сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Загибель Марка Ліцинія Красса
9 травня 53 року до н. е. поблизу містечка Карри римська армія зазнала однієї з найбільших поразок в своїй історії - 45-тисячний корпус під керівництвом проконсула Марка Ліцинія Красса був розбитий вп'ятеро меншою парфянською армією полководця Сурени Міхрана. Втративши три чверті війська, Красс намагався врятуватись втечею, але був схоплений і страчений.
На обкладинці: Бюст Марка Ліцинія Красса в Новій гліптотеці Карлсберга, Копенгаген, Данія
12280
Війни
Володимир Лук'янюк
Взимку 55 року до н. е. завдяки участі в таємній політичній угоді, відомій як «перший тріумвірат», Марк Ліциній Красс, один з найбагатших і найвпливовіших громадян Римської республіки, який розбагатів за рахунок проскрипцій в часи диктатури Корнелія Сулли, і придушив повстання Спартака, був вдруге обраний консулом. Прагнучи нових військових успіхів, він, не чекаючи завершення своїх річних консульських повноважень, прибув до Сирії в якості проконсула (намісника) для завоювання Парфії, яка переживала період міжусобних воєн за престол між братами Ородом ІІ і Мітрідатом III.
Здійснивши успішний похід у Мессопотамію і Палестину, Красс з багатим трофеями повернувся на зимівлю в Антіохію, де дочекався приходу підкріплення, надісланого з Галлії Юлієм Цезарем. Заручившись усною підтримкою царя Вірменії Артавазда II, який саме вів війну з Парфією на півночі, весною 53 року до н. е. 45-тисячне римське військо перейшло Єфрат в районі міста Зевгма (нині - Біреджик, Туреччина), прямуючи до парфянської столиці. Вибравши коротший, але складний і виснажливий маршрут через безводний степ, римляни виявились не готові до бою, коли 9 травня поблизу містечка Карри (нині - Харан, Туреччина) їх атакувала кіннота суперника.
Втративши авангард, римляни зуміли перебудувати своє військо, відбили нову атаку і перейшли в контрнаступ правим флангом, який удаваним відступом парфян був відрізаний від основних сил, оточений і знищений лучниками. Загибель значної частини війська, в тому числі і сина Красса Публія, який наказав рабу заколоти себе, щоб не попасти в полон, змусила римлян залишити на полі бою поранених і відступити у Карри. Розуміючи безвихідь свого положення, вночі залишки римської армії стали невеликим групами підступати до сирійського кордону, а Красс з чотирма когортами спробував добратись до Вірменії, проте був зраджений провідником-греком і попав у полон.
Поразка у битві біля Карри стала однією із найбільших в римській історії - на полі бою загинуло близько 20 тисяч чоловік і ще біля 10 тисяч попало в полон до армії парфян, яка чисельністю майже вп'ятеро поступалась супернику. Голова Красса-молодшого була відіслана Ороду ІІ як символ перемоги над Римом, а доля 62-річного Марка Ліцинія Красса залишилась невідомою: за однією з легенд він був убитий під час затримання, а за іншою - помер від тортур, коли йому як покарання за невгамовне прагнення багатства вилили в горло розплавлене золото.
Багаторічний політичний суперник Марка Ліцинія Красса і його соратник по тріумвірату Гней Помпей Великий у 52 році до н. е. одружився із невісткою Красса і вдовою його сина Корнелією Метеллою. Через чотири роки він був убитий на її очах, коли прибув до Єгипту у пошуках підтримки у війні проти третього колишнього тріумвіра Юлія Цезаря
За підозрою у таємній допомозі Риму був також страчений Абгар II, правитель парфянського васала Осроени (Едесської держави), на території якої відбулась битва. Цар Вірменії Артавазд II, який обіцяв, але так і не надіслав Крассу допомогу, ще до битви біля Карри таємно уклав з Ородом ІІ мирну угоду, скріпивши її шлюбом своєї сестри з парфянським царевичем. Згідно з Плутархом, саме під час урочистостей з цієї нагоди голова і права рука Марка Ліцинія Красса були доставлені Артавазду в його столицю Арташат коли він саме був присутній на театральній постановці трагедії Евріпіда «Вакханки».
У 52 році до н.е. 32-річний полководець, мідієць за походженням, Сурена Міхран, завдяки котрому Ород ІІ зумів здолати брата у міжусобній війні за трон Парфії і 9 травня вщент розбив римлян у битві біля Карри, був страчений за наказом царя, який, імовірно, вбачав у ньому потенційно небезпечну для себе політичну фігуру.
6 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Війни
Битви
Азія
Античні часи
Золотий вік

Головні події 9 травня

#ЦейДень
Все про 9 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left8 травня
10 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward