Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Нова стаття
Останній день Анни Болейн
19 травня 1536 року в лондонському Тауері обезголовлено Анну Болейн, другу дружину англійського короля Генріха VIII, визнану судом винною у перелюбі, інцесті і державній зраді. Через два дні король одружився зі своєю коханкою Джейн Сеймур, яка наступного року народила йому давно очікуваного спадкоємця престолу.
На обкладинці: Портрет Анни Болейн анонімного автора, кінець XVI століття © Національна портретна галерея, Лондон
2088
Особистості
Володимир Лук'янюк
Колишня фрейліна королеви десь 31-літня Анна Болейн стала другою дружиною Генріха VIII 14 листопада 1532 року, таємно одружившись з ним у Дуврі, — англійський король ніяк не міг отримати папську ануляцію шлюбу з Катериною Арагонською, на його думку нездатною народити спадкоємця престолу. Незабаром Анна завагітніла й 25 січня 1533 року в Лондоні вже відкрито зіграли весілля. Архієпископ Кентерберійський Томас Кранмер домігся від англійського духовенства схвалення цього шлюбу без санкції Святого престолу, і вже 1 червня Анна Болейн під час величної церемонії у Вестмінстерському абатстві на престол Англії.
Народження 7 вересня дівчинки, названої , стало для Генріха важким ударом. Після викидня на Різдво 1534 року і в середині наступного він з найближчим оточенням почав обговорення можливості розлучитись з Анною без повернення до Катерини Арагонської, яка формально все ще залишалась його дружиною. 7 січня 1536 року Катерина несподівано померла й у день її похорон Анна народила мертвонароджене дитя, що прискорило хід подій і визначило її долю, — Генріх заявив королеві, що одружився з нею завдяки її «чарам» і «заклинанням» й перевіз до королівських апартаментів свою нову коханку Джейн Сеймур.
Наприкінці квітня був заарештований придворний музикант Марк Смітон, який під тортурами зізнався у перелюбі з Анною Болейн. Згодом були взяті під варту камергер короля Генрі Норріс, придворні сер Френсіс Вестон і сер Вільям Бререт й брат королеви Джордж Болейн, віконт Рошфор. Всі вони також були звинувачені у сексуальних зв'язках з королевою, а вона сама — не лише у подружній зраді через «невгамовні тілесні апетити», але й у змові зі своїми коханцями, щоб убити короля Генріха.
Ганс Голбейн-мол. «Генріх VIII Англійський», 1537-47 рр. © Галерея мистецтв Вокера, Ліверпуль
Ганс Голбейн-мол. «Генріх VIII Англійський», 1537-47 рр. © Галерея мистецтв Вокера, Ліверпуль
2 травня заарештували Анну Болейн і доправили до лондонського Тауера, інкримінувавши їй вчинення злочинів у період з жовтня 1533 року по січень 1536 року. Незважаючи на те, що у трьох чвертях зазначених в обвинувальному вироці дат Анна не перебувала у вказаних слідством місцях і суду не було представлено жодного свідка звинувачення, присяжні на це не зважили — за практикою судочинства в епоху Тюдорів тягар доведення своєї невинуватості лежав на підозрюваних. Жоден з них (крім Марка Смітона) вину за собою не визнав, що не завадило 12 травня суду у Вестмінстері засудити Генрі Норріса, Френсіса Вестона, Вільяма Бререта і Марка Смітона й до «повішання, патрання і четвертування».
Таке ж покарання виніс і суд за участю 27 присяжних, який відбувся через два дні у Тауері над королевою і її рідним братом. Крім інцесту й перелюбу, який з боку королеви по законах того часу вважався формою державної зради через потенційні загрози для спадкоємства престолу, Анна Болейн була визнана винною у намірі убити Генріха VIII, щоб одружитись з його особистим другом Генрі Норрісом. Спалення дружини живцем король милостиво замінив на обезголовлення, виконати яке із Сен-Омера (біля Кале) був викликаний спеціальний кат.
17 травня 1536 року усі обвинувачені чоловіки були страчені на Тауер-Хілл, й того ж дня архієпископ Томас Кранмер оголосив про скасування шлюбу Генріха VIII.
Едуард Сібо «Анна Болейн у Тауері», 1835 рік © Музей Ролен, Отен, Франція
Едуард Сібо «Анна Болейн у Тауері», 1835 рік © Музей Ролен, Отен, Франція
Страту Анни Болейн запланували на 18 травня, однак через наказ звільнити Тауер від «чужих очей», щоб іноземні дипломати не стали випадковими свідками події і не поширили Європою її подробиці, виконання вироку перенесли на день пізніше.
Вранці у п'ятницю 19 травня 1536 року констебль Тауера сер Вільям Кінгстон разом з Анною Болейн був присутній на ранковій службі у замковій церкві, де вона заприсяглась на вічне спасіння душі у своїй вірності королю, після чого провів її з апартаментів до ешафоту. Анна подбала про свій належний вигляд в останній день життя — під вільну темно-сіру сукню з дамасту вона одягнула малинову, кольору мученичества, спідницю, на плечі накинула горностаєву мантію. До ешафоту Анна прийшла з хорошим настроєм — «весела, наче не помре», — й звернулась до присутніх членів королівської ради, лорда-мера Лондона, шерифів і представників ремісничих гільдій міста з короткою промовою, якою закликала нікого не звинувачувати у її смерті і попросила у Бога заступницва для короля, який до неї «завжди був добрим і ніжним».
Скинуши мантію і прибравши волосся під очіпок, Анна стала на коліна перед плахою і одна з її служниць зав'зязала їй очі. Смерть настала з першим же ударом сокирою, після чого загорнуте у біле простирадло тіло королеви поховали у безіменній могилі на території розташованої поблизу каплиці св. Петра у кандалах поруч з останками її страченого двома днями раніше брата.
Місце поховання Анни Болейн було випадково віднайдене у 1876 році й після ідентифікації «жінки віком від двадцяти п'яти до тридцяти років, худорлявої тілобудови з витонченими і досконалими пропорціями» її останки були перепоховані у свинцевій труні на тому ж місці, яке прикрили декоративною плитою з особистим гербом королеви і надписом «Королева Анна Болейн»
Наступного дня по смерті Анни Болейн Генріх VIII заручився з Джейн Сеймур й ще через день з нею одружився. 4 червня 1536 року вона була публічно оголошена королевою, проте з церемонією коронації Генріх поспішати не став.
12 жовтня наступного року Джейн народила давно очікуваного спадкоємця престолу, якого через три дні похрестили, назвавши Едвардом, за присутності його зведених сестер — 21-річної Марії, яка стала хрещеною матір'ю свого брата, і чотирилітньої Єлизавети. Пологи дали ускладнення і 24 жовтня 1537 року 29-літня Джейн Сеймур померла. Через три тижні Генріх справив їй у каплиці св. Георгія у Віндзорському замку й три місяці носив траур, доки не почав підшуковувати нову дружину, яка б народила йому ще одного сина на випадок смерті хворобливого принца Едварда.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 08 червня 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Єздигерд III — останній шах держави Сасанідів
Сьогодні
Єздигерд III — останній шах держави Сасанідів
Особистості
Європа
Нова історія

Головні події 19 травня

#ЦейДень
Все про 19 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left18 травня
20 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward