сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Кирило Розумовський -
останній гетьман України
4 березня 1750 року на раді української старшини в Глухові 22-літній граф Кирило Розумовський був заочно обраний гетьманом України і через три місяці офіційно затверджений на цій посаді.
На обкладинці: Луї Токке «Кирило Розумовський», 1758 рік
12468
Особистості
Володимир Лук'янюк
Завдяки протекції свого старшого брата Олексія, фаворита російської імператриці Єлизавети Петрівни, у 1742 році 14-літній Кирило Розум разом з усією родиною був викликаний з рідного села Лемеші (нині - Чернігівська область) до Санкт-Петербургу, звідки після річного навчання під особистою опікою адьюнкта Петербурзької Академії наук Григорія Теплова виїхав до Європи і в 1743-45 роках інкогніто навчався в Геттінгенському університеті.
Після повернення в Петербург Кирило отримав титул графа і змінив прізвище на Розумовський, у 18 років був призначений президентом Петербурзької Академії наук, а в 20 став підполковником лейб-гвардії Ізмайловського полку. Стараннями Єлизавети Петрівни 27 жовтня 1746 року Кирило Розумовський одружився із троюрідною сестрою імператриці Катериною Наришкіною, придане котрої складало 44 тисячі селян, землі і села у Пензенській губернії, Підмосков'ї та цілий квартал у Москві.
Ідучи назустріч побажанням Розумовського, який у 1744 році під час поїздки імператриці Україною передав їй лист від козацької старшини, і з огляду на загрозу війни з Османською імперією, Єлизавета Петрівна погодилась відновити гетьманство, ліквідоване у 1734 році по смерті Данила Апостола, і 16 травня 1747 року видала указ «Про буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями». Всупереч указу, який визначав столицею Гетьманщини Батурин, у січні 1750 року генерал-аншефтом графом Іваном Гендриковим царський указ був привезений до Глухова, де він звернувся до козацьких старшин з формальною вимогою підтримати клопотання про обрання гетьманом саме Кирила Розумовського.
4 березня 1750 року на головному майдані Глухова за присутності київського митрополита Тимофія Щербацького був зачитаний указ імператриці Єлизавети, після чого Іван Гендриков звернувся до присутніх з питанням про бажану кандитатуру гетьмана і козацька старшина одноголосно запропонувала відсутнього на заході Кирила Розумовського. 5 червня він був офіційно затверджений гетьманом України.
Після прибуття до України в липні наступного року Розумовський, прагнучи зберегти традиційний козацький устрій Гетьманщини, розділив її на повіти, запровадив систему територіальних судів, «Генеральне зібрання» старшини для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Його прагнення призначати полковників на власний розсуд і спроба вести дипломатичні стосунки із сусідніми державами були заблоковані у 1754 році - Розумовський був відкликаний до Петербургу, а під імператорський контроль були поставлені фінанси Гетьманщини і Запорозьке військо.
Після повернення у 1757 році Розумовського до Глухова він почав підготовку до відкриття в Батурині університету, продовжив реорганізацію війська і судоустрою, у 1758 році запросив російського архітектора Андрія Квасова для перебудови Глухова та Батурина і зведення палацових резиденцій. З приходом до влади Петра III Розумовський займався набором добровольців до т. зв. Гольштейнського корпусу для майбутньої війни з Данією і як командир Ізмайлівського полку брав активну участь у державному перевороті Катерини II, яка, однак, не підтримала прагнення зробити гетьманський титул Розумовського спадкоємним.
У 1764 році, після отримання доповіді від близького друга Розумовського і його наставника Григорія Теплова, який більше 20 років працював главою гетьманської канцелярії, про корупцію і зловживання козацької старшини, Розумовський був викликаний до Петербурга вдруге, де був змушений подати рапорт про відставку. Після ліквідації Гетьманщини 21 листопада 1764 року Кирило Розумовський отримав у якості компенсації чин генерал-фельдмаршала, державну пенсію і виїхав за кордон, де провів 11 років.
Помер Кирило Розумовський від інфаркту 21 січня 1803 року в Батурині, де й був похований у збудованому ним Свято-Воскресенському храмі. У 1927 році його склеп-мавзолей був пограбований і розбитий, а у 1941 році була зруйнована і сама церква.
16 жовтня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Україна
Європа
Нова історія

Головні події 4 березня

#ЦейДень
Все про 4 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left3 березня
5 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward