Кінець однопартійної системи в СРСР
Людина і суспільствоВіктор Крупина
14 березня 1990 року з'їзд народних депутатів СРСР у Москві ухвалив конституційні зміни, що позбавили Компартію монополії на політичну владу в країні і дозволили долучатися до управління країною іншим партіям, профспілковим, молодіжним і громадським організаціям. На обкладинці: Михайло Горбачов під час виступу на ХХVIII з'їзді КПРС, липень 1990 року © Владімір Мусаельян, Едуард Пєсов/ТАСС
18938
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Конституція СРСР 1977 року (а слідом за нею і конституції союзних республік) запроваджувала однопартійний політичний лад, визначаючи КПРС "керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій". Монополія на владу в руках однієї партії призвела до "застою" в її лавах та стагнації держави. Політика "гласності" у період перебудови, започатковані Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, та масові кадрові ротації в КПРС послабили авторитет партії, проте діюча конституція консервувала політичну систему й унеможливлювала відповідь на поточні виклики. Принципове рішення про перегляд відповідної статті Конституції СРСР було прийняте на ХІХ партконференції КПРС 28 червня — 1 липня 1988 року.

«Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій виступає Комуністична партія Радянського Союзу. КПРС існує для народу і служить народу. Озброєна марксистсько-ленінським вченням, Комуністична партія визначає генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає планомірного, науково обгрнутованого характеру його боротьбі за перемогу комунізму» — Стаття 6. Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 р.

На фоні падіння довіри до влади унаслідок погіршення економічного становища в країні, загострення ситуації в Азербайджані, Грузії та Литві і передвиборчих перегонів у Російській Федерації, Україні та Білорусі в країні прокотилася хвиля мітингів. 4 лютого 1990 року у Москві на Манежній площі відбулася масштабна демонстрація. Близько 300 тисяч її учасників вимагали справжніх демократичних змін, що виражалися гаслами на кшталт "Відсторонити від влади КПРС" і "Вся влада радам". Одним з основних було і гасло з вимогою скасування 6-ї статті Конституції СРСР, що визначала однопартійність політичної системи. Увечері третього дня масових мітингів у Москві та в інших містах СРСР розширений пленум ЦК КПРС погодився з пропозицією Михайла Горбачова і проголосував за скасування однопартійної системи, фактично давши згоду на те, щоб альтернативні політичні партії та громадські організації мали можливість боротися за політичну владу в країні.

Незважаючи на втрату авторитету, на виборах до верховних рад Російської Федерації, України та Білорусі 4 березня 1990 року комуністам зі складнощами вдалося зберегти більшість, зокрема, шляхом призначення 100 депутатів за квотою КПРС.

Дискусії довкола нової редакції 6-ї статті Конституції на політбюро ЦК КПРС виявили три варіанти змін. Частина консервативних партійців (серед них секретар ЦК КПРС Єгор Лігачов і очільник КПУ Володимир Щербицький) висловлювались за такі поправки, які б не змінювали статусу Компартії. Реформатори (секретар ЦК КПРС Олександр Яковлєв, міністр закордонних справ Едуард Шеварднадзе) схилялись до справжньої, а не формальної редакції. Умовіні "центристи" (голова Ради міністрів СРСР Микола Рижков, колишній голова КДБ, народний депутат Віктор Чебриков) виступали за таке реформування, що залишало б за Компартією домінуючі позиції.

«Галаслива кампанія за негайну відміну 6-ї статті Конституції СРСР 1977 року стала першою значною політичною акцією опозиції. Володіючи до того часу повністю або частково низкою друкованих видань, використовуючи можливості своїх прибічників на радіо і телебаченні, радикали добилися того, що ця вимога стала сприйматися у суспільстві як умова продовження перебудови. І навпаки — всяка протидія цій вимозі оголошувалась ретроградством, потугами партократів зберегти своє панування, завадити демократизації держави. По суті, в цьому була велика частка правди. Але подібна ультимативна постановка питання різко скоротила, а потім взагалі звела нанівець можливість плавного переходу від однієї політичної системи до іншої.» — М. Горбачев. Понять перестройку… Почему это важно сейчас. — М., 2006. — С.11.

11 березня 1990 року пленум ЦК КПРС ухвалив рішення про внесення у порядку законодавчої ініціативи на позачерговий третій З'їзд народних депутатів СРСР проект змін до 6 і 7 статті Конституції СРСР. На порядку денному з'їзду, що розпочав свою роботу наступного дня у Кремлівському палаці з'їздів у Москві, були питання про підтвердження повноважень новообраних народних депутатів, про внесення змін і доповнень до Конституції СРСР та заснування посади Президента СРСР.

14 березня 1990 року З'їзд народних депутатів СРСР ухвалив закон "Про заснування посади Президента СРСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) СРСР", яким суттєво змінював низку статей Конституції. Нова редакція 6-ї статті проголошувала, що відтепер не лише КПРС, але й "інші політичні партії, а також профспілкові, молодіжні, інші громадські організації і масові рухи через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, і в інших формах беруть участь у виробленні політики Радянської держави, в управлінні державними і громадськими справами".

Одночасно прийнятий закон запроваджував посаду Президента СРСР та регулював його права та обов'язки, і 15 березня ним було обрано Генерального секретаря ЦК КПРС, Голову верховної ради СРСР Михайла Горбачова, який став першим і останнім Президентом Радянського Союзу.

Скасування монополії КПРС на владу легалізувало появу та діяльність на політичній арені СРСР громадських рухів та опозиційних партій. Першою легальною політичною партією в новітній Україні стала Українська Республіканська партія, заснована 30 квітня 1990 року на базі Української Гельсінської спілки під головуванням Левка Лук'яненка.

У радянській Україні 6-а стаття Конституції УРСР була скасована 24 жовтня 1990 року, а дозвіл на багатопартійність встановлювала відповідним чином відредагована 7-а стаття.


НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?
Друк 4
Віктор Крупина спеціально для © «Цей день в історії», 14 березня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 14 березня

Катерина Корнаро — остання королева Кіпру

1489
#ЦейДень

Все про 14 березня

Події, факти, персоналії

Габсбурзька Іспанія

1516

Перша Словацька республіка

1939

День народження Ейнштейна

1951