сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Популярна стаття
Відставка Отто фон Бісмарка
18 березня 1890 року 75-річний рейхсканцлер Отто фон Бісмарк, який за майже двадцять років на своєму посту зумів перетворити Пруссію на одну з найпотужніших у військовому і економічному відношенні державу, подав у відставку. Через два дні вона була прийнята імператором Вільгельмом II.
На обкладинці: Отто фон Бісмарк, 1879 рік
19030
Особистості
Володимир Лук'янюк
Виходець з давнього дворянського бранденбурзького роду Отто фон Бісмарк увійшов у велику політику в 1862 році, коли Пруссія переживала парламентську кризу - за рекомендацією міністра військових справ Альбрехта фон Роона, король Вільгельм I призначив Бісмарка главою уряду, отримавши від нього запевнення у особистій відданості і готовності боротись з парламентом будь-якими методами.
Будучи не обтяженим ідеологічними доктринами і прагматичним політиком, що ставить на перше місце інтереси держави, Бісмарк розумів, що Пруссія може стати сильною європейською державою лише підірвавши роль Австрійської імперії, яка домінувала в Німецькому союзі. З цією метою він всупереч волі парламенту провів військову реформу і скористався конфліктом за герцогства Лауенбург, Шлезвіг і Гольштейн, які стали спільним володінням Пруссії і Австрії після Датської війни 1864 року. Із спровокованої в 1866 році Семитижневої війни Пруссія вийшла переможцем і навколо неї у Північнонімецький союз, федеральним президентом якого став Вільгельм I, об'єднались всі держави, крім Баварії, Вюртемберга, Бадена, Гессен-Дармштадта, Люксембурга, Ліхтенштейна і Австрії.
До 1868 року Бісмарк організував обороні союзи з більшістю німецьких держав, включаючи і південно-німецькі держави, що дало можливість здолати Францію, і 18 січня 1871 року у Дзеркальному залі Версальського палацу Вільгельм І став імператором, що стало символічним актом завершення боротьби за об'єднання всіх німецьких земель (без Австрії) в єдину національну державу, силу якої демонструвало проголошення Німецької імперії у переможеній Франції.
У новій державі Бісмарк обійняв посаду рейхсканцлера та голови Федеральної ради (верхньої палати парламенту) і доклав чимало зусиль для утвердження Німеччини як нової потужної держави - завдяки тривалим дипломатичним зусиллям в 1873 році вона приєдналась до антифранцузького «Союзу імператорів» Австро-Угорщини та Росії, а у 1882-у - до Троїстого союзу з Австро-Угорщиною та Італією.
У внутрішній політиці Бісмарк, спираючись на поміркованих консерваторів та націонал-лібералів, реорганізував армію, ослабив вплив католицької церкви, ввів інститут цивільного шлюбу, запровадив системи страхування від нещасних випадків, медичного, пенсійного страхування та страхування від інвалідності. Після смерті Вільгельма I у 1888 році вплив Бісмарка на політичні процеси став слабнути і після чергового конфлікту з імператором Вільгельмом II, 18 березня 1890 року 75-літній рейхсканцлер подав у відставку, яка була затверджена через два дні.
Помер Отто фон Бісмарк 30 липня 1894 року, до останніх днів зберігаючи політичну активність в якості депутата і залишивши по собі мемуари, видані трьома книгами по його смерті.
16 жовтня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Арістотеля
Правила життя
Правила життя Арістотеля
Особистості
Політика
Європа
Нова історія

Головні події 18 березня 1890

#ЦейДень
Все про 18 березня 1890
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left17 березня
19 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward