сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Помер Лі Куан Ю
23 березня 2015 року у віці 91 року помер перший прем'єр-міністр Республіки Сінгапур Лі Куан Ю, який за тридцять років керівництва країною перетворив її із відсталої колонії на одну з найрозвинутіших держав світу.
На обкладинці: Лі Куан Ю, 2010 рік
9712
Особистості
Володимир Лук'янюк
Виходець з родини китайських емігрантів, Лі Куан Ю отримав англійську освіту в колонії Сінгапур, де закінчив коледж, а потім у Великій Британії, звідки у 1949 році повернувся на батьківщину з дипломами правника та економіста Кембриджа та Лондонської школи економіки.У 1954 році він став одним із співзасновників просоціалістичної партії Народна дія (ПНД), з якою через п'ять років переміг на перших після отримання Сінгапуром незалежності виборах і у віці 36 років став першим прем'єр-міністром Сінгапура.
З часом у загалом соціалістично орієнтованої ПНД сформувалось більш радикальне ліве крило, яке Лі Кван Ю звинуватив у симпатіях комуністам, зв'язках із індонезійською розвідкою та спробі повалення уряду. У 1961 році за його розпорядженням були проведені масові арешти політичних і профспілкових діячів лівого спрямування, яких на підставі закону про безстрокове затримання ув'язнили на тривалий час без рішення суду. Небезпека приходу до влади комуністів змусила уряд Сінгапуру піти на переговори з Малайською Федерацією і об'єднатись 16 вересня 1963 році в єдину державу Федерація Малайзія, яка розпалась через два роки через політичні і расові конфлікти між китайською меншістю і малайцями, для підтримки яких уряд проводив політику т. зв. позитивної дискримінації, за якою малайцям надавалось більше привілеїв з метою вирівняти дисбаланс в економічній сфері, в якій китайська меншість мала домінуюче положення.
За взаємною згодою Малайзії і Сінгапуру 9 серпня 1965 року останній був виключений зі складу федерації і проголосив себе незалежною країною, яка опинилась у вкрай невигідній економічно-політичній ситуації - з обмеженим ресурсом території, відсутністю корисних копалин, високим безробіттям і ворожим оточенням. Першочергові задачі оборони були вирішені із залученням спеціалістів з Ізраїлю і Тайваню, які за два роки допомогли сформувати боєздатну армію, а для вироблення економічної стратегії розвитку була створена група радників на чолі з нідерландським економістом Альбертом Вінсеміусом.
Лі Куан Ю, 1965 рік
Лі Куан Ю, 1965 рік
Відмовившись від ідей соціалістичного спрямування, Лі Куан Ю віддав перевагу прагматичним довгостроковим ліберальним соціально-економічним заходам і розпочав реформи із розвитку обробної промисловості та туризму, що дало можливість подолати хронічне безробіття та досягти стабільного зростання, а ставка на залучення в країну транснаціональних корпорацій дозволила закласти основи світових стандартів у бізнесі, банківській сфері та інфраструктурі.
Для запобігання будь-яким проявам націоналізму і расизму, політичного чи релігійного екстремізму, Лі Куан Ю запровадив авторитарні методи правління та обмеження громадянських свобод, що в поєднанні із незалежною судовою системою британського зразка та ліберальним податковим законодавством дало можливість з початку 1970-х років залучити в Сінгапур великі іноземні інвестиції, завдяки яким в країні розвинулись високоточне виробництво, нафтова та металургійна промисловість, котрі за десятиліття перетворили Сінгапур на експортрера електроніки, машинобудування і зробили його світовим фінансовим центром.
Лі Куан Ю приводив свою партію до перемоги на виборах вісім разів і залишався прем'єр-міністром Сінгапуру до 1990 року, коли перейшов на посаду старшого міністра, залишаючись другою людиною в уряді протягом наступних 14 років. У 2004 році, коли прем'єр-міністром Сінгапура став його старший син, для Лі Куан Ю була створена посада міністра-наставника, на якій він перебував до 2011 року, коли партія Народна дія вперше за понад 50 років програла парламентські вибори.
У лютому 2015 року Лі Куан Ю був госпіталізований із запаленням легень і помер 23 березня 2015 року у віці 91 року. Після кремації 29 березня він був похований на місцевому кладовищі з найвищими державними почестями, артилерійським салютом та почесним прольотом військової ескадрильї.
1 грудня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Шон МакМікін «Гроші для Леніна»
Пряма Мова
Шон МакМікін «Гроші для Леніна»
Особистості
Азія
Новітня історія
Наш час

Головні події 23 березня

#ЦейДень
Все про 23 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left22 березня
24 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward