Битва
під Торчеськом
17 травня 1235 року під Торчеськом у Пороссі князі Михайло Всеволодович чернігівський і Ізяслав Володимирович торчеський за підтримки половців завдали переконливої поразки коаліції князів Галицько-Волинського і великого Київського. Узятий у полон Володимир Рюрикович втратив великокняжий стіл, що відійшов Ізяславу, а Данило Романович, який ледве врятувався втечею, — Галич, де вокняжився Михайло. Це стало початком десятилітньої міжусобиці між Ольговичами і Романовичами, яка закінчилась об'єднанням галицьких, волинських і київських земель під владою Данила Галицького.
22991
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Після загибелі у 1223 році у битві на Калці Мстислава Святославича чернігівський стіл посів його племінник Михайло Всеволодович, син Всеволода Чермного і дочки польського князя Казимира II Справедливого з династії П'ястів. У наступні роки з допомогою Юрія Всеволодовича владимирського, одруженого на його сестрі, він двічі посідав новгородський стіл, а по смерті в 1228 році Мстислава Удатного у союзі з Володимиром Рюриковичем київським, Ростиславом Святополчичем пінським і половцями Котяна Сутоєвича пішов війною проти Даниила Романовича волинського. Проте взяти Кременець (нині Тернопільська область) йому не вдалось, а Данило Романович разом з Олександром Всеволодовичем белзьким здійснив у відповідь похід на Київ й уклав союз з великим князем Володимиром Рюриковичем, якому також загрожували чернігівці.

Ольговичі — старша гілка Рюриковичів, що бере початок від князя Волинського і Чернігівького Олега Святославича, внука Ярослава Мудрого; Романовичі — гілка Рюриковичів, що веде початок від Великого князя Волинського, Галицького і Київського Романа Великого, праправнука Володимира Мономаха

У 1229 році Данило Романович сів у Галичі, вигнавши звідти угорського королевича Андраша, який двічі намагався вернути місто, але безуспішно. Через два роки він прийшов на допомогу Володимиру Рюриковичу київському у протистоянні з Михайлом Всеволодовичем чернігівським, за що отримав Поросся з центром у Торчеську, які віддав «своїм шурятам» — братам своєї дружини Анни, дочки Мстислава Удатного, який ними колись володів. Серед них називають й Ізяслава (за іншою версією Ізяслав — син псковського князя Мстислава Романовича Старого зі смоленської гілки Мономаховичів), який у 1233 році з Данилом Романовичем рушив проти мадяр, але вже на початку походу відступився від свого союзника, спустошив галицькі землі і повернувся у Торчеськ.

Данило Романович волинський, більш відомий як Данило Галицький, був одружений з Анною, дочкою Мстислава Удатного і хрещеної половчанки Марії, дочки хана Котяна Сутоєвича

У кінці наступного року Данило Романович знову допоміг Володимиру Рюриковичу відстояти Київ, вчергове обложений Михайлом Всеволодовичем, після чого союзники разом розорили Хоробор, Сновськ і Сосницю, спалили чернігівський посад, проте взяти Чернігів не змогли і навесні 1235 року рушили на Торчеськ, щоб покарати невдячного Ізяслава Мстиславича. Їх стомлені п'ятимісячним походом війська стали табором під містом, де 17 травня і були розбиті закликаними Ізяславом на домогу чернігівськими дружинами Михайла Всеволодовича і половецькими загонами Котяна Сутоєвича. Галичан під Торчеськом загинуло «бещисла», як повідомляє Новгородський літопис, сам Данило ледве врятувався втечею до Угорщини, а взятий половцями у полон Володимир втратив Київ, де сів Ізяслав. Після цього переможці разом рушили на Галич, де вокняжився Михайло.

Викуплений з полону Володимир того ж року повернув Київ, звідки наступного був вибитий Ізяславом, й осів в Овручі, де й помер у березні 1239-го.

Ізяслав втримати Київ також не зміг й після вигнання у 1236 році новгородським князем Ярославом Всеволодовичем (сином Всеволода «Велике Гніздо») зайняв Кременець (нині Тернопільська область), звідки в часи монгольської навали безуспішно намагався взяти Галич.

Після загибелі в 1238 році Юрія Всеволодовича у битві на ріці Сіть (нині Ярославська область РФ) з корпусом Бурундая, темника Батия, його брат Ярослав перебрався до Владимира, а у залишеному ним стольному місті вокняжився Михайло Всеволодович, об'єднавши під своєю владою Київ, Чернігів і Галич. Узимку наступного року силами чернігівських і галицьких дружин він організував невдалий похід на Литву, чим негайно скористався Данило Романович і повернув Галич. Через два роки князь галицький і волинський прийняв свого давнього супротивника, вигнаного монголами і з Чернігова і з Києва, й дав Михайлові Всеволодовичу «у кормління» Луцьк, а в 1242 році — розорений Київ.

Через рік Київ, на цей раз уже по монгольському ярлику, знову відійшов до Ярослава Всеволодовича владимирського, а Михайло Всеволодович сів у рідному Чернігові, де правив три роки, доки не поїхав у ставку до хана Батия просити ярлик на князювання, і, як стверджує анонімне «Сказання про вбивство в Орді князя Михайла Чернігівського і його боярина Феодора», не був страчений за відмову поклонитись «вогню і глухим ідолам».

На відміну від батька, його син Ростислав від претензій на Галич не відмовився. За допомогою своїх угорських та польських союзників він узяв в облогу Ярослав (нині Польща), під стінами якого 17 серпня 1245 року був ущент розбитий Данилом Романовичем.

Відновивши єдність своїх галицько-волинських володінь, Данило Галицький, тим не менш, у кінці того ж року — на початку наступного також був змушений їхати в Сарай за ярликом на княжіння й визнати сюзеренітет Батия. У пошуках союзників проти монголів він породичався з угорським королем Белою IV Арпадом, який видав дочку за Лева Даниловича, і герцогом Австрії та Штирії Фрідріхом II Войовничим, чия племінниця стала дружиною Романа Даниловича, й у кінці 1253 року погодився прийняти королівський титул в надії на обіцяний папою римським Інокентієм IV хрестовий похід проти монголів.

Друк 3
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 8 травня 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 17 травня

Петро Олексійович — другий імператор Росії

1727
#ЦейДень

Все про 17 травня

Події, факти, персоналії

Перше кольорове фотозображення

1861

Експедиція «Ра-II» Тура Хеєрдала

1970

Всесвітня павутина Тіма Бернерса-Лі

1991