Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Коронація Казимира П'яста
23 квітня 1333 року у Вавельському соборі Кракова пройшла коронація Казимира П'яста і його дружини Альдони. Прийнявши державу, що вела війни з усіма сусідами, за 47 років правління Казимир III, якого сусіди називали «королем Кракова», перетворив Польщу в найбільшу східноєвропейську державу, завдяки чому став єдиним польським монархом, що увійшов в історію з епітетом Великий.
На обкладинці: Герб династії П'ястів
7405
Особистості
Володимир Лук'янюк
Казимир народився 30 квітня 1310 року і був третім сином Владислава I Короткого, який весь період свого правління не досить успішно вів війни зі своїми сусідами. Після п'ятирічного вигнання лише у 1305 році він зміг поновити владу над своїм родовим князівством Куявією і ще через шість — над Познанню і Краковом, де й пройшло дитинство Казимира.
У пошуках союзників Владислав, який повторно коронувався в 1320 році, намагався влаштувати заручини свого малолітнього сина з правителями Богемії, Австрії, але все, що йому вдалось зробити, — це одружити Казимира з Альдоною, дочкою Великого князя литовського Гедімінаса, яка прийняла хрещення за півроку до весілля, котре відбулось 16 жовтня 1325 року.
26 травня 1331 року на сеймі в Хенцині Владислав оголосив сина спадкоємцем престолу і разом з ним розбив військо Тевтонського ордену у битві під Пловцями. Заручившись підтримкою Угорського королівства, яка була скріплена шлюбом овдовілого угорського короля Карла Роберта та Локетекової дочки Єлизавети, німецьку експансію вдалось тимчасово зупинити.
Так і не домігшись об'єднання всіх земель, якими володіла династія П'ястів, Владислав Короткий помер 2 березня 1333 року, коли Польща перебувала в критичному стані — складаючись лише з Великопольського і Малопольського воєводств, вона мала площу 100 тисяч кв. км, вела війни з Богемією, Бранденбургом і Тевтонським орденом, перебуваючи у перманентному конфлікті з Мазовецьким і Вроцлавським князівствами та Серадзькою землею. Це дало підстави королю Богемії Яну I Сліпому, котрий вважав себе законним претендентом на польську корону, називати Казимира «королем Кракова».
Проте відсутність у Яна Сліпого, який частіше перебував у своїх володіннях в Німеччині, ніж у Празі, віддаючи перевагу утвердженню свого положення в Італії, реального зацікавлення у контролі над Польщею, дозволили 23-літньому Казимиру III, коронація котрого відбулась 23 квітня 1333 року у Вавельському кафедральному соборі Кракова, добитися тривалого перемир'я із Чехією і Тевтонським орденом, відмовившись від втрачених територій в Померанії і Сілезії.
Спираючись на союз із Великим князівством Литовським, втрату польських земель на заході і півночі Казимир компенсував експансією на Схід — він приєднав Белзько-Холмський край, Галичину, Волинь і Поділля, заселив їх німецькими і єврейськими переселенцями, що сприяло зростанню економічної потужності країни. Провівши адміністративну і судову реформу, Казимир централізував королівську владу і на момент свої смерті після 47 років правління Польща стала найбільшою східноєвропейською державою.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 02 квітня 2016, востаннє оновлено 22 квітня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 23 квітня

#ЦейДень
Все про 23 квітня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left22 квітня
24 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward