сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Популярна стаття
Геноцид в Руанді
7 квітня 1994 року в столиці країни Кігалі почались збройні сутички між повстанцями з Патріотичного Фронту, в котрому домінували представники національної меншості тутсі, і урядовими військами та поліцією, що складались, в основному, з національної більшості хуту: за 100 днів кількість вбитих з обох боків склала від 500 тисяч до мільйона чоловік.
На обкладинці: Юнак з народності тутсі демонструє шрами, отримані під час Громадянської війни в Руанді, 3 червня 1994 року © Scott Peterson/Liaison
28029
Катастрофи
Хуту і тутсі - етно-соціальні групи, що населяють Руанду, Уганду, Бурунді і деякі інші країни регіону протягом століть. Вони мають різне антропологічне походження, але з XIX століття їх етнічні особливості практично зрівнялись - хуту і тутсі розмовляють однією мовою, мають однакові релігійні традиції; відміності між ними в основному лежали в соціально-майновому статусі - більш освідчених і заможних тутсі використовували німецькі та бельгійські колонізатори для адміністрування, в той час як хуту складали більшість населення.
Офіційно поділ на хуту і тутсі був запроваджений у 1933 році Бельгією із введенням особистих документів для населення колонії. Напередодні незалежності Руанди у 1959—1961 роках бельгійська адміністрація провела земельну реформу, що посилила позиції хуту і вилилась у етнічне протистояння, в якому загинуло близько 100 тисяч тутсі, а ще 150 тися були змушені емігрувати.
На референдумі у 1960 року Руанда стала незалежною республікою. Першим президентом став хуту Грегуар Каїбанда. В країні поступово сформувалася однопартійна система з домінуванням хуту і перші роки незалежності характеризувалася новими сутичками з численними жертвами. Вони значно посилилися після військового перевороту 1973 року, коли до влади прийшов генерал Жувеналь Габ'ярімана, що привело до створення Руандійського патріотичного фронту (РПФ) на базі тутсі.
Громадянська війна між РПФ і армією Руанди завершилася в 1993 році, створенням перехідного уряду із представників різних партій і представників РПФ, створення об'єднаних збройних сил і поліції. Однак перехідний уряд так і не був створений, а 6 квітня літак з президентом Габ'яріманом був збитий ракетою. Наступнього дня в столиці країни членами президентської гвардії були роззброєні бельгійські миротворці, а військовими і ополченцями хуту за зазделегідь складеними списками почались вбивства політиків тутсі й поміркованих хуту, а також мирних жителів з числа тутсі. 7 квітня були вбиті лідери опозиційних партій, зокрема прем'єр-міністр Агата Увілінгійімана, а країну, підбурювану засобами масової інформації, які оголошували списки потенційних ворогів, охопила хвиля насильства до тутсі при повній бездіяльності миротворчих сил ООН.
8 квітня був створений тимчасовий уряд, під егідою якого були сформовані ескадрони смерті, силами яких при підтримці армії до 15 квітня було вбито десятки тисяч тутсі; стали відомі факти масових вбивств у місцях тимчасового переховування біженців - 2000 тутсі (включаючи 400 дітей) в технічній школі в столиці країни Кігалі, 2800 - в церкві, 15 тисяч - на стадіоні «Гатваро» міста Кібу, 7 тисяч в монастирі Сову (600 спалені заживо). При цьому вбивства відбувались жорстоким чином - арматурою, ножами, сокирами, мачете; загиблих четвертували, спалювали, перед смертю їх гвалтували, калічили, підпалювали. Жорстокість досягла такого рівня, що за кожного вбитого тутсі місцева влада деяких міст встановила грошову винагороду, сусіди вбивали сусідів, лікарі - пацієнтів, викладачі - студентів; десятки сіл тутсі були знищені поголівно.
Після вбивства десяти бельгійських миротворців 14 квітня Бельгія евакуювала свій миротворчий контингент, а Рада безпеки ООН скоротила свої й без того малочисельні сили до 270 чоловік, хоча командувач міжнародних миротворців канадський генерал Ромео Далер вимагав його збільшення до 5 тисяч. На ООН сильний тиск чинили США, які після приниження в Сомалі воліли самоусунутися від міжнародних акцій; державний секретар США Мадлен Олбрайт всіляко намагалася впливати на інших членів Ради безпеки ООН, щоб не визнавати події в Руанді геноцидом, що зробило б військове втручання ООН неминучим.
Лише 22 червня ООН санкціонувала втручання французьких військ в руандійські події - 2500 військових взяли під контроль південь країни, територію основного розселення тутсі. В той же час північ Руанди поступово перейшла під контроль РПФ. При цьому французи не намагались не лише причетних до вбивств заарештовувати людей, але й допомагали деяким з них евакуюватись з країни в Танзанію і Заїр. 4 липня війська хуту зайняли Кігалі і з чотирма опозиційними партіями сформували новий уряд країни; до 18 липня він контролював більшість території країни. 2 мільйони хуту, побоюючись переслідувань і помсти, залишили Руанду.
За офіційними даними уряду Руанди за 100 днів геноциду загинуло 937 тисяч чоловік, 250 тисяч жінок було згвалтовано; кілька мільйонів чоловік стали біженцями. Через посушливе літо і незібраний врожай над країною нависла загроза голоду і санітарної катастрофи - в різних регіонах Руанди спалахнули епідемії дезинтерії і холери.
У листопаді 1994 року в Танзанії почав роботу Міжнародний трибунал по Руанді. Він судив організаторів і натхненників масового знищення громадян Руанди навесні 1994 року, серед яких в основному були колишні чиновники правлячого режиму, які отримали пожиттєві терміни ув'язнення. Руандійськими судами до смертної кари були засуджені більше 100 активних учасників геноциду; великі терміни увя'знення отримали власники, керівники і ведучі засобів масової інформації, визнані винними у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.
«Цей день в історії» © 2001-18. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Катастрофи
Африка
Новітня історія
Наш час

Головні події 7 квітня

#ЦейДень
Все про 7 квітня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left6 квітня
8 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward