сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Популярна стаття
Різанина в Дейр-Ясіні
В ході арабо-єврейського протистояння на світанку 9 квітня 1948 року підрозділи сіоністських воєнізованих формувань напали на палестинське селище Дейр-Ясін на околиці Єрусалима, в результаті чого у ньому загинуло від 107 до 254 чоловік. Жорстокість розправи над мирними жителями зміцнила рішучість урядів арабських країн оголосити Ізраїлю війну через п'ять тижнів, щойно закінчився британський мандат на Палестину.
На обкладинці: Арабський блок-пост біля висоти Шаар ха-Ґай, що разом із розташованим поруч фортом Латрунз за два кілометри на захід була ключовою для контролю за шосе Тель-Авів - Єрусалим, 10 травня 1948 року © Jim Pringle/AP. Ця ділянка дороги залишалась під контролем Арабської визвольної армії, а пізніше - армії Трансіорданії, до Шестиденної війни 1967 року
20568
Війни
Володимир Лук'янюк
На Паризькій мирній конференції 1919-20 років колишня територія Османської імперії, на якій сьогодні знаходяться Ізраїль, Палестинська автономія, Йорданія і північна частина Саудівської Аравії, була означена як «Палестина». На підставі рішення конференції у Сан-Ремо у квітні 1920 року Лігою націй вона була передана в управління Великобританії, зокрема, задля «встановлення в країні політичних, адміністративних і економічних умов для безпечного утворення єврейського національного дому». У 1921 році зі складу Палестини був виділений формально автономний емірат Трансйорданія, яким правила арабська династія Хашимітів, що відідграла визначну роль в антиосманському повстанні в роки Першої Світової війни і була правлячою в Мецці і Хіджазі (нині - Саудівська Аравія), з 1921 року - в Іраці і претендувала на контроль над Сирією.
Значний ріст еміграції євреїв до Палестини у міжвоєнний період, особливо після приходу до влади у Німеччині нацистів, став причиною численних конфліктів з місцевим арабським населенням, яке поступово витіснялось з традиційно оброблюваних земель. У 1936 році впливові арабські партії, вимагаючи припинення єврейської іміграції, закликали до акцій непокори британській адміністрації. Вийшовши з-під контролю, вони переросли у справжнє повстання з численними погромами і кількома тисячами жертв як серед євреїв, так і арабів. Жорстоко придушене у 1939 році, воно стало причиною перегляду близькосхідної політики Великобританії, зацікавленої у спокої в регіоні, через який пролягав шлях до Індії та інших її азіатські колоній, а також джерел нафти.
У відповідь на обмеження іміграції євреїв до Палестини з початком Другої Світової війни сіоністські воєнізовані формування, що виникли для захисту єврейських поселень, виступили як проти британської адміністрації, так і палестинських арабських націоналістів, підтримуваних близькосхідними арабськими державами. В 1945 році у близько-східний конфлікт втрутились США, зайнявши бік сіоністів, після чого Великобританія, не знаходячи практичного рішення проблеми, підняла палестинське питання в ООН. Результатом його розгляду стало прийняття 29 листопада 1947 року Генеральною Асамблеєю ООН резолюції про поділ Палестини для створення двох держав. Це привело до чергового загострення арабо-єврейського протистояння, котре вже за місяць переросло у справжню війну, в ході якої єврейські і арабські воєнізовані формування прагнули взяти під контроль ключові населені пункти і якомога більшу територію.
Генерал-майор Давид Шальтіель (1903-1969), 1949 рік
Генерал-майор Давид Шальтіель (1903-1969), 1949 рік
Станом на березень 1948 року Арабська визвольна армія (АВА), підтримувана Лігою Арабських Держав, зуміла захопити декілька стратегічно значимих пунктів уздовж магістралі, що з'єднувала Тель-Авів і Єрусалим. Для її деблокування 6 квітня бойовики єврейської військової організації «Хагана» атакували село Аль-Кастал, а на світанку 9 квітня разом із загонамии сіоністських воєнізованих угрупувань «Іргун» і «Лехі» - селище Дейр-Ясін, розташоване у безпосередній близькості до західних околиць Єрусалима. Незважаючи на те, що місцеві палестинці дотримувались нейтралітету в арабо-єврейському протистоянні, кілька разів відмовляючись надати дозвіл на розміщення у селищі підрозділів АВА, згідно із планом, затвердженим командуючим «Хагани» в Єрусалимі Давидом Шальтіелем, все населення Дейр-Ясіна мало бути вигнане з місць постійного проживання.
Права терористична сіоністська організація «Іргун» з 1944 року очолювалась майбутнім прем'єр-міністром Ізраїлю і лауреатом Нобелівської премії миру Менахемом Бегіном. Після проголошення незалежності Ізраїлю вона саморозпустилась і частина її бійців увійшли до складу партії «Херут»
Попри несподіваність атаки з двох напрямків, жителі Дейр-Ясіна дали відсіч бойовикам, які за кілька годин зазнали значних втрат вбитими і пораненими від прицільного вогню снайперів з дому місцевого старости. Розрахунок на швидку перемогу не виправдався і, щоб змусити арабів залишити домівки, євреї почали закидати будинки гранатами, розстрілюючи тихх, хто вибігав на вулицю. Близько 10 ранку мінометним вогнем були нейтралізовані снайпери, і через годину захисники селища припинили опір й близько 250 з них здались в полон. Намір їх стратити зупинили жителі сусіднього села, де проживали ортодоксальні євреї, - вони зуміли запобігти розправі і полонені були вивезені в Єрусалим. Кількість загиблих мирних жителів селища Дейр-Ясін оцінюється від 107 до 254 чоловік, з яких не більше 10 загинуло в бою, а решта - при підривах будинків. Ще 25 арабів були страчені після здачі в полон. Серед 132 нападників втрати склали 5 чоловік убитими і біля 50 пораненими.
Права терористична сіоністська організація «Лехі», створена зі ще більш радикально налаштованих бійців «Іргуна», після вбивства у 1942 році її засновника Авраама Штерна, який шукав підтримки фашистської Італії та нацистської Німеччини для боротьби проти Великобританії, очолювалась майбутнім дворазовим прем'єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Шаміром
Події в Дейр-Ясін, драматизовані чутками про розстріли і зґвалтування жінок та підлітків, набули міжнародного розголосу, і керівництво «Хагани» формально засудило їх, направивши еміру Трансйорданії телеграму з вибаченнями. Однак резонанс від жорстокої розправи над жителями мирного селища спонукав до відплатних акцій з боку арабських воєнізованих формувань, котрі, зокрема, 13 квітня напали на медичний конвой, що слідував до Єрусалима, і вбили 79 чоловік, частина яких згоріла живцем у машинах швидкої допомоги. Різанина у Дейр-Ясіні зміцнила також рішучість урядів арабських країн 15 травня 1948 року оголосити війну Ізраїлю, який напередодні проголосив незалежність. «Хагана» стала основою його армії.
Незважаючи на міжнародні протести, у 1949 році територія селища Дейр-Ясін почала забудовуватись і сьогодні є частиною одного з кварталів Єрусалиму та місцевого аеропорту. Документи, пов'язані з кривавими подіями 1948 року, все ще залишаються засекреченими, щоб «не зашкодити переговорам Ізраїлю і Палестинської автономії».
8 квітня 2018 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»
Пряма Мова
Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»
Війни
Азія
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 9 квітня

#ЦейДень
Все про 9 квітня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left8 квітня
10 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward