Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Об'єднання Італії
17 березня 1861 року парламент Сардинії проголосив створення Італійського королівства, яке об'єднало всі незалежні італійські держави в єдину країну під владою Сардинського королівства, король якого Віктор Емануїл II став королем Італії. За межами нового державного утворення залишились Венеція, Папська область і Трієст, які увійшли до його складу у 1866-у, 1870-у і 1919-у роках відповідно. Тимчасовою столицею об'єднаного королівства, яке керувалось ліберальною конституцією Сардинії 1848 року, став Турин.
На обкладинці: Прапор і малий герб (з 1890 року) Королівства Італія
14574
Політика
Володимир Лук'янюк
У першій половині XIX століття Італія була економічно відсталою і політично роздробленою аграрною країною, обтяженою безліччю феодальних пережитків. На Апеннінському півострові існувало декілька незалежних італійських держав, а північно-східна його частина знаходилася під владою Габсбурзької Австрійської імперії.
В особливому становищі перебувала лише п'ємонтська держава Савойському дому, що склалася з кількох феодів — острова Сардинія, князівства П'ємонт, герцогства Аоста і Монферрат, графства Ніцца, герцогства Савойя і Генуя. В 1831 році її очолив Карл Альберт, який провів важливі реформи державного устрою, а після французької Лютневої революції 1848 року, яка перекинулась і на Італію, скасував абсолютну монархію і 4 березня 1848 року затвердив нову ліберальну і демократичну конституцію.
Цього ж року в північній Італії розпочались антиавстрійські виступи під гаслом об'єднання всіх італійських держав навколо П'ємонту на чолі з Карлом Альбертом. 26 березня сардинські війська під безпосереднім командуванням короля вступили в австрійські володіння, здобули кілька перемог, проте у серпні були розбиті і Австрія змусила Сардинське королівство (П'ємонт) підписати принизливе перемир'я. Розчарований поразкою, в 1849 році Карл Альберт Савойський зрікся престолу на користь свого сина Віктора Еммануїла і залишив Італію.
Незважаючи на тиск Австрії, Віктор Еммануїл зберіг конституційний устрій Сардинії (єдиної із усіх в Італії) і в наступні роки зміцнив його значною мірою завдяки діяльності глави помірних лібералів П'ємонту прем'єр-міністра графа Камілло Кавура. В 1858 році Кавур на прохання короля домігся згоди французького імператора Наполеона III оголосити війну Австрії — при цьому Віктор Еммануїл погодився віддати Франції Савойю і Ніццу в обмін на Венецію і Ломбардію, які планувалось відвоювати у Відня.
В результаті Австро-італо-французької війни, яка тривала з квітня по липень 1859 року, Ломбардія відійшла до Сардинії, а Венеція залишилась за Австрією; із решти Італії планувалось створити федерацію під керівництвом папи Римського Пія IX. Це викликало широкий протест, і Тоскана, Модена, Романья та Парма, відмовившись визнати папських представників, обрали своїм главою керівника національно-визвольного руху італійців проти іноземного панування Джузеппе Гарібальді і доручили йому домогтись приєднання до Сардинії.
Національний герой Італії Джузеппе Гарібальді (1807-1882), 1866 рік
Національний герой Італії Джузеппе Гарібальді (1807-1882), 1866 рік
30 травня 1860 року Гарібальді разом з 1200 своїми прихильниками захопив Сицилію, а через два місяці при підтримці сардинського флоту — Неаполь, змусивши Франциска II Бурбона, останнього короля Обох Сицилій, рятуватись втечею. У результаті плебісциту, проведеного в жовтні, Королівство обох Сицилій, найбільше державне утворення Апенінського півострова, було приєднано до Сардинії і припинило своє існування. Цього ж року Віктор Еммануїл за згоди Наполеона III був обраний королем Тоскани, Модени, Романьї, Парми та Королівства обох Сицилій і 14 березня 1861 року прийняв титул короля Італії під іменем Віктор-Еммануїл II, а 17 березня 1861 року парламент Сардинії проголосив створення Італійського королівства.
Перший король об'єднаної Італії Віктор Еммануїл II (1820-1878), 1860 рік
Перший король об'єднаної Італії Віктор Еммануїл II (1820-1878), 1860 рік
Влітку цього ж року помер Камілло Кавур, перший прем'єр-міністр Італії, її перший міністр закордонних справ і перший міністр оборони, людина, яка доклала чимало зусиль для об'єднання країни. Тимчасовою столицею об'єднаного королівства став спочатку Турин, а з 1865 року — Флоренція. Венеція увійшла до складу Італії в 1866 році після поразки Австрії у війні проти Пруссії в союзі з Італією, а Папська область, яка на той час скоротилась до області Лаціо, разом з Римом — в 1870 році, коли її союзник Франція зазнала поразки від Прусії. 26 жовтня 1871 року за рішенням парламенту столиця Італії з Флоренції була перенесена до Риму.
Перший прем'єр-міністр об'єднаної Італії Камілло Бенсо ді Кавур (1810-1861), портрет пензля Антоніо Чізері, друга пол. XIX ст.
Перший прем'єр-міністр об'єднаної Італії Камілло Бенсо ді Кавур (1810-1861), портрет пензля Антоніо Чізері, друга пол. XIX ст.
Монархією Італія залишалась до 12 червня 1946 року, коли в результаті референдуму більшість населення країни висловилась за республіканський устрій і всі члени Савойської династії чоловічої статі за особливим законом були вигнані з країни.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 28 липня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

50 дивних олімпійських видів спорту
Інфографіка
50 дивних олімпійських видів спорту
Політика
Європа
Нова історія

Головні події 17 березня

#ЦейДень
Все про 17 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left16 березня
18 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward