Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Перший
Константинопольський собор
1 травня 381 року імператор Феодосій I Великий скликав Константинопольський собор, який засудив і відкинув єресь аріанського єпископа константинопольського Македонія і утвердив догмат про рівність та єдиносущність Бога Духа Святого з Богом Отцем і Богом Сином.
19375
Читати 2 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Прийшовши до влади в 380 році, імператор Феодосій прагнув об'єднання імперії на основі ортодоксальної віри і постановив скликати церковний собор для вирішення питань віри і дисципліни. Його підтримав константинопольський єпископ Григорій Богослов, який мав намір узгодити релігійні розбіжності, не врегульовані Нікейським собором 325 року, зокрема божественості Святого Духа, складової Трійці.

Константинопольський собор розпочав свою роботу 1 травня 381 року в церкві Святої Ірини за присутності 150 єпископів. Феодосій запросив на Собор також 36 македоніанських єпископів на чолі з Єлевсієм Кізікським, сподіваючись, що вони погодяться у сповіданні єдиної віри з ортодоксальними християнами. Але єпископи Македонії і Єгипту прямо заявили, що не допускають і не допустять «єдиносущності», і покинули Собор. Папу Римського Дамаса імператор Феодосій про відкриття Собору навіть не сповіщав.

Сам Феодосій був присутній лише на відкритті Собору. Головували на ньому Мелетій Антіохійський, який незабаром після початку роботи Собору помер, і його замінив Григорій Богослов, а після того, як і він покинув Собор, — Нектарій, наступник Григорія на Константинопольській кафедрі. Свою роботу Собор закінчив у липні 381 року, прийнявши ряд важливих для христичнства положень: затвердив догмат про похождення Святого Духа від Отця, про рівність і единосущність Бога Духа Святого з іншими сутностями Святої Трійці — Богом Отцем і Богом Сином, доповнив і затвердив Символ віри в редакції, що отримала назву Нікейсько-Царгородський Символ віри, який і по сьогодні використовується в в богослужіннях Православної, Римо-католицької, давньосхідних, а також більшості протестантських Церков.

Собор також видав Послання, в якому засудив єресі, зокрема аріанство, заборонив втручання одних помістних церков у справи інших, а також розглянув питання заміщення константинопольської кафедри — за бажанням імператора її посів Григорій Богослов. Крім того Собор змінив порядок статусності церков і проголосив Константинополь другим після Риму, потіснивши Александрію, Антіохію і Єрусалим у порядку, за якими їм віддавалась честь.

Хоча на соборі були представлені тільки східні єпархії, греки оголосили цей собор Вселенським. Це правило Константинопольського Собору не було визнано римськими папами. Рим також не прийняв канон про старшинство Константинополя після Риму, тим самим поклавши початок поділу церков на Східну (православну) і Західну (католицьку). Старшинство Константинополя після Риму було визнано лише на IV Латеранському соборі 1215 року в часи Латинської імперії Константинополя, створеної після Четвертого хрестового походу.

Друк
«Цей день в історії» © 2001-20. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі