Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Відставка Отто фон Бісмарка
18 березня 1890 року 75-річний рейхсканцлер Отто фон Бісмарк, який за майже двадцять років на своєму посту зумів перетворити Пруссію на одну з найпотужніших у військовому і економічному відношенні державу, подав у відставку. Через два дні вона була прийнята імператором Вільгельмом II.На обкладинці: Отто фон Бісмарк, 1879 рік
26093
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Виходець з давнього дворянського бранденбурзького роду Отто фон Бісмарк увійшов у велику політику в 1862 році, коли Пруссія переживала парламентську кризу — за рекомендацією міністра військових справ Альбрехта фон Роона, король Вільгельм I призначив Бісмарка главою уряду, отримавши від нього запевнення у особистій відданості і готовності боротись з парламентом будь-якими методами.

Будучи не обтяженим ідеологічними доктринами і прагматичним політиком, що ставить на перше місце інтереси держави, Бісмарк розумів, що Пруссія може стати сильною європейською державою лише підірвавши роль Австрійської імперії, яка домінувала в Німецькому союзі. З цією метою він всупереч волі парламенту провів військову реформу і скористався конфліктом за герцогства Лауенбург, Шлезвіг і Гольштейн, які стали спільним володінням Пруссії і Австрії після Датської війни 1864 року. Із спровокованої в 1866 році Семитижневої війни Пруссія вийшла переможцем і навколо неї у Північнонімецький союз, федеральним президентом якого став Вільгельм I, об'єднались всі держави, крім Баварії, Вюртемберга, Бадена, Гессен-Дармштадта, Люксембурга, Ліхтенштейна і Австрії.

«Політика — це мистецтво пристосовуватися до обставин і отримувати користь з усього, навіть з того, що вам неприйнятне» — Отто фон Бісмарк

До 1868 року Бісмарк організував обороні союзи з більшістю німецьких держав, включаючи і південно-німецькі держави, що дало можливість здолати Францію, і 18 січня 1871 року у Дзеркальному залі Версальського палацу Вільгельм І став імператором, що стало символічним актом завершення боротьби за об'єднання всіх німецьких земель (без Австрії) в єдину національну державу, силу якої демонструвало проголошення Німецької імперії у переможеній Франції.

У новій державі Бісмарк обійняв посаду рейхсканцлера та голови Федеральної ради (верхньої палати парламенту) і доклав чимало зусиль для утвердження Німеччини як нової потужної держави — завдяки тривалим дипломатичним зусиллям в 1873 році вона приєдналась до антифранцузького «Союзу імператорів» Австро-Угорщини та Росії, а у 1882-у — до Троїстого союзу з Австро-Угорщиною та Італією.

«Життя навчило мене багато прощати, але ще більше — шукати прощення» — Отто фон Бісмарк

У внутрішній політиці Бісмарк, спираючись на поміркованих консерваторів та націонал-лібералів, реорганізував армію, ослабив вплив католицької церкви, ввів інститут цивільного шлюбу, запровадив системи страхування від нещасних випадків, медичного, пенсійного страхування та страхування від інвалідності. Після смерті Вільгельма I у 1888 році вплив Бісмарка на політичні процеси став слабнути і після чергового конфлікту з імператором Вільгельмом II, 18 березня 1890 року 75-літній рейхсканцлер подав у відставку, яка була затверджена через два дні.

Помер Отто фон Бісмарк 30 липня 1894 року, до останніх днів зберігаючи політичну активність в якості депутата і залишивши по собі мемуари, видані трьома книгами по його смерті.

Друк
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 16 жовтня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі