик, тимчасовий президент (1845) Еквадору Хосе Хоакін де Ольмедо (1780-1847), 1845 рік
Прагнучи у майбутньому приєднати аудієнцію Кіто до Великої Колумбії, Болівар надіслав на допомогу повсталим Південний відділ Колумбійської армії на чолі з 26-літнім генералом Антоніо де Сукре, який прибув до Гуаякілю в травні 1821 року. Після перших незначних успіхів, 12 вересня він зазнав тяжкої поразки у битві біля Хуачі в Андах і 19 листопада був змушений укласти з іспанцями перемир'я, тим часом звернувшись по допомогу до аргентинського генерала Хосе де Сан-Мартіна, війська котрого чотири місяці як звільнили від іспанців Перу (у складі сучасних Перу і Болівії).
18 січня 1822 року Сукре розпочав новий похід на Кіто — 9 лютого його армія з 1700 чоловік, до котрої крім ветеранів попередніх битв приєднались британські і французькі добровольці, перейшовши гори, увійшла в місто Сарагуро, де з'єдналась із перуансько-чилійським загоном, чисельністю 1200 чоловік, надісланим Сан-Мартіном. 21 лютого вони без бою зайняли місто Куенка, 21 квітня здолали іспанців біля Ріобамби і 2 травня захопили місто Латакунга за 90 км на південь від Кіто. Дочекавшись приходу з Колумбії чергового підкріплення і набравши нових добровольців, армія Сукре продовжила похід: 16 травня зайняла місто Санголкі й в ніч з 23 на 24 травня розпочала підйом на вулкан Пічинча, на східних схилах якого розташоване Кіто.
Мартін Товар-і-Товар «Антоніо Сукре». Великий Маршал Перу, національний герой Болівії та Еквадору Антоніо Сукре (1795–1830) був другим президент Болівії (1826-28) після усунення з посади Сімона Болівара
Мартін Товар-і-Товар «Антоніо Сукре». Великий Маршал Перу, національний герой Болівії та Еквадору Антоніо Сукре (1795–1830) був другим президент Болівії (1826-28) після усунення з посади Сімона Болівара
Сходження на висоту 3500 метрів над рівнем моря виявилось важчим, ніж очікувалось, виснажені війська розтягнулись у довгий ланцюг і на світанку Сукре планував дати їм відпочинок. Проте висланий ним розвідувальний підрозділ о 8-й ранку попав під щільний вогонь іспанців, які розмістились вище по схилу гори. Маючи лише 1894 бійців і вкрай невигідну позицію при повній відсутності можливостей для маневру, війська Сукре зазнали великих втрат. Ситуацію врятуавав підрозділ британців, який, відставши від основної групи, вийшов на позиції, вищі іспанських: під їх вогнем роялісти були змушені почати неорганізований відступ в Кіто.
Тригодинна битва на горі Пічинча у загальному контексті війни була незначним за масштабом зіткненням, але мала вирішальне значення для звільнення території сучасного Еквадору, в якому 24 травня відзначається як державне свято: наступного дня іспанський гарнізон в Кіто без бою здався армії Сукре, що поклало край роялістському опору в усьому регіоні. 16 червня 1822 року в місто прибув Сімон Болівар, і на тлі загального ентузіазму колишня аудієнція Кіто була офіційно включена до складу Великої Колумбії. 13 липня до неї приєднався і Гуаякіль, місто, з якого почалось звільнення Еквадору, згодом — регіони Тумбес і Хаен, які самостійно вибороли незалежність.
Федерація звільнених від Іспанії територій почала розпадатись уже за кілька років: бонапартиські плани Сімона Болівара створити Південні Сполучені Штати, до яких, крім Великої Колумбії, мали увійти також Перу і Чилі, не знайшли підтримки — у 1829 році зі складу Великої Колумбії вийшла Венесуела, а ще через рік — її залишили департамент Кіто, провінції Гуаякіль і Куенка, які 13 травня 1830 році проголосили створення нової держави під назвою Евадор; 20 грудня того ж року до нього добровільно приєднався незадоволений політикою центральної влади колумбійський департамент Каука.
Департамент Кіто ще за його перебування у складі Великої Колумбії, став предметом територіальних претензій Перу, що спричинило кілька перуансько-еквадорських воєн, останння з яких завершилась в липні 1941 року. У кінці XIX — на початку XX століття претензії до Еквадору щодо басейну Амазонки заявили Колумбія й Бразилія і до 1942 року, коли сформувались його сучасні кордон, Еквадор втратив майже 40% своєї території.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 24 травня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Замах на президента Рейгана
Фотоархів
Замах на президента Рейгана
Війни
Битви
Політика
Латинська Америка
Нова історія

Головні події 24 травня

#ЦейДень
Все про 24 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left23 травня
25 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward