Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Відкриття Ейфелевої вежі
31 березня 1889 року Александер Густав Ейфель підняв французький "триколор" на маківці Ейфелевої вежі в Парижі, збудованої до відкриття Паризької виставки. Трьохсотметрова вежа вагою близько 7 тисяч тон викликала різні оцінки у сучасників, але сьогодні безумовно вважається окрасою міста.
На обкладинці: Ейфелева вежа
15020
Архітектура і будівництво
Володимир Лук'янюк
На честь столітнього ювілею Великої французької революції у Франції було заплановано провести Всесвітню виставку-ярмарок, на якій держави світу мали продемострувати свої досягнення у науково-технічному поступі. З цієї нагоди Міністерством промисловості і торгівлі був оголошений конкурс інженерних проектів, що мали б визначити вигляд головної архітектурної принади майбутньої виставки, що мала б пройти у центрі Парижа, переможцем у якому стала ідея зведення вежі «висотою понад тисячу футів», непересічна для тих часів . 6 червня 1884 року її запропонував інженер Моріс Кехлен і розробив разом з колегою Емілем Нугьє, спеціалістом в галузі металевих каркасних конструкцій. Вона сподобалась їх роботодавцю Гюставу Ейфелю, відомому в Європі своїми непересічними мостобудівними рішеннями, який вже 18 вересня разом з Кехленом і Нугьє подав заявку на патент «Новий спосіб будівництва металевих пілонів висотою понад 300 метрів». За кілька місяців він викупив у них виключні права на патент і після удосконалення вежі зусиллями архітектора Стефена Совестра 1 травня 1886 року виграв конурс серед 107 проектів.
Моріс Кехлен (1856-1946)
Моріс Кехлен (1856-1946)
8 січня 1887 року Гюстав Ейфель, уряд Франції і муніципалітет Парижа підписали договір, про будівництво вежі на на Марсовому полі поблизу Єнського моста через Сену, виділення на ці цілі грошової субсидії у розмірі 1,5 млн золотих франків, що складало 25% кошторису на будівництво вежі, яка передавалась Ейфелю в особисту експлуатаційну оренду строком на 20 років. З метою залучення решти коштів 31 грудня 1888 року було створене акціонерне товариство зі статутним фондом 5 млн франків, половину з яких надали три банки, а решту — особисто Гюстав Ейфель.
Проект вежі, який запропонували Моріс Кехлен і Еміль Нуг'є, 1884 рік. Справа для співставлення висоти приведені (знизу вверх) собор Паризької Богоматері, нью-йоркська Статуя свободи, три Вандомські колони, паризька Тріумфальна арка і шестиплверховий будинок
Проект вежі, який запропонували Моріс Кехлен і Еміль Нуг'є, 1884 рік. Справа для співставлення висоти приведені (знизу вверх) собор Паризької Богоматері, нью-йоркська Статуя свободи, три Вандомські колони, паризька Тріумфальна арка і шестиплверховий будинок
Попри активні протести громадськості, головним чином творчої, яка об'єдналась у «Комітет трьохсот» (по одному представнику на кожен метр вежі), будівельні роботи розпачались вже через двадцять днів. Вони виконувались силами трьох сотень робітників робітників і тривали трохи більше двох років, протягом яких не було жодного смертельного випадку, що було значним досягненням для того часу. Рекордним строкам зведення сприяли надзвичайно високої якості креслення з вказанням точних розмірів понад 12 000 металевих деталей, для скріплення яких використовували 2,5 млн заклепок. Щоб закінчити вежу в призначений термін, Ейфель застосовував здебільшого заздалегідь виготовлені частини, у яких завчасно були просвердлені отвори для заклепок, дві третини яких також завчасно були закріплені. Жодна із заготовлених балок не важила понад 3 тонни, що дуже полегшувало підняття металевих частин на передбачені для них місця. На початку для цього застосовували високі крани, а коли конструкція переросла їх, роботу перейняли спеціально сконструйовані Ейфелем мобільні крани, які рухалися по рейках, прокладених для майбутніх ліфтів.
«Ми, письменники, художники, скульптори, архітектори і пристрасні прихильники досі незайманої краси Парижа, протестуємо з усією нашою силою, з усім своїм обуренням в ім'я надзвичайного французького смаку, проти зведення… цієї непотрібної і жахливої Ейфелевої вежі. Уявіть собі на хвилину як ця потворна, смішна башта, що височіє над Парижем наче гігантська чорна димова труба, розчавлює своїм варварством Нотр-Дам, вежу Сен-Жак, Лувр, Будинок Інвалідів, Тріумфальну арку» - З петиції «Комітету трьохсот», 14 лютого 1884 року
Основні будівельні роботи були завершені на початку весни 1889 року, і 31 березня, за неповних 26 місяців від початку риття котлованів, Густав Ейфель у супроводі урядовців і чиновниками муніципалітету Парижу здійснив перше сходження по 1665 східцях вежі. Сходження виявилось надто складним — ліфти ще не працювали, — то ж до вершини піднялись лише один з авторів проекту Еміль Нугьє, начальник будівництва Жан Компрані, президент міської ради та репортери газет «Le Figaro» та «Le Monde Illustre» і о 2-35 ночі Ейфель під супровід салюту підняв великий триколор на маківці вежі, освітленої десятьма тисячами газових ліхтарів, двома прожекторами і світлом розміщеного на верхівці маяка, світлові промені від якого мали кольори національного прапора Франції — синій, білий та червоний.
Для широкої публіки Ейфелеву вежу відкрили 6 травня, за дев'ять днів до початку Всесвітньої виставки. Ліфти встановити так і не встигли, то ж до верхівки Ейфелової вежі піднялось лише 30 тисяч відвідувачів, доки 26 травня не запрацювали пійомник, які до завершення виставки 31 жовтня перевезли 1 896 987 відвідувачів. Серед них були і світові знаменитості — Едвард, принц Вельський, Сара Бернар та Томас Едісон, який з нагоди знайомства подарував Густаву Ейфелю свій останній винахід — фонограф.
Густав Ейфель (1832-1923)
Густав Ейфель (1832-1923)
Підсумковий бюджет будівництва Ейфелевої вежі склав 7,8 млн франків, три чверті яких вдалося відшкодувати ще в час роботи Всесвітньої виставки. Подальша експлуатація вежі і 1 січня 1910 року Ейфель продовжив її оренду на сімдесят років. Ще з 1906 року на ній була розміщена радіостанція, а з 1900-го з'явилось електричне освітлення, в 1925 — перша реклама, з 1957-го — телевізійна щогла, яка збільшила висоту вежі до 320,75 метрів. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо- і телевізійних станцій, а також сигналів мобільних операторів.
Ще на етапі будівництва Ейфелева вежа перевершила обеліск монумента Джорджу Вашингтому і стала найвишою автономною штучноствореною спорудою світу. Цей рекорд вона обіймала протягом 41 року, доки у 1930 році її не перевершив хмарочос «Крайслер» у Нью-Йорку.
До нашого часу на вежі використовуються два ліфти фірми «Fives-Lill», встановлені в 1899 році у східній і західній опорах вежі, функціонування яких з 1983 року забезпечується електродвигуном, а гідравлічна апаратура збережена і доступна для огляду; того ж року механічний вертикальний ліфт, що сполучає другий і третій поверхи башти, який не міг працювати в зимовий час, був замінений електричним.
Сьогодні Ейфелева вежа — архітектурна пам'ятка Парижа і символ Франції. Її щороку відвідують мільйони туристів, кількість яких з дня відкриття до 31 грудня 2007 року склала 236 445 812 осіб, завдяки чому Ейфелева вежа стала найвідвідуванішим туристичним об'єктом у світі.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 16 червня 2012. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Найжахливіші пандемії
Інфографіка
Найжахливіші пандемії
Архітектура і будівництво
Європа
Нова історія

Головні події 31 березня

#ЦейДень
Все про 31 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left30 березня
1 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward