Померла
«Залізна леді»
8 квітня 2013 року від інсульту у віці 87 років померла Маргарет Тетчер, 71-й прем'єр-міністр Великобританії, перша жінка, що стала прем'єр-міністром європейської держави. За критику Радянського Союзу і його політики вона була названа журналістами «Залізною леді», прізвисько, яке стало асоціюватись з Тетчер в усьому світі за її безкомпромісну політику і стиль керівництва. На обкладинці: Маргарет Тетчер, 2010 рік
28677
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Маргарет Хільда Робертс народилась у сімї бакалійника і дитинство провела місті Грент. Батько Маргарет брав активну участь у житті місцевої громади, будучи членом муніципальної ради і пастором методистської церкви. Після закінчення місцевої школи для дівчат вступила до Оксфордського університету, який закінчила в 1947 році, отримавши ступінь бакалавра з хімії. Ще в 1946 році вона приєдналася до Консервативної партії, від якої в 1950 році була висунута на вибори до парламенту, але програла у традиційно лейбористському окрузі. Під час пердвиборчої кампанії Маргарет познайомилась із заможнім бізнесменом Деннісом Тетчером, за якого вийшла заміж у грудні 1951 року. Через два роки Маргарет Тетчер стала юристом з питань оподаткування і народила двійню.

У середині 1950-х років Тетчер відновила боротьбу за місце в парламенті і стала членом Палати громад на виборах 1959 року. У 1961 році вона голосувала за відновлення покарання різками (всупереч офіційній позиції Консервативної партії), в 1966 році була однією з небагатьох, хто підтримав відміну кримінального переслідування гомосексуалістів, легалізацію абортів, збереження смертної кари.

На парламентських виборах 1970 року перемогу здобула Консервативна партія під керівництвом Едварда Хіта, в уряді якого Маргарет Тетчер була призначена міністром освіти і науки. Після поразки консерваторів на наступних виборах Тетчер вступила в боротьбу за пост голови партії і очолила її 11 лютого 1975 року. Головною ідеологією Тетчер стала політика відмови від побудови держави загального добробуту. Ще будучи в опозиції, вона різко засудила гонку озброєнь, розпочату СРСР, за що в публікації радянської газети «Красная звезда» була названа «Залізною леді»; згодом цю публікацію процитувала британська «The Sunday Times» і прізвисько закріпилось за Тетчер у міжнародній журналістиці.

Після економічної кризи кінця 1970-х консерватори знову прийшли до влади, і 4 травня 1979 року Тетчер стала першою жінкою — прем'єр-міністром Великобританії. На цій посаді Тетчер зробила енергійні зусилля з реформування британської економіки і всього суспільства. На парламентських виборах 1983 року керовані Тетчер консерватори знову отримали підтримку виборців, які не підтримали лейбористів, що пропонували збільшення державних витрат, відновлення державного сектора в колишньому обсязі і збільшення податків для багатих. На користь Тетчер зіграла і перемога Британії у Фолклендській війні проти Аргентини.

Завдяки прийнятим урядом Тетчер жорстким і непопулярним заходам в економіці та соціальній сфері, вдалося домогтися стабільного економічного зростання, збільшення іноземних інвестицій при низькій інфляції і значному скороченні безробіття. Все це сприяло третій перемозі Тетчер, яку вона здобула на виборах 1987 року. Під час свого третього прем'єрського терміну Тетчер провела реформу оподаткування, скоротила дотації державним підприємствам і допомогу депресивним регіонам, знизила прямі податки на прибуток. Крім того Тетчер ввела подушний податок на кожного повнолітнього британця, що разом із скороченням витрат на соціальні потреби (освіту та житло) викликало невдоволення в країні, яке вилилось у великі демонстрації в Лондоні, в яких взяли участь близько 70 тисяч осіб.

Для боротьби з безробіттям уряд Тетчер переглянув систему допомоги безробітним: була скорочена соціальна допомога, знято регулювання квартирної плати державою, стимулявався неповний робочий день, більш ранній вихід на пенсію, професійна перепідготовка на більш затребувані спеціальності, переїзд в менш успішні регіони країни. У соціальній сфері Тетчер також проводила ліберальну політику — були знижені державні витрати, активно проводилась приватизація і дерегуляція економіки.

Політика приватизації та боротьби з профспілками стала невід'ємною частиною так званого «тетчеризму». Процес приватизації, особливо збиткових державних промислових підприємств, сприяв поліпшенню ряду показників цих підприємств, особливо продуктивності праці. Багато приватизованих виробництв демонстрував поліпшення і під державним контролем при значному скороченні робочих місць, що викликало протидію профспілок. Проти них Тетчер розпочала боротьбу ще за свого першого прем'єрства, яку продовжувала весь час перебування при владі: були прийняті закони про заборону на примус до вступу в профспілку, про заборону «страйків солідарності», про обов'язкове попередження роботодавців про початок страйку і про обов'язкове таємне голосування для прийняття рішення про початок страйку.

Страйк шахтарів 1984-85 років, коли щороку проводилось більше 1200 страйків, став найбільшим проявом конфронтації між профспілками і британським урядом. Для мінімізації наслідків страйку уряд Тетчер збільшив видобуток нафти в Північному морі, імпорт нафти, налаштовував громадську думку проти учасників страйку і профспілок, забезпечуючи роботою тих, хто через острах втратити роботу не приєднався до страйкарів. У березні 1985 року профспілка гірників змушена була відступити.

У зовнішній політиці Тетчер орієнтувалася на США і підтримувала ініціативи Рональда Рейгана щодо СРСР, до якого обидва політики ставилися з недовірою. Однак вона однією з перших серед західних політиків позитивно оцінила реформістські настрої радянського лідера Михайла Горбачова — ще в листопаді 1988 року, за рік до падіння Берлінської стіни і східноєвропейських соціалістичних режимів, вона вперше відкрито заявила про закінчення «холодної війни». На відміну від багатьох консерваторів, Тетчер прохолодно ставилася до ідеї поглиблення європейської інтеграції, розглядаючи її як спосіб забезпечення вільної торгівлі та ефективної конкуренції.

Це підірвало авторитет Тетчер — на початку 1990-х вона мала другий найнижчий середній рівень підтримки у населення (близько 40%) серед усіх післявоєнних прем'єр-міністрів Великобританії — її особиста популярність була нижче популярності Консервативної партії вцілому. В 1990 році під час виборів голови партії Тетчер зрозумівши, що в другому турі програє своєму опоненту, відмовилась від подальшої боротьби і подала у відставку. Посада прем'єр-міністра і голови партії перейшла до Джона Мейджора, на чолі з яким Консервативній партії вдалося здобути перемогу на парламентських виборах 1992 року. Тоді ж, у віці 66 років, Тетчер прийняла рішення залишити і британський парламент, залишаючись довічним членом Палати лордів.

У березні 2002 року Тетчер випустила книгу «Мистецтво управління державою: стратегії для мінливого світу», яку вона присвятила Рональду Рейгану. Цього ж року вона пережила мікроінсульт, після якого відійшла від громадської діяльності. З 2009 року почала страждати деменцією і не брала участь в жодних офіційних британських урочистостях.

Померла Маргарет Тетчер 8 квітня 2013 року. Відспівування пройшло в Соборі Святого Павла в Лондоні з військовим почестями. Після панахиди відбулася кремація, а прах, згідно з волею покійної, поховали поруч з чоловіком Денісом на кладовищі військового госпіталю лондонського району Челсі.

Друк 3
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 2 травня 2013, востаннє оновлено 5 квітня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 8 квітня

Народження засновника буддизму

563 до н.е.
#ЦейДень

Все про 8 квітня

Події, факти, персоналії

Прусське герцогство

1525

Прем'єра фільму «Земля» Олександра Довженка

1930