Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Незалежність Румунії
Користуючись присутністю російських військ на території Румунії, 22 травня 1877 року Кароль I затвердив прийняте напередодні парламентом рішення проголосити незалежність князівства від Османської імперії. Незалежність Румунії була міжнародно визнана наступного року на конференції у Сан-Стефано і Берлінському конгресі.
На обкладинці: Прапор Румунії у 1867-1948 роках
4827
Політика
Володимир Лук'янюк
Відповідно до Паризького мирного договору 1856 року, який підвів підсумки Кримської війни, через два роки в Парижі була прийнята спеціальна конвенція щодо політичного майбутнього Валахії і Молдови, які, залишаючись окремими державами під османським протекторатом із власними пожиттєвими господарями (князями), мали створити спільний суд, армію і уніфікувати законодавство. Однак, взимку 1859 року на хвилі націоналістичних настроїв в обох князівствах господарем був обраний колишній воєнний міністр Молдови Александру Йон Куза, який попри заперечення ведучих європейських держав через два роки був затверджений султаном Абдул-Азізом і 5 лютого 1862 року проголошений князем Об'єднанного князівства Молдови і Валахії.
Літогравюра Йозефа Кріхубера «Александру Куза», 1861 рік
Літогравюра Йозефа Кріхубера «Александру Куза», 1861 рік
Роки правління Куза були періодом швидкого прогресу на шляху ліберальних перетворень, проте в 1864 році він зіткнувся з протидією парламенту під час здійснення аграрної реформи, — не знайшовши підтримки у намірах ліквідувати кріпацтво, він розпустив парламент, через референдум домігся зниження майнового і вікового цензу виборців, після чого новий парламент підтримав заплановані земельні, управлінські та судові зміни.
Шлюб Александру Куза був бездітним і вже після обрання князем у нього народилось двоє синів від Єлени-Марії Обренович (1831-1879), матері принца і майбутнього короля Сербії (1882-1889) Мілана I (1854-1901). Вони були всиновлені його дружиною Єленою Розетті-Куза (1825-1909) і після усунення Куза від влади він з дружиною, коханкою і двома дітьми виїхав до Німеччини, де й помер у 1873 році
Багатьма це було розцінено як державний переворот і у відповідь невдоволена діяльністю князя опозиція з числа великих землевласників і підприємців вчинила заколот — у ніч на 23 (11) лютого 1866 року Александр Куза був заарештований у своєму домі групою офіцерів і в обмін на збереження життя та право виїхати за кордон зрікся влади.
У пошуках нового монарха опозиція звернулась до сина короля Бельгії Леопольда I з Саксен-Кобург-Готської династії фламандського графа Філіппа, проте отримала відмову, після чого запропонувала престол 27-літньому Карлу Гогенцоллерн-Зігмаргену зі швабської гілки Гогенцоллернів, який на той час служив у Кобленці в драгунськом полку в чині капітана. Отримавши схвалення прем'єр-міністра Пруссії Отто Бісмарка, Карл Гогенцоллерн-Зігмарген таємно прибув у Трансільванію, де був зустрітий представниками опозиції і 22 (10) травня 1866 року урочисто в'їхав у Бухарест й того ж дня у парламенті виголосив присягу як новий домінітор (князь) Молдови і Валахії Кароль I, погодившись на зміну свого імені на румунський манер.
13 (1) липня 1866 року була прийнята нова конституція Об'єднанного князівства, в якій було закріплене його нову назву «Румунія» і спадковість влади князя по чоловічій лінії. Це викликало протести з боку турецького султана, які вдалось владнати восени того ж року шляхом переговорів у Стамбулі, коли Румунія отримала статус «привілейованої провінції у складі Османської імперії».
Джордж Пітер Гілі «Князь Кароль I», 1873 рік
Джордж Пітер Гілі «Князь Кароль I», 1873 рік
Через одинадцять років Румунія підтримала Росію у черговій війні проти Османської імперії, погодишись пропустити її війська через свою територію в Болгарію. Користуючись ситуацією, менш, ніж через місяць після початку війни, 22 (10) травня 1877 року князь Кароль Гогенцоллерн-Зігмарген затвердив проголошену напередодні парламентом незалежність Румунії. Зазнавши поразки, Османська імперія була змушена визнати незалежність цілого ряду держав, серед них і Румунії, при підписанні 3 березня 1878 року мирного договору в Сан-Стефано, і підтвердила це рішення на Берлінському конгресі, що завершив роботу 13 липня того ж року.
Румунія на початку 1880-х років © «Атлас світу» Адама і Чарльза Блека, 1884 рік
Румунія на початку 1880-х років © «Атлас світу» Адама і Чарльза Блека, 1884 рік
22 березня 1881 року за ініціативою князя і уряду в конституцію Румунії були внесені зміни, якими вона проголошувалась королівством. З цієї нагоди 22 (10) травня, у день, коли він вперше прибув до Бухареста, Кароль I і його дружина Єлизавета були урочисто короновані на престол Румунії. Спеціально для цієї події з турецької гармати, захопленої під час битви під Плевеном у 1877 році, в якій він безпосередньо командував румунськими військами, для Кароля I була відлита стальна корона — за його наполяганням вона була виготовлена у Бухаресті без золотого оздоблення, щоб підкреслити героїзм румунських солдатів.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 22 травня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Нова історія

Головні події 22 травня

#ЦейДень
Все про 22 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left21 травня
23 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward