сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Популярна стаття
Битва під Жовтими Водами
16 травня 1648 року війська Богдана Хмельницького, підтримані татарською кіннотою Тугай-бея, здобули свою першу перемогу над військами Речі Посполитої, очолюваними ніжинським старостою Стефаном Потоцьким.
На обкладинці: Пам'ятник «Героям Визвольної війни українського народу 1648-1654 років» в парку «Слави» міста Жовті Води, 2012 рік © Віктор Недєляєв
29898
Україна
Володимир Лук'янюк
Після звільнення у січні 1648 року Запорозької Січі від польського контролю і обрання Богдана Хмельницького гетьманом антипольське повстання стало набувати додалі ширшої підтримки і було підкріплене угодами з Кримським ханством і османською Туреччиною.
Щоб ліквідувати повстання в зародку, 21 квітня 1648 року великий гетьман коронний Миколай Потоцький вислав проти Хмельницького 13-тисячне військо, розділене на три частини: степом вздовж правого берега Дніпра вирушив тритисячний загін з реєстровахих козаків і королівських жовнірів на чолі з сином гетьмана 24-річним Стефаном, який біля фортеці Кодак мав з'єднатись із чотиритисячним загоном з реєстрових козаків і німецьких найманців на чолі з київським полковником Станіславом Кричевським, який сплавлявся Дніпром на човнах. Слідом за ними за кілька днів з-під Корсуня вирушила основна частина польського війська під проводом самого коронного гетьмана.
22 квітня їм назустріч із Запоріжжя виступило шеститисячне військо на чолі з Хмельницьким, яке розмістилось табором в урочищі Жовті Води. 29 квітня в цей же район прибув і загін Стефана Потоцького, який розгорнув табір в очікуванні війська Кричевського. Увечері того ж дня він був атакований невеликим підрозділом татарської кінноти під проводом Тугай-бея. Попри повну несподіванку, напад було відбито, як було відбито і спробу штурму, здійснену 30 квітня чисельно переважаючим військом козаків і татар.
Наступні кілька днів жодна зі сторін не наважувалась на рішучі дії, допоки 3 травня біля урочища Кам'яний Затон на лівому березі Дніпра повсталі не підстерегли польський загін, що рухався рікою, - Хмельницькому вдалось схилити на свій бік близько трьох з половиною тисяч реєстрових козаків, які перебивши своїх командирів, включаючи осавулів Івана Барабаша та Ілляша Караїмовича, і ландснехтів, 13 травня прибули у табір повсталих разом із полковником Кричевським. Наступного дня Стефана Потоцького зрадило більше тисячі козаків з його власного війська, які також перейшли на бік повсталих.
Враховуючи вкрай невигідне для себе співвідношення сил і відсутність підмоги з боку основних сил, які, остерігаючись попасти в засідку, просувались вкрай повільно і все ще були за сотню кілометрів від місця подій, 14 травня Потоцький розпочав переговори, в ході яких Хмельницький висунув вимогу здачі всієї артилерії і клейнодів, натомість надаючи полякам право на відступ. Не досягнувши домовленості, вночі з 15 на 16 травня 1648 року польське військо спробувало вийти з оточення, здійснивши марш до урочища Княжі Байраки. Подолавши близько 8 кілометрів, вони були атаковані татарською кавалерією, а згодом з тилу - загоном Максима Кривоноса, які на голову розбили поляків. У цьому бою Стефан Потоцький отримав поранення і 19 травня помер від гангрени.
Натхненні перемогою, війська Хмельницького і кримських татар рушили на північ і, перейшовши Рось, 26 травня в битві під Корсунем знищили понад 5 тисяч з шеститисячної армії Миколи Потоцького, взявши у полон його і польного гетьмана Марціна Калиновського (передані татарам, обидва гетьмана були звільнені через два роки за великий викуп).
Викуплені в 1650 році з татарського полону, наступного року Марцін Калиновський і Миколай Потоцький брали участь у переможній битві під Берестечком. Того ж року Потоцький помер, а Калиновський разом із сином загинув у битві під Батогом в 1652 році
Не зустрічаючи жодного опору, козацько-татарські війська відправились до Білої Церкви, яка стала центром повстання, що охопило Київщину та Поділля і змусило сейм Речі Посполитої 16 липня 1648 року укласти з Богданом Хмельницьким тимчасове перемир'я, погодившись на його досить скромні вимоги - 12-тисячний реєстр і поновленя прав та привілеїв козацтва.
У 1998 році, у дні святкування 350-річчя початку Визвольної війни Хмельницького, поряд з урочищем Княжі Байраки, на околиці села Жовто-Олександрівка П'ятихатського району Дніпропетровської області відкрито пам'ятник на честь перемоги у битві на Жовтих Водах: на одній з гранітних брил викарбувано герб гетьмана Богдана Хмельницького, на другій - герб кримсько-татарського роду Гераїв як символ військової доблесті і союзу запорізького козацтва та кримськотатарського війська, що здобули на Жовтих Водах легендарну перемогу.
19 серпня 2013 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Україна
Війни
Битви
Європа
Нова історія

Головні події 16 травня

#ЦейДень
Все про 16 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left15 травня
17 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward