Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
reorder
Відставка останнього
китайського імператора
Не в змозі протистояти сепаратизму в країні, 22 березня 1916 року колишній президент Китайської республіки Юань Шинкай був змушений зректись престолу, пробувши імператором лише 83 дні. По його смерті через два з половиною місяці у віці 56-и років країну охопила 12-літня громадняська війна.
На обкладинці: Президент Китайської республіки генерал Юань Шикай, 1915 рік © Rio V. De Sieux
6922
Політика
Володимир Лук'янюк
Після перемоги Синхайської революції на півдні Китаю збори представників 17-ти повсталих провінцій 29 грудня 1911 року у Нанкіні обрали тимчасовим президентом ідеолога китайського націоналізму Сунь Ятсена, який вимушено знаходився за межами країни. Повернувшись на батьківщину із США, 1 січня 1912 року він проголосив створення Китайської Республіки і сформував тимчасовий уряд.
На Півночі влада й далі знаходилась в руках Айсіньгьоро Цзайфена, князя-регента при малолітньому імператорі Пу-Ї манчьжурської династії Цін, й спиралась на армію, цілком контрольовану її колишнім командувачем, а з 1911 року — прем'єр-міністром генералом Юань Шикаєм. Завдавши кілька поразок республіканцям і користуючись своїм виключним ситуативнм положенням, він спочатку усунув від влади Цзайфена, який вимушено передав регенство імператриці-вдові Лунгюй, далекій від політики тітці 6-річного імператора Пу-Ї, потім ізолював її навіть від формального прийняття рішень і домігся призначення на всі відповідальні адміністративні й військові пости вірних собі людей.
Ставши фактичним правителем Північного Китаю і маючи у своєму підпорядкуванні багатотисячну боєздатну і дисципліновану армію, Юань Шикай відмовився прийняти пропозицію революційного Півдня перейти на його бік, натомість під загрозою повномасштабної війни змусив його прийняти власні умови, — після тривалих переговорів в середині січня 1912 року уряд у Нанкіні погодився проголосити Юань Шикая президентом усього Китаю. Повідомлення про ці домовленості викликало протест цінської верхівки, однак коли армія устами 42 генералів 27 січня висловилась за ліквідацію монархії, 1 лютого імператриця Лунгюй надала Юань Шикаю право на ведення переговорів з Тимчасовим урядом Китайської Республіки про умови зречення Пу-Ї від влади. У сподіванні отримати важливі пости у майбутньому уряді пдтримку Юань Шикаю висловила і частина маньчжурської знаті.
Згідно з досягнутими домовленостями, 12 лютого 1912 року зрікся престолу імператор Пу-Ї, а 10 березня у Нанкіні у відставку подав тимчасовий президент Сунь Ятсен й того ж дня у Пекіні Юань Шинкай став президентом Китаю. Не змирившись із поразкою, послідовники Суня шляхом об'єднання з кількома дрібними революційними партіями у серпні створили нову партію Гоміньдан на чолі з Сунь Ятсеном, яка в січні 1913 року виграла вибори до Національної асамблеї, першого демократично обраного законодавчого органу в історії Китаю.
Протистояння між Гоміньданом і президентом привело до повстання у липні семи південних провінцій, яке за два місяці було придушено силами армії. У жовтні Юань Шинкай був обраний президентом на постійній основі, після чого оголосив Гоміньдан поза законом. У січні 1914 року він тимчасово призупинив роботу парламету, в травні оголосив про внесення поправок у тимчасову конституцію Китаю, які продовжили повноваження президента до десяти років. З початком Першої Світової війни і під загрозою японської окупації Юань Шикай інспірував проведення у провінціях референдумів, які висловились за поновлення у Китаї монархії, і 12 грудня 1915 року офіційно оголосив про свою згоду стати імператором.
Це, однак, не знайшло підтримки навіть у підконтрольній Юань Шинкаю армії — вже 25 грудня генерали Цай Е і Тан Цзіян оголосили незалежність провінції Юньнань. Вірні імператору війська не змогли придушити заколот, і у січні 1916 року про незалежність заявили командуючі армій у Ґуйчжоу, у лютому — в Гуансі. Загроза війни між Півднем і Північчю в умовах зовнішньої агресії, розкол в уряді і втрата підтримки армії змусили Юань Шинкая 22 березня зректись титулу, так і не провівши офіційну церемонію вступу на престол.
Відновлення республіки, однак, виявилось недостатньо для опонентів Юань Шинкая, які закликали до його відставки з поста президента, і до смерті 6 червня 1916 року останнього китайського імператора антиурядові виступи охопили більшість провінцій Південного Китаю. Президентом відновленої республіки став віце-президент генерал Лі Юаньхун, проти якого виступили як монархісти, так і республіканці. Це стало початком тривалої війни за поновлення конституційного ладу, яка тривала до 1927 року, коли гоміньданівська Національно-революційна армиія Чан Кайші здолала мілітаристів Півночі і об'єднала Китай, що стало завершенням воєнного періоду національної революції.
Юань Шинкай був похований у себе на батьківщині у місті Сянчен в провінції Хенань. Його могила була розграбована у 1928 році бійцями Народної Армії маршала Фен Юйсяна, яка в союзі з армією Чан Кайші вела бої із залишками прихильників колишнього імператора.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 13 березня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Закінчення війни за незалежність США
Війни
Закінчення війни за незалежність США
Політика
Азія
Нова історія

Головні події 22 березня

#ЦейДень
Все про 22 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left21 березня
23 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward