Усвідомлюючи стратегічне значення Норвегії, напередодні німецького вторгнення в Скандинавію Великобританія почала встановлення морських мін у норвезьких прибережних водах, що, однак, не завадило німецьким кораблям висадити десанти у більшості портів Новрегії. Цьому сприяв наказ норвезького військового командування, лояльного до профашистської партії Національне Об'єднання на чолі з колишнім мінстром закордонних справ Віндкуном Квіслінгом, — гарнізонам у припортових містах було віддано наказ не вчиняти опір німецьким військам. Тим не менш англійцям вдалось потопити три німецьких крейсери і десять есмінців.
Через декілька годин після початку інтервенції столицю Норвегії Осло зайняв німецький парашутний десант і було створено маріонетковий уряд на чолі з Відкуном Квіслінгом, чиє прізвище в багатьох мовах стало синонімом слова "зрадник". Проте норвезькі війська відмовились визнати пронімецький уряд і разом з британцями протягом кількох місяців чинили опір окупантам. Однак посилення німецького наступу у Франції змусило Велику Британію перекинути в Європу частину військ з Норвегії і на початку червня опір регулярних норвезьких військ було зламано.
Данія і Норвегія стали другою і третьою європейськими країнами, окупованими гітлерівською Німеччиною в ході Другої світової війни.
Коментарі
Дивіться також
• Капітуляція Франції, 1940
• Американська окупація Ісландії, 1941
• Віллі Брандт — канцлер ФРН, 1969
