сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Хрестовий похід проти слов'ян
11 квітня 1147 року у французькому місті Труа папа римський Євгеній III підписав буллу «Divini dispensatione», яка знаменувала початок хрестового походу проти полабських слов'ян, що проживали на узбережжі Балтійського моря між річками Ельба і Одра. Розпочавшись у червні силами саксонських, датських і польських хрестоносців, він зустрів опір з боку вендів та їх союзників лютичів і закінчився через три місяці практично безрезультатно.
На обкладинці: Войцех Ґерсон «Німецьке апостольство у поморських слов'ян», 1866 рік
9363
Війни
Володимир Лук'янюк
У 1145 році 167-м папою римським був обраний настоятель одного з монастирів цистерціанців в передмісті Риму П'єр Бернардо Паганеллі, який взяв собі ім'я Євгеній III. Не маючи змоги пройти інтронізацію в базиліці Святого Петра в Римі, де повсталі громадяни виступили проти вищих ієрархів церкви, він проживав спочатку у місті Вітербо (регіон Лаціо), а пізніше - в Сієні (Тоскана) та Труа у Франції. Тут до нього прийшла звістка про трагедію жителів столиці Едеського графства, заснованого хрестоносцями під час Першогого хрестового походу, які у 1144 році були вирізані мусульманськими військами еміра Алепо і Мосула Імада ад-Дін Зангі.
Ця подія спонукала авторитетного французького богослова Бернарда Клервоського, який був учителем Євгенія III, розпочати підготовку до Другого хрестового походу. У 1146 році йому вдалось заручитись підтримкою королів Франції Людовика VII Капетинга і Німеччини Конрада III Гогенштауфена, які погодились особисто очолити багаточисельне військо під час походу в Палестину. Проте, під час засідання німецького рейхстагу у місті Шпаєр у грудні 1146 року ряд саксонських князів відмовились підтримати його, пославшись на загрозу з боку язичників-слов'ян (венедів), що проживала на захід від Ельби.
Не бажаючи вносити розкол у середовище німецької аристократії, яка загалом натхненно сприйняла намір здійснити Другий хрестовий похід, Бернард Клервоський підтримав ідею походу проти полабських слов'ян і в березні 1147 року на засіданні рейхстагу у Франкфурті виступив із релігійним обгрунтуванням цієї війни, а на початку квітня на зустрічі у Клерво з Євгенієм III зумів переконати того у необхідності походу проти язичників Балтійського Помор'я задля навернення їх у християнську віру.
11 квітня 1147 року у французькому місті Труа папа римський Євгеній III видав спеціальну буллу «Divini dispensatione», якою зрівняв хрестовий похід проти слов'ян з хрестовими походами на Схід і пообіцяв його учасникам відпущення гріхів та пригрозив відлученням від церкви тим, хто в ім'я мирської наживи не виконає свою обітницю хрестоносця. 23 квітня про свою підтримку хрестового походу на рейхстазі в Нюрнберзі заявили герцог Саксонії Генріх Лев і маркграф Північної (Бранденбурзької) марки Альбрехт Ведмідь, котрі мали територіальні претензії на землі венедів.
Хрестовий похід розпочався у другій декаді червня 1147 року і відбувався у двох напрямках - німецькі та датські хрестоносці під керівництвом Альбрехта Ведмедя вторглися на території північних лютичів та поморян і взяли в облогу фортецю Деммін, а військо Генріха Лева за півдтримки польських лицарів взяло в облогу фортецю Добін на березі Шверинського озера на землях племені бодричів (ободритів). Князь Ніклот, що очолював союз полабських слов'ян, зумів зупинити агресію на суші, а союзний йому племінний союз лютичів завдав поразки на морі датчанам, атакувавши їх флот у Любеку. Так і не досягнувши ні територіальних ні релігійних успіхів, активні бойові дії хрестоносців фактично припинились за три місяці, коли у вересні хрестоносці після тривалої облоги не змогли захопити місто Штеттін (нині - Щецін у Польщі), який обороняв князь західних поморян (померан) Ратибор I з династії Грифичів.
Князю Ніклоту вдавалось зберегти незалежність своєї держави і протистояти християнізації протягом наступних двох десятиліть, до своєї загибелі під час битви біля замку Верле в серпні 1160 року проти об'єднаних військ Генріха Лева і датського короля Вальдемара Великого. Він став останнім незалежним правителем ободритського племінного союзу - після семи років війни молодший син Ніклота Прібислав II був змушений визнати себе васалом Генріха Лева, прийняти християнство, отримавши у ленне володіння більшу частину колишніх володінь свого батька (крім Штеттіна), які стали основою Мекленбургзького князівства (пізніше - герцогства).
Пам'ятник князю Ніклоту в Шверінському палаці, земля Мекленбурґ — Передня Померанія, роботи скульптора Крістіана Геншова
Пам'ятник князю Ніклоту в Шверінському палаці, земля Мекленбурґ — Передня Померанія, роботи скульптора Крістіана Геншова
Прібислав II став засновником Мекленбурзького династичного дому, який за життя його сина Генріха Борвіна I онімечився і, незважаючи на подрібнення володінь, правив державами у Західній Померанії до 1918 року, а серед його членів були правителі Швеції, Росії та Нідерландів.
9 квітня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Дмитра Донцова
Правила життя
Правила життя Дмитра Донцова
Війни
Релігія
Європа
Середньовіччя

Головні події 11 квітня 1147

#ЦейДень
Все про 11 квітня 1147
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left10 квітня
12 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward