Вінстон Черчілль — прем'єр-міністр Великобританії
Після відставки уряду Невілла Чемберлена 10 травня 1940 року Вінстон Черчілль очолив коаліційний уряд Великобританії. Песимістично налаштований щодо готовності країни до війни, він, тим не менш, відкинув ідею пошуку шляхів до перемир'я і надихнув країну на опір, коли Британська імперія півтора роки практично самотужки воювала проти гітлерівської Німеччини.На обкладинці: Вінстон Черчілль під час виголошення промови «Кров, сльози і піт» в Палаті громад, 13 травня 1940 року
37725
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Після закінчення лондонської школи Герроу 19-літній Вінстон Леонард Спенсер-Черчілль, син відомого політика-консерватора 7-го герцога Мальборо і Дженні Джером, дочки багатого американського бізнесмена, в 1893 році з третьої спроби поступив до Королівської військової академії в Сандгерсті. Отримавши через два роки звання лейтенанта, за протекцією матері він був відправлений на Кубу в якості військового кореспондента для висвітлення повстання проти Іспанії. Завдяки вдалим репортажам Черчілль набув слави в журналістських колах, яку підкріпив наступного року серією статей про Англо-афганську війну, в якій брав участь як бойовий офіцер.

У 1898 році як офіцер і журналіст Черчілль взяв участь у Другій англо-суданській війні, по завершенні якої вийшов у відставку. Після невдалої спроби у 1899 році балотуватись у Палату громад від Консервативної партії він поїхав репортером у Південну Африку для висвітлення подій Англо-бурської війни. Полонення, втеча, повернення на військову службу і репортажі з передової зробили 26-літнього Черчілля по справжньому знаменитим, і у 1900 році він був обраний до Палати громад від містечка Олдем поблизу Манчестера.

Через чотири роки Вінстон Черчілль перейшов до Ліберальної партії, з якою у 1908 році став міністром торгівлі, в 1910-у — міністром внутрішніх справ, в 1911-у — Першим лордом Адміралтейства (міністром військово-морських сил), в 1917-у — міністром військового постачання, в 1918-у — воєнним міністром і міністром авіації, в 1921-у — міністром у справах колоній.

У 1922-23 роках Черчілль двічі програвав на виборах до Палати громад і після обрання в 1924 році знову приєднався до консерваторів, зайнявши в уряді Стенлі Болдвіна пост Канцлера казначейства. Не розбираючись у фінансах і покладаючись на радників, він вкрай невдало провадив політику відродження повоєнної британської економіки, яка натомість обернулась спадом, масовим безробіттям і зумовила поразку консерваторів у 1929 році.

Маючи розбіжності з лідерами партії, Черчілль не став домагатися обрання в її керівні органи, усамітнився, зайнявшись літературною творчістю і написанням мемуарів. У цей період він виступав з критикою намірів уряду Британії надати Індії хоча б якусь форму самоврядування, застерігав Лігу націй від протидії японській агресії в Манчьжурії, вважаючи Японію здатною протистояти СРСР в Азії, як і комуністичній загрозі вцілому, основним форпостом проти якої в Європі Черчілль вважав режим Муссоліні в Італії.

«Якби я був італійцем, впевнений, що був би з вами від початку і до кінця вашої переможної боротьби проти звірячих апетитів і пристрастей ленінізму» — Вінстон Черчілль, січень 1927 року

Незважаючи на те, що дії Гітлера на посту канцлера Черчілль оцінював як спробу повернути велич німецької нації, він першим після окупації Рейнської області в 1936 році, висловився за створення міністерства оборони Британії і за економічну блокаду Рейху, що не було підтримано урядом консерватора Стенлі Болдвіна. Політика умиротворення Гітлера, яку сповідувало керівництво Консервативної партії, стала об'єктом постійної критики Черчілля та попри це 3 вересня 1939 року, в день, коли Великобританія оголосила війну Німеччині, він був призначений першим лордом Адміралтейства (керівником Військо-морського флоту) в кабінеті Невілла Чемберлена.

Черчілль виявився єдиним, хто виступав за упереджувальні військові дії у Скандинавії, однак не був підтриманий і 9 квітня 1940 року Данія та Норвегія були окуповані Німеччиною. Після чергового фіаско своєї нерішучої політики Чемберлен подав у відставку 10 травня 1940 року, за кілька годин до німецького вторгнення у Францію.

Попри те, що Вінстон Черчілль був вкрай непопулярний у Консервативній партії, за рекомендацією саме Чемберлена король Георг VI 10 травня 1940 року призначив його прем'єр-міністром коаліційного уряду. Песимістично налаштований щодо готовності країни до війни, Черчілль тим не менш відкинув ідею пошуку шляхів до перемир'я і 13 травня 1940 року виголосив свою знамениту промову в Палаті громад, в якій пообіцяв британцям «кров, важку працю, сльози і піт» на шляху до перемоги над Німеччиною.

«Я не можу запропонувати нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту. На нас чекає суворе випробування. Перед нами багато довгих місяців боротьби і страждань. Ви мене запитаєте, який же наш політичний курс? Я відповім: вести війну на морі, суші і в повітрі, з усією міццю і силою, яку дає нам Бог; вести війну проти жахливої тиранії, яка перевершує будь-який людський злочин. Ось наш курс. Ви запитаєте, яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: перемога, перемога за всяку ціну, перемога, незважаючи на весь жах, перемога, яким би довгим і важким не був шлях; тому що без перемоги не буде життя.» — Вінстон Черчілль, 13 травня 1940 року

В якості одного з перших кроків на посаді прем'єра Черчілль заснував і зайняв пост Міністра оборони, зосередивши в одних руках керівництво військовими діями і координацію між флотом, армією і ВПС, не в останню чергу завдяки чому вдалось виграти «Битву за Британію», завдавши восени 1940 року Третьому рейху першу поразку у Другій Світовій війні.

Численні промови і радіопередачі Вінстона Черчілля допомогли надихнути країну на опір, коли Британська імперія півтора роки практично самотужки воювала проти Третього рейху. Він досить швидко знайшов спільну мову з Франкліном Рузвельтом та Йосифом Сталіним і став одним з лідерів антигітлерівської коаліції держав, що у Другій Світовій війні розбили країни осі Рим-Берлін-Токіо і їх сателітів.

Незважаючи на перемогу і рейтинг підтримки Черчілля протягом війни на рівні 80%, на перших же повоєнних виборах, коли на перший план вийшли економічні проблеми, Консервативна партія зазнала нищівної поразки, і 26 липня 1945 року Вінстон Черчілль був змушений подати у відставку, офіційно порекомендувавши королю в якості свого наступника лідера лейбористів Клемента Еттлі. Формально очолюючи опозицію, у повоєнні роки Черчілль мало займався політикою, натомість зосередившись на літературній творчості і публічних виступах.

Друк 4
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 8 квітня 2014. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 10 травня

Король Франції Людовик XVI

1774
#ЦейДень

Все про 10 травня

Події, факти, персоналії

Битва за Францію

1940

Нельсон Мандела — президент ПАР

1994