сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Хатиньська трагедія
22 березня 1943 каральними підрозділами допоміжної охоронної поліції за вбивство партизанами кількох німецьких військовослужбовців було спалено заживо і розстріляно 149 жителів білоруського села Хатинь.
На обкладинці: Меморіал в Хатині
21233
Друга Світова війна
Володимир Лук'янюк
Вранці 22 березня 1943 року поблизу міста Логойськ (Мінська область) при сутичці партизан з колоною 118-го карального батальйона були вбиті три поліцая, кулеметник роти СС і її командир. Під час переслідування партизан карателями були вбиті 26 жителів села Козирі, котрі саме в цей час займалисяч лісозаготівлею поблизу. Керівник спеціальної бригади СС Оскар Дірлевангер, дізнавшись, що серед загиблих від рук партизан був гауптштурмфюрер СС Ганс Вьольке, колишній чемпіон Олімпійських ігор в Берліні (штовхання ядра) і особисто знайомий з фюрером, а також те, що напередодні партизани ночували в селі Хатинь, наказав знищити село.
За наказом командира 118-го батальйону Костянтина Смовського (колишнього майора польської армії) поліцаї на чолі з начальником штабу батальйону Григорією Васюрою (колишній старший лейтенант Червоної Армії) зігнали всіх жителів села Хатинь в колгоспний сарай, обклали його соломою і підпалили. Тих, хто вибігав із пошкоджених вогнем дверей, розстрілювали поліцаї, що оточили місце страти. Того дня в Хатині згоріли заживо або були убиті 149 людей, з них 75 дітей молодше 16 років. Уціліти вдалось двом дівчатам, що втекли з охопленого вогнем сараю, і двом дітям, які поранені опинились під тілами дорослих; ще троє дітей змогли уникнути страти, сховавшись від облави у селі. Із дорослих жителів села живим лишився лише 56-літній Йосип Камінський. Він і його загиблий син послужили праобразом пам'ятника в хатинському меморіалі, зведеному в 1969 році.
Один із вцілілих хлопчиків загинув від пожежі в Оренбурзі в 1969 році; дві дівчини, що врятувались в Хатині, загинули в 1943 році у сусідньому селі Хворостені, також спаленому німцями. Всього у Білорусі в роки Другої світової війни було знищено 186 сіл, які так і не відродилися у мирний час.
За співробітництво із окупантами у 1952 році Григорій Васюра був засуджений на 25 років і вийшов на свободу в 1955-у по амністії. У 1986 році його судили знову - за участь у каральних операціях він був засуджений до розстрілу. Після того як більша частина українців 118 карального батальону, сформованого в 1942 році у Києві із вихідців із Західної України та полонених Червоної Армії, дезертирувала і перейшла на бік УПА, Костянтина Смовського заарештували і відправили в концтабір Дахау; після війни емігрував до США, де помер в 1960 році.
У 1944 році, вісля відступу німецьких війск з Білорусії, 118-й каральний батальйон був переведений у Францію, де у перший же день боїв практично у повному складі дезертирував і перейшов на бік французьких партизанів «макі». З нього був сформований 2-й український батальйон (1-й був український батальйон в складі французького руху опору був сформованй зі 102-го волинського карального загону). Після звільнення Франції обидва батальйони увійшли до французького Іноземного легіону, в складі якого воювали до кінця війни.
4 лютого 2013 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Тімоті Снайдер «Історична відповідальність Німеччини перед Україною»
Пряма Мова
Тімоті Снайдер «Історична відповідальність Німеччини перед Україною»
Друга Світова війна
Європа
Новітня історія

Головні події 22 березня

#ЦейДень
Все про 22 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left21 березня
23 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward