7 травня 973 року у саксонському місті Мемлебен на 61-році життя помер Оттон Великий, засновник і перший правитель Священної Римської імперії німецької нації, яка проіснувала майже дев'ять століть. Після пишного тридцятиденного прощання він був похований в монастирі Святого Маврикія у Магдебурзі поруч з його першою дружиною Едітою Англійською.
На обкладинці: Імперська корона правителів Священної Римської імперії, якою 2 лютого 962 року у Римі був коронований Оттон Великий (хрест і арка були додані в XI столітті, оксамитова шапка - у XVIII-у)
4359
Особистості
Володимир Лук'янюк
За часи правління Оттона І з саксонської династії Люндорфінгів, який коронувався у 936 році, Східно-Франкське королівство перетворилося на найпотужнішу державу Західної Європи з сильною централізованою владою і опорою на церкву, як основу королівської влади. Завоювавши Північною Італію, у 962 році Оттон уклав з папою Іоанном XII угоду про гарантії недоторканості володінь Папської держави в обмін на отримання з його рук корони імператора Заходу, яка залишалась вакантною з 924 року, коли помер останній римський імператор Беренгар I, внук Унроша II, близького соратника Карла Великого. Це знаменувало повне відособлення Східно-франкського королівства (Німеччини) від Західно-франкського королівства (Франції) і формування нової держави на німецьких та північно-італійських землях.
Прагнучи укласти шлюбний союз з Македонською династією і уникнути звинувачень візантійського імператора Романа II у відсутності підстав носити рівний йому титул, на Різдво 967 року у Римі Оттон коронував своїм співправителем 13-літнього сина Оттона II. Проте, заручини з 4-річною принцесою Анною не відбулися і лише в 972 році вдалось знайти порозуміння щодо німецько-грецьких конфліктів у Південній Італії, на знак чого у Римі Оттон II одружився з Феофано, племінницею нового візантійського імператора Іоанна I Цимісхія.
"Дочка імператора Романа II Анна Порфірогенета, одруження якої зі своїм сином безуспішно намагався влаштувати Оттон Великий, у 988 році своїм братом імператором Вислієм II Болгаробійцею була видана заміж за київського князя Володимира Великого"
Повернувшись у Саксонію, в 973 році Оттон I підкреслено урочисто провів імперський з'їзд (Рейхстаг) в Кведлінбурзі, на якому були присутні польський князь Мешко П'яст, князь Богемії Болеслав Пржемислович, посли Візантії, Данії, Угорщини, Болгарії, київського князя Ярополка Святославича та інших держав. Щоб відзначити молитовний день напередодні Страсного четверга, Оттон I відбув у родовий замок в Мемлебені, де захворів лихоманкою і помер у віці 60 років невдовзі після Великодня, 7 травня 973 року.
Наступного дня вища німецька знать підтвердила повноваження 17-літнього Оттона II як спадкоємця імперського престолу, після чого той влаштував пишні тридцятиденні похорони батька, який був похований в монастирі Святого Маврикія у Магдебурзі поруч з його першою дружиною Едітою Англійською.
Могила Оттона Великого у колишньому монастирі Святого Маврикія (нині - соборі) у Магдебурзі
Могила Оттона Великого у колишньому монастирі Святого Маврикія (нині - соборі) у Магдебурзі
Заснована Оттоном I, який з XII століття хроністами став називатись Великим, саксонська династія Оттонідів правила імперією до 1024 року, коли помер бездітний Генріх II і влада перейшла спочатку до Салічної (Франконської) династії, а по смерті через 99 років бездітного Генріха V - знову до саксонської династії, на цей раз Супплінбургів. (Західна) Римська імперія з 1400 року стала іменуватись Священною Римською імперією німецької нації і проіснувала до 1806 року, коли Франц II Габсбург під натиском наполеонівської Франції складав з себе титул і повноваження імператора, а німецькі держави, які вийшли з її складу, утворли Рейнський союз німецьких монархій.
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас також у Google+, Facebook, Twitter, YouTube; стрічки новин (RSS): сьогоднішні події, нові статті.