Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Війна за незалежність Туреччини
Перебуваючи в Самсуні, 19 травня 1919 року військовий інспектор армії Османської імперії Кемаль-паша створив штаб для зв'язку із турецькими армійськими частинами і націоналістичними групами по всій країні для організації протидії італійським і грецьким військам, які зайняли ряд турецьких міст. Війна проти інтервентів тривала до 1923 року і закінчилась проголошенням турецької світської республіки.
10324
Політика
Володимир Лук'янюк
За Мудроським перемир'я, укладеним 30 жовтня 1918 року, Османська імперія, яка брала участь в Першій світовій війні на боці Німеччини, припиняла бойові дії, виводила свої війська із Закавказзя, Персії та Близького Сходу і надавала Босфорську протоку для флотів країн-переможців. У січні наступного року на Паризькій мирній конференції було прийнято рішення, відповідно до якого Вірменія, Сирія, Палестина, Аравія й Месопотамія відокремлювалися від Османської імперії, що мало стати першим кроком до її розчленування.
Планам Антанти завадила інтервенція грецьких військ в Смірну (нині — Ізмір), яка розпочалась 15 травня 1919 року і переросла у тривалу Греко-турецьку війну. Приблизно в цей же час почалася широкомасштабна інтервенція в Туреччину: Кілікію окупували французи, Анталію — італійці, а 13 листопада 1918 року, у відповідності з умовами перемир'я, Антантою був окупований Константинополь.
Для протидії новоствореній Демократичній республіці Вірменія і з метою з'єднання з більшовицькою Росією, яка підтримувала Туреччину, було розпочато бойові дії на східному фронті, і під загрозою взяття Єревану 2 грудня 1918 року Вірменія підписала мирний договір, втративши всю окуповану нею турецьку територію від Трабзона до озера Ван, а також частину власної. 4 грудня Єреван був взятий більшовицькими військами, і Вірменія вийшла з війни з втратою незалежності.
На західному фронті грецькій експансії протидіяли колишні османські збройні формування під керівництвом генерала Мустафи Кемаль-паші, що відмовились підпорядковуватись рішенням султанського уряду в Константинополі, і діяли під керівництвом скликаних у квітні 1920 року в Ангорі (нині — Анкара) Великих національних зборів, які суміщали законодавчу, виконавчу і судову владу.
Генерал Мустафа Кемаль, 1918 рік
Генерал Мустафа Кемаль, 1918 рік
Підписаний 16 березня 1921 року у Москві радянсько-турецький договір «Про дружбу і братерство» дозволив Великим національним зборам отримати від Росії фінансову і воєнно-технічну допомогу, яка зіграла вирішальну роль у перемозі над Грецією. Створена з розрізнених партизанських загонів регулярна армія завдала Франції поразки на півдні Туреччини і змусила її в жовтні підписати тимчасове перемир'я. Стурбовані успіхами Кемаля і, особливо, його зближенням з більшовицькою Росією, британці санкціонував наступ греків углиб Малої Азії для захоплення Ангори.
Ідея відродження Візантійської імперії зі столицею в Константинополі зазнала краху в результаті внутрігрецької політичної боротьби — після реставрації у Греції монархії вона втратила підтримку Антанти, оскільки король Костянтин I Глюксбург в роки Першої світової війни підтримував Німеччину. Незважаючи на це, грецькі війська до травня 1922 року зайняли більшу частину заходу Малої Азії і розпочали наступ на Ангору.
Проте 10 років неперервних військових дій, погане постачання і малочисельність (100 тисяч греків утримували фронт довжиною 700 кілометрів) грецької армії далися в знаки, і 22 серпня 1922 року турецькі війська під керівництвом Кемаля перейшли в контрнаступ, а 9 вересня захопили Смірну, основний стратегічний пункт греків у Малій Азії, спаливши місто і вирізавши вірменське та грецьке населення. За оцінками, у Смірні загинуло до 250 тисяч чоловік, а решта немусульманського населення віком від 15 до 45 років було інтерноване.
У вересні турецькі війська почали наступ на Константинополь, який зайняли 1 листопада 1922 року. Того ж дня влада султана була скасована, і 17 листопада Мехмед VI залишив країну — більш, ніж шестивікова Османська імперія припинила своє існування.
У липні 1923 року був підписаний Лозаннський мирний договір, який юридично оформив розпад Османської імперії, встановив нові кордони Туреччини в її сучасних межах. Він також скасував міжнародний фінансовий контроль над Туреччиною в обмін на виплату боргу Османської імперії і зобов'язував провести міждержавний обмін грецького і турецького населення. 29 жовтня 1923 Туреччина була проголошена республікою і після скасування ісламу як державної релігії в 1928 році — першим подібним державним утворенням серед мусульманських країн.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 10 вересня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Отто Бісмарка
Правила життя
Правила життя Отто Бісмарка
Політика
Війни
Азія
Новітня історія
Інтербелум

Головні події 19 травня

#ЦейДень
Все про 19 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left18 травня
20 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward