сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Смерть великого князя Ольгерда
24 травня 1377 року у віці близько 80 років, імовірно, у Вільно, помер великий князь литовський Ольгерд Гедимінович, який за понад 40 років свого правління створив найбільшу державу Європи, що простягалась від Балтійського до Чорного моря. Йому наслідував молодший син 15-річний Ягайло, якого через чотири роки усунув від влади його дядько Кейсут Гедимінович.
На обкладинці: Реконструйована печатка великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича
7268
Особистості
Володимир Лук'янюк
Ще до своєї загибелі в 1341 році Гедимін розділив Велике князівство Литовське між сімома синами на удільні володіння. Через чотири роки його син Кейсут за попередньою змовою з братом Ольгердом захопив столицю князівства Вільну, де сидів їх молодший брат Євнутій, і того ж року Ольгерд прийняв титул великого князя. Діючи надалі спільно, вони досить швидко здолали опір інших удільних князів, після чого Кейсут протягом майже півстоліття успішно вів війни з Лівонським орденом на Заході, в той час як Ольгерд спрямував свої зусилля на Схід, де намагався поширити свій вплив на Псков, Новгородську республіку та західні князівства колишньої Київської Русі.
У 1355 році Ольгерд здійснив успішний похід на Смоленськ, який ще 1330-х років, відмовившись платити данину Золотій Орді, мав союзні стосунки з Литвою, через два роки зайняв Брянськ, після чого підкорив й інші уділи, на які розпалось Чернігово-Сіверське князівство. У 1359 році, скориставшись з міжусобиць, які почались по смерті хана Бердибека, він здійснив похід проти татарських орд Причорномор'я і після перемоги в 1362 році у битві на Синіх Водах приєднав території Лівобережжя і Правобережжя Дніпра та Придністров'я.
Посадивши у Києві сина Володимира, Ольгерд передав Поділля дітям свого брата Коріата, які заснували Подільське князівство зі столицею у Смотричі (нині селище в Дунаєвецькому районі Хмельницької області), після чого вступив у боротьбу за Тверське князівство, яке успадкував брат його другої дружини Юліянії, праправнучки короля Данила Романовича. Це привело до війни з московським князем Дмитром Донським, яка завершилась у 1372 році Любуцьким мирним договором, що підтвердив литовський протекторат на Твер'ю. Багаторічне протистояння з Польщею за Волинь завершилось у 1377 році укладенням договору з королем Людовиком Угорським, за яким до Литви відійшли Берестейський, Володимирський і Луцький уділи, де правив син Ольгерда Любарт.
Помер Ольгерд Гедимінович 24 травня 1377 року у віці близько 80 років, імовірно, у Вільні, де був похований в побудованій ним церкві Пресвятої Богородиці. За іншою версією, як свідчить хроніст Тевтонського ордену Герман Вартберг, Ольгерд не був християнином (або повернувся до язичництва після хрещення) і його тіло було спалене згідно тодішнім литовським віруванням "разом з його речами і 19-а бойовими кіньми".
У створеній Ольгердом найбільшій державі Європи, що простягалась від Балтійського до Чорного моря і від Сирету до Дону, було толерантне ставлення як до віросповідання, так і до усталених місцевих законів і звичаїв, а удільні литовські князі з династії Гедиміна, що замінили Рюриковичів, приймали хрещення за православним обрядом і через одруження родичалися з представниками місцевої знаті.
Пам'ятник князю Ольгерду (відкритий у 2014 році) на фоні спорудженого його зусиллями храму Сходження Святого Духу. Вітебськ, Білорусь
Пам'ятник князю Ольгерду (відкритий у 2014 році) на фоні спорудженого його зусиллями храму Сходження Святого Духу. Вітебськ, Білорусь
Смерть Ольгерда стала причною чвар і розбрату - з його передсмертною волею передати Вільно і першість серед князів Великого князівства Литовського своєму молодшому синові від другої дружини Ягайлу не погодились діти першої дружини, вітебської князівни Марії. Того ж року проти Ягайла виступив її син Андрій Ольгердович, який був змушений втекти спочатку до Пскова, а згодом - до Москви, а наступного - Дмитро-Корибут Ольгердович, котрий володів Чернігово-Сіверщиною, волинський князь Любарт та володарі Поділля — Коріатовичі.
Бажаючи обмежити вплив Москви, Ягайло уклав спочатку союз із правителем Золотої Орди Мамаєм, а згодом домовився про перемир'я з Тевтонським і Лівонським орденами, що викликало невдоволення його дядька Кейсута, котрий в жовтні 1381 року усунув Ягайла від влади і за підтримки більшості Гедиміновичів сам був проголошений великим князем Литовським.
11 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Європа
Середньовіччя

Головні події 24 травня

#ЦейДень
Все про 24 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left23 травня
25 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward