сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Кирило Розумовський -
останній гетьман України
4 березня 1750 року на раді української старшини в Глухові 22-літній граф Кирило Розумовський був заочно обраний гетьманом України і через три місяці офіційно затверджений на цій посаді.
На обкладинці: Луї Токке «Кирило Розумовський», 1758 рік
12691
Особистості
Володимир Лук'янюк
Завдяки протекції свого старшого брата Олексія, фаворита російської імператриці Єлизавети Петрівни, у 1742 році 14-літній Кирило Розум разом з усією родиною був викликаний з рідного села Лемеші (нині - Чернігівська область) до Санкт-Петербургу, звідки після річного навчання під особистою опікою адьюнкта Петербурзької Академії наук Григорія Теплова виїхав до Європи і в 1743-45 роках інкогніто навчався в Геттінгенському університеті.
Після повернення в Петербург Кирило отримав титул графа і змінив прізвище на Розумовський, у 18 років був призначений президентом Петербурзької Академії наук, а в 20 став підполковником лейб-гвардії Ізмайловського полку. Стараннями Єлизавети Петрівни 27 жовтня 1746 року Кирило Розумовський одружився із троюрідною сестрою імператриці Катериною Наришкіною, придане котрої складало 44 тисячі селян, землі і села у Пензенській губернії, Підмосков'ї та цілий квартал у Москві.
Ідучи назустріч побажанням Розумовського, який у 1744 році під час поїздки імператриці Україною передав їй лист від козацької старшини, і з огляду на загрозу війни з Османською імперією, Єлизавета Петрівна погодилась відновити гетьманство, ліквідоване у 1734 році по смерті Данила Апостола, і 16 травня 1747 року видала указ «Про буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями». Всупереч указу, який визначав столицею Гетьманщини Батурин, у січні 1750 року генерал-аншефтом графом Іваном Гендриковим царський указ був привезений до Глухова, де він звернувся до козацьких старшин з формальною вимогою підтримати клопотання про обрання гетьманом саме Кирила Розумовського.
4 березня 1750 року на головному майдані Глухова за присутності київського митрополита Тимофія Щербацького був зачитаний указ імператриці Єлизавети, після чого Іван Гендриков звернувся до присутніх з питанням про бажану кандитатуру гетьмана і козацька старшина одноголосно запропонувала відсутнього на заході Кирила Розумовського. 5 червня він був офіційно затверджений гетьманом України.
Після прибуття до України в липні наступного року Розумовський, прагнучи зберегти традиційний козацький устрій Гетьманщини, розділив її на повіти, запровадив систему територіальних судів, «Генеральне зібрання» старшини для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Його прагнення призначати полковників на власний розсуд і спроба вести дипломатичні стосунки із сусідніми державами були заблоковані у 1754 році - Розумовський був відкликаний до Петербургу, а під імператорський контроль були поставлені фінанси Гетьманщини і Запорозьке військо.
Після повернення у 1757 році Розумовського до Глухова він почав підготовку до відкриття в Батурині університету, продовжив реорганізацію війська і судоустрою, у 1758 році запросив російського архітектора Андрія Квасова для перебудови Глухова та Батурина і зведення палацових резиденцій. З приходом до влади Петра III Розумовський займався набором добровольців до т. зв. Гольштейнського корпусу для майбутньої війни з Данією і як командир Ізмайлівського полку брав активну участь у державному перевороті Катерини II, яка, однак, не підтримала прагнення зробити гетьманський титул Розумовського спадкоємним.
У 1764 році, після отримання доповіді від близького друга Розумовського і його наставника Григорія Теплова, який більше 20 років працював главою гетьманської канцелярії, про корупцію і зловживання козацької старшини, Розумовський був викликаний до Петербурга вдруге, де був змушений подати рапорт про відставку. Після ліквідації Гетьманщини 21 листопада 1764 року Кирило Розумовський отримав у якості компенсації чин генерал-фельдмаршала, державну пенсію і виїхав за кордон, де провів 11 років.
Помер Кирило Розумовський від інфаркту 21 січня 1803 року в Батурині, де й був похований у збудованому ним Свято-Воскресенському храмі. У 1927 році його склеп-мавзолей був пограбований і розбитий, а у 1941 році була зруйнована і сама церква.
16 жовтня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Отто Бісмарка
Правила життя
Правила життя Отто Бісмарка
Особистості
Україна
Європа
Нова історія

Головні події 4 березня

#ЦейДень
Все про 4 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left3 березня
5 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward