сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Смерть Костянтина Великого
22 травня 337 року у Нікомедії на 66-у році життя помер римський імператор Костянтин, який об'єднав Римську імперію під своїм одноосібним правлінням і запровадив християнство як державну релігію, за що у наступні віки був названий Великим і став прикладом для наслідування правителями Європи.
На обкладинці: Флавій Валерій Аурелій Костянтин Великий, Римський Капітолійський музей
5816
Особистості
Володимир Лук'янюк
Флавій Валерій Аурелій Костянтин захопив владу в Римській імперії вийшовши переможцем у громадянській війні, що почалась невдовзі після зречення августів Діоклетіана і Максиміана: заколот, вчинений у 306 році сином останнього Максенцієм проти августа Галерія, підтримав син несподівано померлого його співправителя Констанція Хлора 34-річний Костянтин, проголошений військами імператором. Разом вони здолали цезаря Флавія Севера, після чого Костянтин отримав перемогу над своїм недавнім соратником Максенцієм, ставши фактично, хоча і без офіційного визнання, правителем Заходу. Протягом наступних десяти років він здолав правителів Сходу Максиміана Дазу та Ліциніана Ліцинія і 18 версеня 324 року об'єднав Римську імперію під своїм одноосібним правлінням.
Народженому язичником Костянтину, згідно легенди, в 312 році здобути вирішальну перемогу в битві біля Мульвійського моста допогло знамення хреста, що спонукало його стати одним із співавторів т. зв. Міланського едикту, яким проголошувалась релігійна терпимість на всій території Римської імперії, а традиційне римське язичництво позбавлялось статусу офіційної релігії. У 319 році Костянтин, на той час правитель Заходу, звільнив церкви і клір від податків та громадських повинностей, у 321-у надав церквами право купувати нерухоме майно і володіти ним, а в 325 році став ініціатором проведення в Нікеї першого в історії християнства Вселенського собору, на якому був прийнятий Символ Віри (формула віросповідання, в якій оголошувалася божественність Бога-Сина) і було остаточно проголошено відокремлення християнства від юдаїзму.
У 331 році, вже як одноосібний правитель імперії, Костянтин у своїй новозбудованій столиці Новому Римі видав едикт про руйнування язичницьких храмів, а їх майно та грошові кошти оголосив власністю держави. Це дозволило зупинити спричнену війною нестримну інфляцію і провести численні адміністративні, фінансові, соціальні та військові реформи, розгорнути масштабні будівництва, а запроваджений ним золотий солідус на тисячу років став стандартом для візантійських і європейських валют.
За наказом Костянтина над імовірними місцями розп'яття Ісуса Христа та його воскресіння був збудований Храм Гробу Господнього, освячений 13 вересня 335 року, який став головною святинею християн і метою завойовницьких Хрестових походів в епоху Середньовіччя
Після успішних походів проти готських і сарматських племен у Задунав'ї, у 336 році Костянтин почав підготовку до війни з Перською імперією Сасанідів. Розглядаючи її як Хрестовий похід на захист християнських підданих Шапура Великого, він планував перед походом прийняти хрещення в Йордані, проте навесні наступного року захворів. Костянтин хрестився невдовзі після Великодня 337 року в Нікомедії, куди прибув на лікування гарячими ваннами, і помер наступного дня, 22 травня, у своїй заміській віллі у віці 65 років.
Тіло Костянтина було перевезено у Новий Рим і поховане у збудованій ним церкві Святих апостолів, яка на наступні сім століть стала усипальницею візантійських імператорських родин і константинопольських патріархів. Вона пережила нашестя хрестоносців і проіснувала до завоювання Константинополя османами, які на місці зруйновоного храму в 1462 році збудували мечеть Фатіха Завойовника.
Церква Святих апостолів. Візантійська мініатюра, 985 рік © Ватиканська бібліотека
Церква Святих апостолів. Візантійська мініатюра, 985 рік © Ватиканська бібліотека
Зі смертю Костянтина в Римській імперії розгорілась багаторічна війна між його синами, братами і їх дітьми, в результаті якої в 361 році до влади прийшов його племінник Юліан II, відомий в історії як Відступник за його відмову від християнства і спробу відродження традиційного римського язичництва.
У VIII столітті римська курія для обгрунтування світської влади пап у щойно створеній Папській державі виготовила повністю сфальсифікований документ, відомий як «Дар Костянтина», згідно з яким Костянтин Великий нібито заповів управління Західною Римською імперією 33-у папі римському Сильвестру I
За свого життя і правління його синів Костянтин зображався як зразок чеснот, а в епоху Раннього Середньовіччя став згадуватись не інакше як Великий і як приклад для наслідування всіма правителями Європи. Лише в епоху Відродження, коли набули поширення праці візантійського історика початку VI століття Зосима, який пов'язував занепад Римської імперії з відмовою від традиційної релігії, оцінка життя і звершень Флавія Костянтина стала збалансованішою і сучасними істориками він оцінюється як доволі підступний і жорстокий правитель, непослідовний у своїх переконаннях, який використав християнство для досягнення власних політичних цілей.
Тим не менш, завдяки тому, що Костянтин Великий став фактично «першим римським імператором-християнином» і зробив християнство панівною релігією найбільшої держави світу свого часу, а прийняття християнської віри — основною умовою для отримання римського громадянства, він і його мати Флавія Юлія Гелена Августа, зусиллями якої в Єрусалимі були знайдені християнські реліквії Страстей Христових, шануються як рівноапостольні святі православними і греко-католиками (але не католиками римського обряду).
19 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Азія
Античні часи

Головні події 22 травня 337

#ЦейДень
Все про 22 травня 337
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left21 травня
23 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward