Затока, на березі якої в 1776 році іспанці заснували місію Святого Франциска Ассізького, була частиною віце-королівства Нова Іспанія майже 50 років і у 1821-у разом з усією Каліфорнією стала частиною Мексики, яка проголосила свою незалежність, а через чверть століття увійшла до складу США за підсумками Американо-мексиканської війни. Містечко Сан-Франциско, яке виникло поблизу колишньої місії, стало бурхливо розвиватись у 1848 році з початком Золотої лихоманки — за рік його населення виросло з тисячі до 25 тисяч чоловік, а завдяки відкриттю в околицях промислових покладів срібла продовжило стрімкий ріст і в кінці XIX століття, коли в ньому проживало близько 410 тисяч чоловік, місто стало дев'ятим у США і найбільшим на захід від Міссісіпі.
Розташовуючись на тектонічній межі Тихоокеанської і Північноамериканської плит, на початку XX століття Сан-Франциско пережило кілька дрібних землетрусів, які помилково інтерпретувались як результат руйнування ґрунту і гірських порід внаслідок гідровидобування корисних копалин. 18 квітня 1906 року о 5-12 ранку за місцевим часом відбувся перший поштовх, а через 25 секунд — сейсмічний удар, сила якого, як вважається, становила 7,8 бала за шкалою Ріхтера з епіцентром у прибережній зоні на відстані 3 кілометрів від Сан-Франциско. Сила поштовхів, які тривали близько хвилини, були настільки великою, що зміщення грунту вздовж розлому Сан-Андреас, прямо над яких розташовується Сан-Франциско, складав до 8 метрів, а його довжина — порядка 470 кілометрів.
Для ліквідації наслідків землетрусу і допомоги постраждалим у Сан-Франциско було направлено 4 тисяч військових, які допомагали в гасінні пожеж, охороняли державні установи, зводили тимчасове житло для постраждалих і годували їх, а також патрулювали місто для боротьби з мародерами та грабіжниками. Практично зразу розпочалась підготовка грандіозних планів відбудови міста — за рахунок пожертв з усього світу вдалось зібрати понад 5 млн доларів, що дозвоило мерії купити дешеву землю на околицях, знести рештки нетрів і досить швидко рекоструювати центр міста, розширивши вулиці і проклавши нові магістралі.
Відбудова Сан-Франциско тривала майже десятиліття і закінчилась якраз до відкриття Тихоокеанської міжнародної виставки 1915 року з нагоди завершення будівництва Панамського каналу і в ньому проживало більше людей, ніж до землетрусу 1906 року. За наступні 100 років його населення подвоїлось і сьогодні Сан-Франциско — друге за щільністю (після Нью-Йорка) і 14-е за абсолютною чисельністю місто США.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Великий сицилійський землетрус, 1693
• Лісабонський землетрус, 1755
• Найбільший землетрус у Європі, 1908
• Великий кантоський землетрус, 1923
• Найбільша природна катастрофа ХХ століття, 1970
• Таншанський землетрус, 1976
• Землетрус в Індонезії, 2004
• Землетрус на Гаїті, 2010