Другий понтифікат Бенедикта IX
10 березня 1045 року папа Бенедикт IX вдруге зійшов на папський престол, проте вже через півтора місяці продав свої повноваження своєму хрещеному батькові, відомому як папа Григорій VI. Пошкодувавши невдовзі про своє рішення, у 1047 році Бенедикт IX втретє став папою римським, що є унікальним випадком в історії католицької церкви, представники якої звинувачують Бенедикта IX у гомосексуалізмі, згвалтуваннях та вбивствах, вважаючи його «…соромом для Церкви».
14403
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Теофілакт, син Альберіха III, графа Тусколо, племінник пап Бенедикта VIII і Іоанна XIX, стараннями батька уперше був обраний папою римським у віці близько 20 років (за іншими даними — в 11 чи 12 років) й був інтронізований 1 січня 1033 року. Як і його попередники, він підтримував хороші стосунки з імператором Конрадом II, якого коронував на престол Священної римської імперії, разом з котрим вів боротьбу з непідконтрольним Святому Престолу архієпископом Мілана Арібертом. Перший понтифікат Бенедикта IX завершився в кінці 1044 року (чи у січні наступного), коли він був змушений рятуватись втечею з Риму в результаті повстання, інспірованого впливовою родиною Крешенці, що звела на папський престол єпископа Сабіни Джованні Оттавіані, відомого під іменем Сильвестр III.

Понтифікат Сильвестра III тривав менше трьох місяців — звинувачений у тому, що домігся свого обрання підкупом, він був вигнаний з Риму і наступного дня, 10 березня 1045 року Бенедикт IX оголосив його позбавленим влади і вдруге зайняв папський престол, стверджуючи, що був усунутий незаконно. Однак його другий понтифікат виявився нетривалим — остерігаючись нового повстання римлян, він поступився папськими повноваження своєму хрещеному батькові пресвітерові Джованні Граціано, який зійшов на Святий Престол 5 травня 1045 року.

Незважаючи на репутацію набожної людини, обрання Григорія VI викликало пересуди — звинувачений у тому, що він купив папство у свого попередника, який нібито мав намір одружитися зі своєю двоюрідною сестрою, Григорій VI пояснив свій вчинок тим, що таким чином хотів позбавити Святий Престол недостойної його людини. Тим часом вже у липні до Риму повернувся Бенедикт IX, заявививши, що саме він є справжнім папою. Свої претензії на папський престол знову заявив і Сильвестр III. Кожен з них мав підтримку представників різних груп як римської знаті так і кліру.

На заклик впливових представників духовенства і мирян вирішити конфліктну ситуацію відгукнувся німецький король Генріх III, який мав намір коронуватись у Римі і восени 1046 року прибув до Італії. За його ініціативою 20 грудня у Сутрі був скликаний синод, на якому Григорій VI був усунутий з папського престолу і висланий до Німеччини, де помер наступного року. Позбавлений сану єпископа був і присутній на синоді Сильвестр III, якого було заслано до монастиря, а також відсутній на раді Бенедикт IX. Місце папи було оголошено вакантним і 25 грудня новим понтифіком став особистий сповідник Генріха III єпископ німецького міста Бамберг граф Суітгер Шидгер-Морслебен-Горнбург, який правив під іменем Климент II. Того ж дня у базиліці св. Петра в Римі він коронував свого благодійника і його дружину Агнес де Пуатьє на престол Священної римської імперії.

Понтифікат Климента II також виявився нетривалим, і через місяць по його смерті 9 жовтня 1047 року від отруєння свинцем Бенедикт IX, який скористався відсутністю в Італії німецького імператора і підтримкою єпископів Салерно і Каносси, захопив Латеранський палац, оголосивши себе діючим папою римським. Однак загроза воєнної інтервенції з боку невдоволеного його діями Генріха III змусили Бенедикта IX знову втекти з Риму і 17 липня 1048 року новим понтифіком став третій німець в історії папства єпископ Бріксена граф Поппо Бріксен, відомий під іменем Дамасій II. Він правив лише 23 дні, однак встиг відлучити від церкви свого попереднка, звинуваченого у симонії. Це рішення через рік підтвердив і його наступник папа Лев IX.

Бенедикт IX був першим папою, якого звинувачували у гомосексуалізмі, згвалтуваннях та вбивствах, хоча підтвердження цим чуткам нема, а їх поширення приписують його опонентам єпископам П'яченци і Кремони, яких Бенедикт IX переслідував під час свого другого понтифікату

Подальше життя Бенедикта IX, в миру — Теофілакта III, графа Тусколо, — маловідоме, як і точна дата його смерті в кінці 1055 чи на початку 1056 року. Три його понтифікати є унікальними для 1300-літньої історії Папської держави і описуються його сучасниками як «…сором для Церкви», приклад морального падіння людини, що «…жила в Латеранському палаці як султан», «дбала лише про задоволення» і «як демон з пекла в маскуванні священика займала кафедру Петра, чим осквернила священні таїнства релігії».


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 1
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 9 березня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 10 березня

Закінчення Першої Пунічної війни

241 до н.е.
#ЦейДень

Все про 10 березня

Події, факти, персоналії

Помер Тарас Шевченко

1861

Перша конституція радянської України

1919