сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Смерть великого князя Ольгерда
24 травня 1377 року у віці близько 80 років, імовірно, у Вільно, помер великий князь литовський Ольгерд Гедимінович, який за понад 40 років свого правління створив найбільшу державу Європи, що простягалась від Балтійського до Чорного моря. Йому наслідував молодший син 15-річний Ягайло, якого через чотири роки усунув від влади його дядько Кейсут Гедимінович.
На обкладинці: Реконструйована печатка великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича
7609
Особистості
Володимир Лук'янюк
Ще до своєї загибелі в 1341 році Гедимін розділив Велике князівство Литовське між сімома синами на удільні володіння. Через чотири роки його син Кейсут за попередньою змовою з братом Ольгердом захопив столицю князівства Вільну, де сидів їх молодший брат Євнутій, і того ж року Ольгерд прийняв титул великого князя. Діючи надалі спільно, вони досить швидко здолали опір інших удільних князів, після чого Кейсут протягом майже півстоліття успішно вів війни з Лівонським орденом на Заході, в той час як Ольгерд спрямував свої зусилля на Схід, де намагався поширити свій вплив на Псков, Новгородську республіку та західні князівства колишньої Київської Русі.
У 1355 році Ольгерд здійснив успішний похід на Смоленськ, який ще 1330-х років, відмовившись платити данину Золотій Орді, мав союзні стосунки з Литвою, через два роки зайняв Брянськ, після чого підкорив й інші уділи, на які розпалось Чернігово-Сіверське князівство. У 1359 році, скориставшись з міжусобиць, які почались по смерті хана Бердибека, він здійснив похід проти татарських орд Причорномор'я і після перемоги в 1362 році у битві на Синіх Водах приєднав території Лівобережжя і Правобережжя Дніпра та Придністров'я.
Посадивши у Києві сина Володимира, Ольгерд передав Поділля дітям свого брата Коріата, які заснували Подільське князівство зі столицею у Смотричі (нині селище в Дунаєвецькому районі Хмельницької області), після чого вступив у боротьбу за Тверське князівство, яке успадкував брат його другої дружини Юліянії, праправнучки короля Данила Романовича. Це привело до війни з московським князем Дмитром Донським, яка завершилась у 1372 році Любуцьким мирним договором, що підтвердив литовський протекторат на Твер'ю. Багаторічне протистояння з Польщею за Волинь завершилось у 1377 році укладенням договору з королем Людовиком Угорським, за яким до Литви відійшли Берестейський, Володимирський і Луцький уділи, де правив син Ольгерда Любарт.
Помер Ольгерд Гедимінович 24 травня 1377 року у віці близько 80 років, імовірно, у Вільні, де був похований в побудованій ним церкві Пресвятої Богородиці. За іншою версією, як свідчить хроніст Тевтонського ордену Герман Вартберг, Ольгерд не був християнином (або повернувся до язичництва після хрещення) і його тіло було спалене згідно тодішнім литовським віруванням "разом з його речами і 19-а бойовими кіньми".
У створеній Ольгердом найбільшій державі Європи, що простягалась від Балтійського до Чорного моря і від Сирету до Дону, було толерантне ставлення як до віросповідання, так і до усталених місцевих законів і звичаїв, а удільні литовські князі з династії Гедиміна, що замінили Рюриковичів, приймали хрещення за православним обрядом і через одруження родичалися з представниками місцевої знаті.
Пам'ятник князю Ольгерду (відкритий у 2014 році) на фоні спорудженого його зусиллями храму Сходження Святого Духу. Вітебськ, Білорусь
Пам'ятник князю Ольгерду (відкритий у 2014 році) на фоні спорудженого його зусиллями храму Сходження Святого Духу. Вітебськ, Білорусь
Смерть Ольгерда стала причною чвар і розбрату - з його передсмертною волею передати Вільно і першість серед князів Великого князівства Литовського своєму молодшому синові від другої дружини Ягайлу не погодились діти першої дружини, вітебської князівни Марії. Того ж року проти Ягайла виступив її син Андрій Ольгердович, який був змушений втекти спочатку до Пскова, а згодом - до Москви, а наступного - Дмитро-Корибут Ольгердович, котрий володів Чернігово-Сіверщиною, волинський князь Любарт та володарі Поділля — Коріатовичі.
Бажаючи обмежити вплив Москви, Ягайло уклав спочатку союз із правителем Золотої Орди Мамаєм, а згодом домовився про перемир'я з Тевтонським і Лівонським орденами, що викликало невдоволення його дядька Кейсута, котрий в жовтні 1381 року усунув Ягайла від влади і за підтримки більшості Гедиміновичів сам був проголошений великим князем Литовським.
11 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Маргарет Тетчер
Правила життя
Правила життя Маргарет Тетчер
Особистості
Європа
Середньовіччя

Головні події 24 травня

#ЦейДень
Все про 24 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left23 травня
25 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward