сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Хрестовий похід проти слов'ян
11 квітня 1147 року у французькому місті Труа папа римський Євгеній III підписав буллу «Divini dispensatione», яка знаменувала початок хрестового походу проти полабських слов'ян, що проживали на узбережжі Балтійського моря між річками Ельба і Одра. Розпочавшись у червні силами саксонських, датських і польських хрестоносців, він зустрів опір з боку вендів та їх союзників лютичів і закінчився через три місяці практично безрезультатно.
На обкладинці: Войцех Ґерсон «Німецьке апостольство у поморських слов'ян», 1866 рік
9523
Війни
Володимир Лук'янюк
У 1145 році 167-м папою римським був обраний настоятель одного з монастирів цистерціанців в передмісті Риму П'єр Бернардо Паганеллі, який взяв собі ім'я Євгеній III. Не маючи змоги пройти інтронізацію в базиліці Святого Петра в Римі, де повсталі громадяни виступили проти вищих ієрархів церкви, він проживав спочатку у місті Вітербо (регіон Лаціо), а пізніше - в Сієні (Тоскана) та Труа у Франції. Тут до нього прийшла звістка про трагедію жителів столиці Едеського графства, заснованого хрестоносцями під час Першогого хрестового походу, які у 1144 році були вирізані мусульманськими військами еміра Алепо і Мосула Імада ад-Дін Зангі.
Ця подія спонукала авторитетного французького богослова Бернарда Клервоського, який був учителем Євгенія III, розпочати підготовку до Другого хрестового походу. У 1146 році йому вдалось заручитись підтримкою королів Франції Людовика VII Капетинга і Німеччини Конрада III Гогенштауфена, які погодились особисто очолити багаточисельне військо під час походу в Палестину. Проте, під час засідання німецького рейхстагу у місті Шпаєр у грудні 1146 року ряд саксонських князів відмовились підтримати його, пославшись на загрозу з боку язичників-слов'ян (венедів), що проживала на захід від Ельби.
Не бажаючи вносити розкол у середовище німецької аристократії, яка загалом натхненно сприйняла намір здійснити Другий хрестовий похід, Бернард Клервоський підтримав ідею походу проти полабських слов'ян і в березні 1147 року на засіданні рейхстагу у Франкфурті виступив із релігійним обгрунтуванням цієї війни, а на початку квітня на зустрічі у Клерво з Євгенієм III зумів переконати того у необхідності походу проти язичників Балтійського Помор'я задля навернення їх у християнську віру.
11 квітня 1147 року у французькому місті Труа папа римський Євгеній III видав спеціальну буллу «Divini dispensatione», якою зрівняв хрестовий похід проти слов'ян з хрестовими походами на Схід і пообіцяв його учасникам відпущення гріхів та пригрозив відлученням від церкви тим, хто в ім'я мирської наживи не виконає свою обітницю хрестоносця. 23 квітня про свою підтримку хрестового походу на рейхстазі в Нюрнберзі заявили герцог Саксонії Генріх Лев і маркграф Північної (Бранденбурзької) марки Альбрехт Ведмідь, котрі мали територіальні претензії на землі венедів.
Хрестовий похід розпочався у другій декаді червня 1147 року і відбувався у двох напрямках - німецькі та датські хрестоносці під керівництвом Альбрехта Ведмедя вторглися на території північних лютичів та поморян і взяли в облогу фортецю Деммін, а військо Генріха Лева за півдтримки польських лицарів взяло в облогу фортецю Добін на березі Шверинського озера на землях племені бодричів (ободритів). Князь Ніклот, що очолював союз полабських слов'ян, зумів зупинити агресію на суші, а союзний йому племінний союз лютичів завдав поразки на морі датчанам, атакувавши їх флот у Любеку. Так і не досягнувши ні територіальних ні релігійних успіхів, активні бойові дії хрестоносців фактично припинились за три місяці, коли у вересні хрестоносці після тривалої облоги не змогли захопити місто Штеттін (нині - Щецін у Польщі), який обороняв князь західних поморян (померан) Ратибор I з династії Грифичів.
Князю Ніклоту вдавалось зберегти незалежність своєї держави і протистояти християнізації протягом наступних двох десятиліть, до своєї загибелі під час битви біля замку Верле в серпні 1160 року проти об'єднаних військ Генріха Лева і датського короля Вальдемара Великого. Він став останнім незалежним правителем ободритського племінного союзу - після семи років війни молодший син Ніклота Прібислав II був змушений визнати себе васалом Генріха Лева, прийняти християнство, отримавши у ленне володіння більшу частину колишніх володінь свого батька (крім Штеттіна), які стали основою Мекленбургзького князівства (пізніше - герцогства).
Пам'ятник князю Ніклоту в Шверінському палаці, земля Мекленбурґ — Передня Померанія, роботи скульптора Крістіана Геншова
Пам'ятник князю Ніклоту в Шверінському палаці, земля Мекленбурґ — Передня Померанія, роботи скульптора Крістіана Геншова
Прібислав II став засновником Мекленбурзького династичного дому, який за життя його сина Генріха Борвіна I онімечився і, незважаючи на подрібнення володінь, правив державами у Західній Померанії до 1918 року, а серед його членів були правителі Швеції, Росії та Нідерландів.
9 квітня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Битва при Ніневії
Сьогодні
Битва при Ніневії
Війни
Релігія
Європа
Середньовіччя

Головні події 11 квітня

#ЦейДень
Все про 11 квітня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left10 квітня
12 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward