сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Олександр Мороз -
голова Верховної Ради України
18 травня 1994 року лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз був обраний Головою Верховної Ради України. За час його керівництва парламентом було ухвалено першу Конституцію незалежної України та запроваджено в обіг гривню. Повернення у крісло спікера через 12 років за підтримки Партії Регіонів України та Комуністичної партії України коштувало йому політичної кар'єри.
На обкладинці: Олександр Мороз, 1993 рік © Володимир Єпіфанов/«Фокус»
2179
Особистості
Віктор Крупина
По закінченні у 1965 році Української сільськогосподарської академії 21-річний уродженець села Буда Таращанського району Київської області Олександр Мороз почав працював інженером, пізніше викладав у Таращанському технікумі механізації. Партійну кар'єру він розпочав у 1976 році, коли потрапив до Київського обкому Компартії України, з посади завідувача аграрного відділу якого у 1990 році був обраний народним депутатом. В останньому радянському парламенті - першому парламенті незалежної України - Олександр Мороз очолював "групу 239", провладну комуністичну депутатську більшість, що опонувала депутатам націонал-демократичного табору, був секретарем та заступником голови комісії Верховної Ради України з агропромислового комплексу.
Після заборони Комуністичної партії Олександр Мороз очолив новостворену за його участі Соціалістичну партію України, у грудні 1991 року перебував серед кандидатів на посаду спікера парламенту, проте зняв свою кандидатуру.
Під час виборів до Верховної Ради України другого скликання, що відбулись 27 березня 1994 року, Мороз був обраний по Таращанському виборчому округу Київської області. 11 травня новий парламент розпочав свою роботу. Попередній очільник Верховної Ради (ВР) Іван Плющ також став депутатом, проте від балотування на посаду спікера відмовився, й було вирішено, що до обрання голови ВРУ діятиме президія, до складу якої увійшли Василь Дурдинець, Віталій Масол, Олександр Мороз, Петро Симоненко та В'ячеслав Чорновіл.
Обрання керівника парламенту Верховна Рада розпочала 17 травня. Кандидатами на цю посаду були висунуті Катерина Ващук, Василь Дурдинець, Олександр Карпов, Віталій Масол, Олександр Мороз, Михайло Павловський, В'ячеслав Чорновіл, Юрій Тима та Володимир Яворівський. У ході обговорення програм претендентів п'ятеро осіб зняли свої кандидатури, серед решти найреальнішими претендентами вважались перший заступник Голови ВР попереднього скликання Василь Дурдинець та Олександр Мороз.
У червні 1994 року Олександр Мороз балотувався у Президенти України, однак програв, отримавши третій результат, як під час ще двох спроб у 1999 і 2004 роках
Голосування депутатів відбулося 18 травня 1994 року. Заручившись підтримкою фракцій Соціалістичної та Комуністичної партій, Олександр Мороз отримав 171 голос "за", 151 - "проти", Василь Дурдинець - лише 103 голоси "за", 219 - "проти" з 322 тих, хто проголосував. Заступниками Мороза стали член Селянської партії Олександр Ткаченко та позапартійний Олег Дьомін (з 1996 року - Віктор Мусіяка). Чисельне домінування лівих сил у парламенті та обрання спікером Олександра Мороза свідчило про відновлення популярності в Україні лівих сил та ідей.
«…сенс роботи Голови Верховної Ради я бачу в тому, щоб понад усім були злагода, консолідація, терпіння, терпимість і віра в те, що ми доб'ємося кращої долі. Але буде це тоді, якщо всі будемо разом, - чи робітник, працівник сільського господарства, фермер, чи - депутат Верховної Ради. Щоб всі ми працювали на одну мету. Тоді все те, про що мріялося нам і під час передвиборчої кампанії, і в останні дні, збуватиметься. Я хочу цього» - з першого виступу Голови ВР України О.Мороза, 18 травня 1994 року
За час головування Мороза у Верховній Раді протягом 1994-98 років було ухвалено Конституцію України, запроваджено в обіг гривню, запрацював Інститут законодавства Верховної Ради України. Очолювана ним Соціалістична партія України була представлена у парламентах ІІ-V скликань, а сам Мороз, як політичний опонент Президента Леоніда Кучми, котрому програв на президентських виборах, був активним учасником т. зв. "касетного скандалу", який став каталізатором акцій протесту "Україна без Кучми" 2001-02 років.
У 1998 році Олександр Мороз відмовився прийняти з рук Президента Кучми орден князя Ярослава Мудрого V ступеню, яким його той нагородив "за видатні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, значний внесок у розвиток законодавчої бази України та з нагоди 7-ї річниці незалежності України"
Політична кар'єра Олександра Мороза пішла на спад після його другого обрання спікером парламенту 7 липня 2006 року, що відбулося за підтримки Партії Регіонів України та Комуністичної партії України і всупереч передвиборчим обіцянкам соціалістів. Наслідком цього стала парламентська політична криза і розпуск Верховної Ради колишнім союзником Мороза Президентом Віктором Ющенком. Втративши довіру, під час дострокових виборів 2007 року Соціалістична партія України не потрапила до парламенту і фактично припинила активне політичне життя.
Остання спроба Олександра Мороза повернутись до великої політики була здійснена через три роки - набравши 0,38% голосів виборців, він вчетверте зазнав фіаско під час виборів Президента України.
18 травня 2018 © Віктор Крупина спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Україна
Політика
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 18 травня

#ЦейДень
Все про 18 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left17 травня
19 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward