Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Популярна стаття
Падіння Константинополя
13 квітня 1204 року війська учасників Четвертого хрестового походу після тривалої облоги захопили Константинополь і розгромили місто. Після падіння Константинополя на Балканах виникли нові держави хрестоносців, найбільша з яких, Латинська Римська імперія, проіснувала до 1261 року, а влада візантійських імператорів збереглась лише в Малій Азії.
29212
Війни
Володимир Лук'янюк
Купці із Західної Європи почали з'являтись у Константинополі десь з кінця XI століття. Першими з них були венеційці, які ще з часів Василя II Болгаробійці домінували в Адріатиці, а за Олексія Комніна отримали великі торгові привілеї. Прагнучи позбавити їх фактичної монополії на торгівлю у східному Середземномор'ї і відродити колишню велич Візантії, його внук Мануїл Великий уклав угоди з конкурентами Венеції, республіками Генуя, Піза і Амальфі, купцям яких також було дозволено оселятись і торгувати у Константинополі. Всупереч очікуванням, це призвело до ще більшого занепаду власної торгівлі й налаштувало проти італійського купецтва не лише середній клас візантійського суспільства, але й найбідніші шари, невдоволені впливом іноземців-католиків.
На початку 1171 року, коли венеційнці зруйнували генуезький квартал у Константинополі, Мануїл по всй країні провів масові арешти венеційців, які також стали жертвами і стихійного бунту простолюдинів. Це стало причиною відкритого конфлікту із Венеціанською республікою, яка прямого військового протистояння уникала, але підтримувала антигрецький заколот у Сербії й уклала угоду з норманами, що воювали з Візантією у Південної Італії.
По смерті Мануїла в 1180 році його вдова Марія Антіохійська, стала регентом їх малолітнього сина Олексія II Комніна. Як за походженням вона надала велику підтримку французьким та італійським купцям, на противагу грецьким, що разом з некомпетентністю, корумпованістю і марнотраством її уряду, спричинило заколот, який очолив Андронік Комнін, двоюрідний брат Мануїла. Його входження у квітні 1182 році у Константинополь, спричинило різанину латинян, які, як пише Євстафій Солунський у «Розоренні Фессалонік», плебсом були звинувачені у підтримці «протосеваста (Олексія Комніна, коханця Марії Антіохійської — В.Л.) і кесарині (Марії Антіохійської — В.Л.) […] і на тій підставі вважались ворожі ромеям». Жорстокість греків була безпрецедентною — вони убивали, не добираючи ні віку, ні статі, священників і монахів, вагітних і безпомічних, грабували і палили церкви, знищили весь латинський квартал, де донедавно проживало близько 60 тисяч чоловік, а вцілілих від розправи 4 тисячі пізанців продали у рабство туркам-сельджукам.
Правління Андроніка Комніна виявилось нетривалим — через три роки він був скинутий і вбитий невдоволеним плебсом, який звів на престол Ісаака ІІ Ангела. Це стало початком тривалої міжусобиці, в результаті якої у березні 1202 року син-співправитель поваленого Ісаака ІІ Ангела Олексій звернувся по допомогу до свого зятя (чоловіка сестри Ірини) Філіпа Швабського з династії Гогенштауфенів, активного прихильника Четвертого хрестового походу, що саме готувався задля звільнення завойованого мусульманами 15 років перед тим Єрусалиму. Пообіцявши хрестоносцям і венеційцям 200 тисяч марок, допомогу 10-тисячним військом у війні проти невірних, а також підпорядкувати візантійську церкву Святому Престолу, Олексій заручився їх підтримкою у відновленні на престолі.
Флот хрестоносців і венеційців прибув до Константинополя на початку липня 1203 року. Облога була нетривалою і вже 1 серпня Олексій IV Ангел і його батько Ісаак II були поновлені при владі. Їх правління тривало лише 5 місяців — не зумівши виплатити хрестоносцям і венеціанцям обіцяної винагороди, він втратив їх підтримку і виявився беззахисним перед черговим бунтом містян, невдоволених накладеними на них податками і свавіллям латинян, що грабували околиці міста. В умовах хаосу, що охопив Константинополь, на початку лютого 1204 року хитрістю і підкупом владу захопив Олексій V Дука. Звістка про вбивство ним свого попередника була використана хрестоносцями як «легальний» привід для захоплення Константинополя. На скликаній раді за участі католицького кліру вони поставили візантійцям у вину підтримку узурпатора, напади на латинські квартали міста, несплату боргу і відмову від покори папі римському й почали підготовку до штурму міста.
Якопо Пальма-молодший «Взяття Константинополя», XVI ст.
Якопо Пальма-молодший «Взяття Константинополя», XVI ст.
Олексій Дука наказав укріплювати фортечні мури міста і провів кілька, загалом не дуже вдалих, рейдів за його межами. На початку квітня хрестоносці і венеційці почали штурм Константинополя з боку бухти Золотий Ріг. Негода стала їм на заваді і лише 12 квітня вони змогли на кораблях наблизитись до північної стіни і висадити десант, який захопив кілька веж в районі Влахерни на північному заході Константинополя. Розбивши стіни у кількох місцях, надвечір перші 70 хрестоносців увійшли в місто.
В облозі і штурмі Константинополя брало участь 10 тисяч хрестоносців і стільки ж венеційців на 210 кораблях, яким протистояло близько 15 тисяч візантійців на 20 кораблях
З початком вуличних боїв Олексій V Дука втік з міста і наступного дня, 13 квітня 1204 року у Константинополь в'їхали князь Боніфацій Монферратський і дож Венеції Енріко Дандоло. Того ж дня новим імператором столичною знаттю був проголошений аристократ Костянтин XI Ласкаріс, у Софійському соборі помазаний на престол патріархом Іоанном Каматіром. Він закликав народ до бою з латинянами, однак, зважаючи на фактичну поразку, підтримки не знайшов і ще до вечора втік до Нікеї.
Беззахисний Константинополь піддався нещадному триденному нищенню, під час якого було вбито понад 2 тисячі жителів і тисячі жінок, включаючи монахинь, були згвалтовані. Те, що не згоріло у пожежах, було розграбоване і сплюдроване у пошуках золота, срібла, коштовностей і священних реліквій, яких було вивезено настільки багато, що, зокрема, король Людовик IX Святий збудував у Парижі для них спеціальний релікварій Сент-Шапель. Венеціанцям, крім іншої здобичі, дісталися знамениті чотири бронзових коня з імператорського іподрому, які вони розмістили на фасаді собору Святого Марка у Венеції, де вони знаходяться й досі.
Вважається, що під час грабунку Константинополя було захоплено цінностей на 900 тисяч срібних марок, 200 тисяч з яких дістались венеційцям, 100 тисяч хрестоносцям, а решта була таємно привласнена лідерами латинян
Незважаючи на те, що взяття Константинополя відбулось всупереч застереженням папи Інокентія III, він прийняв це як волю Божу возз'єднати латинські і православні церкви і благословив створення нової держави — 9 травня 1204 року імператором був проголошений один із вождів хрестоносців Балдуїн Фландрський. Проте підкорити всю Візантію ні йому, ні його нащадкам не вдалось, і через 57 років Латинська імперія була завойована нікейським імператором Михайлом VIII Палеологом, який 15 серпня 1261 року у соборі Святої Софії в Константинополі він був коронований як імператор відновленої Візантійської імперії.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 11 квітня 2013. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Битва під Оберошем
Сьогодні
Битва під Оберошем
Війни
Битви
Релігія
Європа
Середньовіччя

Головні події 13 квітня

#ЦейДень
Все про 13 квітня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left12 квітня
14 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward