сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Майк Тайсон -
чемпіон світу
7 березня 1987 року, перемігши за очками у 12-раундовому двобої Джеймса Сміта, "залізний" Майк Тайсон захистив титул чемпіона світу з боксу серед професіоналів-важковиків за версією World Boxing Council (WBC).
9138
Спорт
Володимир Лук'янюк
Свою кар'єру Майк Тайсон почав 6 березня 1985 року, коли переміг Гектора Мерседеса. Всього за цей рік він провів 15 поєдинків, кожен з яких завершував нокаутом, а 12 з них нокаутом у першому раунді. 22 листопада 1986 року, вигравши нокаутом у 2-у раунді в бою проти Тревора Бербіка, Майк Тайсон став наймолодшим чемпіоном світу у суперважкій категорії. На цей момент йому було 20 років і 144 дні.
Момент бою Майк Тайсон - Джеймс Сміт
Момент бою Майк Тайсон - Джеймс Сміт
7 березня 1987 року у Лас-Вегасі Майк Тайсон зустрівся з чемпіоном світу за версією WBA Джеймсом «Костолом» Смітом. Хоча він на відміну від інших суперників Тайсона і зміг протриматись усі 12 раундів, вів бій украй пасивно і програв Тайсону за очками з розгромним рахунком.
Наступного року Тайсон переміг Тоні Такера і об'єднав пояси за версіями WBC, WBA, IBF, ставши наймолодшим абсолютним чемпіоном світу - рекорд, не побитий і досі. Крім того, він став першим суперважковаговиком, що став абсолютним чемпіоном. У 1988 році Тайсон переміг Ларрі Холмса, Тоні Таббса і став «спадковим чемпіоном», коли переміг колишнього абсолютного чемпіона світу в напівважкій вазі, а також колишнього чемпіона світу за версією IBF у важкій вазі Майкла Спінкса на 91-й секунді бою.
Цього ж року Тайсон звільнив свого тренера Кевіна Руні і розпустив свою команду після чого успіхи пішли на спад. Вигравши лише один бій, Тайсон втратив свій титул 11 лютого 1990 року в 42-му бою проти Бастера Дугласа в Токіо, програвши нокаутом в 10-му раунді.
В 1992 Тайсон був засуджений за згвалтування Дезері Вашингтон, за що мав провести 6 років у в'язниці, але був звільнений через три. Після ув'язнення в 1995 році він повернувся в професійний бокс і провів серію боїв. Тайсону вдалось повернути частину чемпіонських титулів, але він втратив їх в листопвді 1996 року в бою з Евандером Холіфілдом. Наступного року йому ж програв матч-реванш завдяки дискваліфікації (у відповідь, на удари Холіфілда головою, у третьому раунді Тайсон відкусив йому шматок вуха).
8 червня 2002 року Тайсон отримав шанс битися водночас за три пояси чемпіона світу (WBC, IBF, IBO), але британець Леннокс Льюїс послав Тайсона у 8 раунді в нокаут. 3 серпня 2003 року Майк Тайсон оголосив себе банкрутом та звернувся з судовим позовом на 100 млн. доларів проти свого промоутера Дона Кінга. Тайсон закінчив боксерську кар`єру у 2005 році після двох поразок поспіль — Денні Вільямсу (нокаут) і Кевіну МакБрайдові (технічний нокаут). Він увійшов в історію і запам'ятався всім завдяки своєму боксерському таланту, неймовірній швидкості, реакції і неймовірній силі удару. Агресивний боксер у рингу та скандальна особистість за його межами, він завжди привертав до себе увагу і мав мільйонну армію уболівальників.
Майк Тайсон має три кримінальні судимості в 1992, 1998 і 2008 роках (остання — умовна), також відбував покарання у дитячих колоніях. Він був тричі одружений (останній раз в 2009), є батьком семи дітей (чотирирічна дочка трагічно загинула в 2009 році).
19 червня 2013 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Франца Кафки
Правила життя
Правила життя Франца Кафки
Спорт
Особистості
Америка
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 7 березня

#ЦейДень
Все про 7 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left6 березня
8 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward