Вбивство
Євгена Коновальця
23 травня 1938 року в результаті організованого радянськими спецслужбами теракту в Роттердамі загинув лідер ОУН полковник Євген Коновалець. Це поглибило існуючі у середовищі націоналістів протиріччя і зрештою призвело до розколу організації на дві ворогуючі фракції, відомі за іменами своїх провідників — Андрія Мельника та Степана Бандери.На обкладинці: Євген Коновалець, Відень, весна 1938 року © Центр досліджень визвольного руху
29334
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Коли поразка ЗУНР і УНР у війні з більшовицьким урядом України стала практично невідворотньою, 30 липня 1920 року в Празі відбувся установчий з'їзд «Української Військової Організації» (УВО), ядро якої склали колишні українські офіцери з числа січових стрільців. Очолена у минулому полковником армії УНР 29-літнім Євгеном Коновальцем, вона ставила за мету підготовку до повстання на всій етнічній українській території задля проголошення незалежної Української держави.

Після міжнародного визнання у 1923 році законності входження Східної Галичини до складу Польщі і втрати Західно-Українською Народною Республікою політичної суб'єктності УВО радикалізувалась, перейшовши до диверсійної і терористичної діяльності. У січні 1929 року взяла участь у створенні Організації Українськик Націоналістів (ОУН), також очоленої Євгеном Коновальцем, яка оголосила своєю метою захист українського етнічного населення від репресій та переслідувань з боку влади Польщі та СРСР.

У 1934 році через керівника осередку ОУН у Фінляндії Кіндрата Полуведька з Коновальцем познайомився втікач з УСРР Василь Хом'як, що вже два роки проживав у Бельгії. Галичанин, колишній офіцер київського корпусу Січових стрільців, у минулому в'язень Соловецького концтабору (де він нібито свого часу і познайомився з Полуведьком), а на той момент — вже агент ОДПУ-НКВС під оперативним псевдонімом «Лебедь», він зумів переконати Коновальця у можливості створення в Україні підпільної мережі і наступного року в Берліні в якості представника однієї з націоналістичних груп познайомив його зі своїм 28-річним «племінником» Павлом Грищенком, «колишнім комсомольцем, що розчарувався в большевизмі», а насправді — уродженцем Мелітополя старшим лейтенантом НКВС Павлом Судоплатовим.

Користуючись тим, що він нібито працює радистом на вантажному судні «Шилка», яке заходило у різні порти Європи, Грищенко-Судоплатов мав можливість кілька разів зустрітися з Коновальцем та провідними членами ОУН і переконати їх в існуванні в УСРР ініціативної групи національно свідомих патріотів, задля навчання методам підпільної роботи якої він і прибув за кордон. Судоплатов справив загалом позитивне враження, що сприяло налагодженню між ним і Коновальцем довірчих, а згодом і дружніх стосунків.

«23 травня 1938 року після дощу, що пройшов, погода була теплою та сонячною. Час за десять дванадцята. Прогулюючись вздовж провулку біля ресторану "Атланта", я побачив Коновальця, що сидів за столиком біля вікна і чекав на мене. Цього разу він був сам. Я увійшов до ресторану, підсів до нього, і після нетривалої розмови ми домовилися зустрітися у центрі Роттердаму о 17.00. Я вручив йому подарунок, коробку шоколадних цукерок, і сказав, що мені зараз треба повертатися на судно. Йдучи, я поклав коробку цукерок на столик біля нього. Ми потиснули один одному руки, і я вийшов, стримуючи своє інстинктивне бажання відразу ж кинутися бігти.» — Павло Судоплатов, з книги «Спецоперації. Луб'янка і Кремль. 1930-1950 роки», що була видана вже по його смерті

Тому практика їх термінових, незапланованих зустрічей, яка з'явилась в 1937 році, коли вони двічі спілкуватись в Генті і Роттердамі начебто для передачі таємних відомостей про підпільну роботу націоналістів у Радянській Україні, не викликала у Коновальця підозри, як і третя, також у Роттердамі, про яку Коновалець дізнався 22 травня 1938 року, перебуваючи у Берліні. Він сам призначив її о полудні 23 травня в ресторані «Атланта» на першому поверсі однойменного готелю, де після десятихвилинної розмови Судоплатов вручив Коновальцю коробку (за найпоширенішою версією — цукерок). Вмонтований в неї вибуховий механізм спрацював коли той вже йшов по вулиці Колсінгель — від потужного вибуху, який пролунав о 12-16, Євген Коновалець загинув на місці і було поранено двох випадкових перехожих.

Розслідування поліцією обставин вбивства Коновальця не дало жодних результатів — Судоплатов через Францію та Іспанію повернувся в СРСР, де зробив блискучу кар'єру, працюючи в підрозділі зовнішньої розвідки та розвідувально-диверсійному управлінні НКВС/НКДБ, що займалось індивідуальним терором.

Громадянина Литви Євгена Коновальця поховали 28 травня 1938 року на роттердамському цвинтарі «Кросвейк» коштом литовського консульства у Нідерландах за присутності його дружини Ольги Федак та кількох членів ОУН.
Його загибель поглибила існуючі у середовищі ОУН протиріччя щодо форм подальшої боротьби — обрання 27 серпня 1939 року у Римі головою ОУН близького соратника Коновальця і його свояка Андрія Мельника не було визнано молодшим крилом націоналістів на чолі з 30-літнім Степаном Бандерою, а створення ним наступного року власного «Революційного Проводу ОУН» привело до розколу в середовищі націоналістів і їх взаємної війни на винищення.

По смерті Сталіна генерал-лейтенант Павло Судоплатов був заарештований за «активне пособництво зраднику Батьківщини Лаврентію Берії в підготовці державного перевороту, проведення дослідів над людьми, викрадення і численні вбивства», кілька років симулював божевілля і у 1958 році був засуджений до 15 років тюрми та позбавлений всіх звань і нагород. 10 січня 1992 року він був повністю реабілітований постановою Головної військової прокуратури Російської Федерації.

Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 23 травня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 23 травня

Облога Комп'єна

1430
#ЦейДень

Все про 23 травня

Події, факти, персоналії

Тридцятирічна війна

1618

Страта Вільяма Кідда

1701

Вбивство Бонні та Клайда

1934

Помер Джон Рокфеллер

1937