Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Окупація Данії та Норвегії
Друга Світова війнаВолодимир Лук'янюк
У відповідності з оперативним планом «Маневри на Везері» вранці 9 квітня 1940 року німецькі війська почали окупацію нейтральних Данії і Норвегії. Данія протрималась кілька годин, доки король Крістіан X не був змушений оголосити про капітуляцію країни, його рідний брат Хокон VII німецький ультиматум відхилив, закликавши Норвегію до спротиву, який вона чинила два місяці.
19364
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

З початком війни у Європі основним постчальником залізної руди в Німеччину стала Швеція, яка здійснювала експорт через порт Лулео на березі Ботнічної затоки Балтійського моря, а взимку — переважно через норвезький незамерзаючий порт Нарвік на західному узбережжі Скандинавії. Хоча Швеція і Норвегія оголосили нейтралітет, їх стратегічне значення у війні було очевидне для обох протиборчих сил й у жовтні-листопаді 1939 року як в Німеччині, так і в Британії обговорювалось питання можливої інтервенції на північ Скандинавії.

Щоб відверто не ігнорувати міжнародне право, у Лондоні було вирішено скористатись Радянсько-фінською війною і домогтись від Норвегії і Швеції дозволу на відправку експедиційного корпусу на допомогу Фінляндії. Це дало б можливість де-факто взяти під військовий контроль порти Нарвік і Лулео, перекривши німцям доступ до шведської руди, а в перспективі — завадити їм створити бази для підводних човнів на узбережжі Норвегії.

План отримав кодову назву «R4». Підготовка до нього тривала надто повільно, почалась із запізненням через марні сподівання прем'єр-міністра Невілла Чемберлена на неофіційне сприяння Норвегії у його реалізації. Коли ж після укладення в березні 1940 року радянсько-фінського мирного договору свою актуальність втратила формальна мотиваційна складова плану, Військовим кабінетом було вирішено перейти до операції «Вілфред», остаточно затвердженої 3 квітня, і вкрити мінними полями територіальні води Норвегії поблизу міст Молде і Берген, щоб змусити німецькі транспорти з рудою вийти у міжнародні води, де вони були б беззахисними перед британським флотом. Розрахунок був на те, що це неминуче викличе військову реацію Німеччини, принаймні у формі демонстрації намірів висадитись у Скандинавії, що було б негайно використано Лондоном як підтвердження нездатності Норвегії дотримуватись нейтралітету і дало б привід десантувати у Нарвіку 18-тисячний контингент.

Однак розрахунок британців виявився хибним.

Ще 27 січня німецьким командування було затверджено операцію «Маневри на Везері» із захоплення Осло, Бергена, Нарвіка, Тромсе, Трондхейма, Крістіансанда та Ставангера силами XXI армійського корпусу і 2-ї гірської дивізії під прикриттям надводного і підводного флоту. 1 березня за наполяганням Люфтваффе в операцію були внесені аеродроми Данії, для взяття яких було сформовано XXXI корпус з двох піхотних дивізій та 11-ї мотостріленої бригади. Операцію з повітря мали прикривати близько тисячі літаків різного типу. Й коли 8 квітня група кораблів ВМФ Британії на чолі з лінійним крейсером «Рінаун» лиш почала встановлення мін в територіальних водах Норвегії, Німеччина вже перейшла до реалізації своїх намірів: частина німецького флоту ще напередодні рушила до берегів Норвегії, а о 3-55 у ніч проти 9 квітня 1940 року німецький десант зайняв датський аеродром Гедсер на острові Фальстер. О 4-20, коли посол в Данії Сесіль фон Ренте-Фінк саме повідомляв міністра закордонних справ Данії Пітера Мунка, що Третій рейх бере під захист його країну від неминучого франко-британського нападу, батальйон німецьких піхотинців висадився в гавані Копенгагена, звідки, не зустрічаючи опору, рушив до королівського палацу Амалієнборг, а піхотні полки вже перетинали сухопутний німецько-датський кордон.

Атаку на Амалієнборг було відбито, що дало можливість королю Крістіану Х провести нараду з урядовцями і військовими. Ситуація була невтішною: авіаударом о 5-25 по базі Варлосе на околиці Копенгагена було виведено з ладу 24 літаки — чверть авіаційного потенціалу збройних сил країни. Протягом наступної години завершилось блокування порту столиці, повністю взятої під німецький контроль, й о 7-20 ранку король віддав наказ припинити опір. Через півтори години його розпорядження прозвучало по національному радіо.

До 11-45 ранку війська Вермахту взяли під контроль усю Данію, яка втратила убитими 16 чоловік і 20 пораненими (проти 2 і 10 відповідно у німців).

У цей час три німецькі німецькі десантні групи вже захопили норвезькі Нарвік, Тронхейм і Берген. Серйозні бої точились за Осло, яке встигли залишити король Хокон VII з родиною, уряд і більшість парламенту, евакуювавшись до розташованого за 50 км Ельверума. Ще до падіння столиці, заручившись особистою підтримкою Адольфа Гітлера, о 19-30 по національному радіо виступив лідер партії Національний Союз Відкун Квіслінг, проголосивши себе прем'єр-міністром нового уряду. Втім, його наказ скласти зброю був проігнорований як армією, так і поліцією. Визнати Квіслінга за главу уряду відмовився і король, який на відміну від свого рідного брата Крістіана Х Датського відхилив німецький ультиматум і 10 квітня, коли Осло вже було окуповане, разом з парламентом закликав націю продовжувати опір окупантам.

Щоб запобігти німецькій експансії у північній Атлантиці, 12 квітня 1940 року Великобританія окупувала датські Фарерські острови, 10 травня — Ісландію

Цього ж дня британський Королівський флот здійснив першу спробу відбити Нарвік. Запеклі бої на морі і суші за підтримки французьких і норвезьких військ тривали два місяці, протягом яких німці зазнали великих втрат і в ніч проти 28 травня зрештою відступили з міста. Це була їх перша поразка у Другій світовій війні. Однак катастрофічні невдачі союзників у битві за Францію змусили їх 3 червня почати евакуацію зі Скандинавії. Разом з ними 7 червня з Трьомсе до Лондона евакуювався норвезький уряд і королівська родина.

9 червня німці відновили контроль над Нарвіком.

10 червня 1940 року уся Норвегія була окупована німецькими військами.

За 62 дні військової кампанії німецькі втрати склали 1317 загиблих, 1604 поранених, 2375 зниклих без вісті (переважно у відкритому морі), два легких крейсери, десять есмінців, торпедний човен, чотири підводні човни і 242 літаки. З числа союзників на суші загинуло 1896 британців, 1335 норвежців, 530 французів, 530 поляків; на морі Британія втратила понад 2500 моряків, авіаносець, два легких крейсери, дев'ять есмінців, шість підводних човнів.

Стратегічні прорахунки британського уряду стали причиною триденних т. зв. Норвезьких дебатів в Палаті громад. За вісім місяців «Дивної війни» і прорахунки у Скандинавії Невілла Чемберлена критикувала не лише опозиція, але й однопартійці, які 10 травня проголосували за його відставку і формування коаліційного уряду на чолі з Вінстоном Черчіллем.

Окупація Данії тривала до 5 травня 1945 року. Через три дні капітулював 400-тисячний німецький контингент у Норвегії.

Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 2 квітня 2011. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 9 квітня

#ЦейДень
Все про 9 квітня
Події, факти, персоналії