Восени 1967 року колишній ударник групи «The Searchers» Кріс Кертіс підшукував партнерів для свого нового проекту, учасники якого мали б поступово мінятись як на каруселі, звідки і виникла його назва — «Roundabout». Першим до співпраці він запросив колишнього клавішника блюзової групи «Artwoods» 26-літнього Джона Лорда, який вже два роки був у пошуку нового колективу, а той — басиста Ніка Сімпера, з яким кілька разів грав як сесійний музикант. Вже за їх рекомендацією Кріс Кертіс запросив до участі в проекті 22-літнього Річі Блекмора, котрий, незважаючи на свою молодість, був досить відомим студійним гітаристом, учасником кількох відомих груп і працював у Гамбурзі з власним гуртом «The Three Musketeers».
У грудні 1967 року Джон Лорд, вражений грою Річі Блекмора, вирішив створити з ним власну групу, але цей намір так і не перетворився у щось змістовне і у лютому 1968 року вони приїхали в спеціально орендовану продюсерами Тоні Едвардсом та Джоном Колеттою ферму в містечку Сут-Міммс, графство Гартфоршир, де після безрезультатних пошуків вокаліста через оголошення в газеті запросили до співпраці знайомого Лорда Рода Еванса і його партнера по групі «The Maze» 19-літнього ударника Єна Пейса, котрого Блекмор знав по витупах у Гамбурзі. Першими піснями групи стали написані ще в січні Блекмором і Лордом «And the Address» та «Mandrake Root», після чого були підготовлені три кавера — «Help!» групи «The Beatles», «I'm So Glad» Скіпа Джеймса та «Hey Joe» Біллі Робертс.
Своїм звучання пара Лорд — Блекмор справила настільки сильне враження на залучених Кертісом продюсерів, що коли той невдовзі через пристрасть до ЛСД на тривалий час зник із Сут-Міммса, вони вирішили й надалі фінансувати «Roundabout». Після місяця репетицій група виїхала на пробний тур з восьми концертів до Данії і Швеції, які на відміну від Німеччини, не були розбалувані рок-музикою, і 20 квітня 1968 року дала свій перший концерт у студентському клубі «Vestpoppen» датського міста Тааструп. Виступ, побудований навколо сценічної манери Блекмора супроводжувати свою гру специфічними викрутасами, мав приголомшливий успіх і власне Блекмор запропонував нову назву групи — «Deep Purple» — на честь улюбленої пісні своєї бабусі у виконанні дуету «Nino Tempo & April Stevens».
Окрилена успіхом, у травні група почала підготовку свого першого альбому, який був записаний за 72 години неперервної студійної роботи, — до вже готових п'яти пісень було додано «One More Rainy Day» Лорда і Еванса, «Love Help Me» Блекмора і Еванса та кавер на «Hush» Джо Саута, який став першим синглом «Deep Purple», — випущений у червні 1968 року лейблом «Parlophone Records», він не мав жодного успіху в Британії, проте у США піднявся на 4 місце у чарті «Hot 100» журналу «Billboard», значно вище, ніж у виконанні Біллі Рояла, для котрого пісня і була написана рік перед тим.
Третій студійний альбом під назвою «Deep Purple» вийшов у червні 1969 року у США і через півроку — в Британії: він став першим, де всі пісні були власного авторства, і останнім, записаним оригінальним складом, відомим як «Mark I», — провал як альбому так і турів на його підтримку у США і Англії привів до конфлікту із вокалістом Родом Евансом та басистом Ніком Сімпером, котрі не вписувались у все більш рокове звучання групи. Їм на зміну прийшли Ян Гіллан та Роджер Гловер, з якими «Deep Purple», за три роки записавши альбоми «In Rock», «Fireball», «Machine Head» і «Who Do We Think We Are», досягли свого найбільшого комерційного успіху та всесвітньої слави на усіх континентах і сьогодні разом із «Led Zeppelin» та «Black Sabbath» вважаються основоположниками хард-року.
НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?
Коментарі
Дивіться також
• Початок ери рок-н-ролу, 1954
• Дебют «Rolling Stones», 1962
• Вудстокський музичний фестиваль, 1969
• Перший сольник Пола Маккартні, 1970
• Обернена сторона Місяця Pink Floyd, 1973
• Дебют групи «Queen», 1973
• Перший сингл «Sex Pistols», 1976
• Сингл «Smells Like Teen Spirit», 1991