Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Останній день Анни Болейн
19 травня 1536 року в лондонському Тауері обезголовлено Анну Болейн, другу дружину англійського короля Генріха VIII, визнану судом винною у перелюбі, інцесті і державній зраді. Через два дні король одружився зі своєю коханкою Джейн Сеймур, яка наступного року народила йому давно очікуваного спадкоємця престолу.На обкладинці: Портрет Анни Болейн анонімного автора, кінець XVI століття © Національна портретна галерея, Лондон
3252
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Колишня фрейліна королеви десь 31-літня Анна Болейн стала другою дружиною Генріха VIII 14 листопада 1532 року, таємно одружившись з ним у Дуврі, — англійський король ніяк не міг отримати папську ануляцію шлюбу з Катериною Арагонською, на його думку нездатною народити спадкоємця престолу. Незабаром Анна завагітніла й 25 січня 1533 року в Лондоні вже відкрито зіграли весілля. Архієпископ Кентерберійський Томас Кранмер домігся від англійського духовенства схвалення цього шлюбу без санкції Святого престолу, і вже 1 червня Анна Болейн під час величної церемонії у Вестмінстерському абатстві була коронована на престол Англії.

Народження 7 вересня дівчинки, названої Єлизаветою, стало для Генріха важким ударом. Після викидня на Різдво 1534 року і в середині наступного він з найближчим оточенням почав обговорення можливості розлучитись з Анною без повернення до Катерини Арагонської, яка формально все ще залишалась його дружиною. 7 січня 1536 року Катерина несподівано померла й у день її похорон Анна народила мертвонароджене дитя, що прискорило хід подій і визначило її долю, — Генріх заявив королеві, що одружився з нею завдяки її «чарам» і «заклинанням» й перевіз до королівських апартаментів свою нову коханку Джейн Сеймур.

Наприкінці квітня був заарештований придворний музикант Марк Смітон, який під тортурами зізнався у перелюбі з Анною Болейн. Згодом були взяті під варту камергер короля Генрі Норріс, придворні сер Френсіс Вестон і сер Вільям Бререт й брат королеви Джордж Болейн, віконт Рошфор. Всі вони також були звинувачені у сексуальних зв'язках з королевою, а вона сама — не лише у подружній зраді через «невгамовні тілесні апетити», але й у змові зі своїми коханцями, щоб убити короля Генріха.

2 травня заарештували Анну Болейн і доправили до лондонського Тауера, інкримінувавши їй вчинення злочинів у період з жовтня 1533 року по січень 1536 року. Незважаючи на те, що у трьох чвертях зазначених в обвинувальному вироці дат Анна не перебувала у вказаних слідством місцях і суду не було представлено жодного свідка звинувачення, присяжні на це не зважили — за практикою судочинства в епоху Тюдорів тягар доведення своєї невинуватості лежав на підозрюваних. Жоден з них (крім простолюдина Марка Смітона) вину за собою не визнав, що не завадило 12 травня суду у Вестмінстері засудити Генрі Норріса, Френсіса Вестона, Вільяма Бререта і Марка Смітона до «повішання, патрання і четвертування».

Таке ж покарання виніс і суд за участю 27 присяжних, який відбувся через два дні у Тауері над королевою і її рідним братом. Крім інцесту й перелюбу, який з боку королеви по законах того часу вважався формою державної зради через потенційні загрози для спадкоємства престолу, Анна Болейн була визнана винною у намірі убити Генріха VIII, щоб одружитись з його особистим другом Генрі Норрісом. Спалення дружини живцем король милостиво замінив на обезголовлення, виконати яке із Сен-Омера (біля Кале) був викликаний спеціальний кат.

17 травня 1536 року усі обвинувачені чоловіки були страчені на Тауер-Хілл, й того ж дня архієпископ Томас Кранмер оголосив про скасування шлюбу Генріха VIII.

Страту Анни Болейн запланували на 18 травня, однак через наказ звільнити Тауер від «чужих очей», щоб іноземні дипломати не стали випадковими свідками події і не поширили Європою її подробиці, виконання вироку перенесли на день пізніше.

Вранці у п'ятницю 19 травня 1536 року констебль Тауера сер Вільям Кінгстон разом з Анною Болейн був присутній на ранковій службі у замковій церкві, де вона заприсяглась на вічне спасіння душі у своїй вірності королю, після чого провів її з апартаментів до ешафоту. Анна подбала про свій належний вигляд в останній день життя — під вільну темно-сіру сукню з дамасту вона одягнула малинову, кольору мученичества, спідницю, на плечі накинула горностаєву мантію. До ешафоту Анна прийшла з хорошим настроєм — «весела, наче не помре», — й звернулась до присутніх членів королівської ради, лорда-мера Лондона, шерифів і представників ремісничих гільдій міста з короткою промовою, якою закликала нікого не звинувачувати у її смерті і попросила у Бога заступницва для короля, який до неї «завжди був добрим і ніжним».

Скинуши мантію і прибравши волосся під очіпок, Анна стала на коліна перед плахою і одна з її служниць зав'зязала їй очі. Смерть настала з першим же ударом сокирою, після чого загорнуте у біле простирадло тіло королеви поховали у безіменній могилі на території розташованої поблизу каплиці св. Петра у кандалах поруч з останками її страченого двома днями раніше брата.

Місце поховання Анни Болейн було випадково віднайдене у 1876 році й після ідентифікації «жінки віком від двадцяти п'яти до тридцяти років, худорлявої тілобудови з витонченими і досконалими пропорціями» її останки були перепоховані у свинцевій труні на тому ж місці, яке прикрили декоративною плитою з особистим гербом королеви і надписом «Королева Анна Болейн»

Наступного дня по смерті Анни Болейн Генріх VIII заручився з Джейн Сеймур й ще через день з нею одружився. 4 червня 1536 року вона була публічно оголошена королевою, проте з церемонією коронації Генріх поспішати не став.

12 жовтня наступного року Джейн народила давно очікуваного спадкоємця престолу, якого через три дні похрестили, назвавши Едвардом, за присутності його зведених сестер — 21-річної Марії, яка стала хрещеною матір'ю свого брата, і чотирилітньої Єлизавети. Пологи дали ускладнення і 24 жовтня 1537 року 29-літня Джейн Сеймур померла. Через три тижні Генріх справив їй пишні похорони у каплиці св. Георгія у Віндзорському замку й три місяці носив траур, доки не почав підшуковувати нову дружину, яка б народила йому ще одного сина на випадок смерті хворобливого принца Едварда.

Друк
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 8 червня 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі