Початок
Російсько-української війни
1 березня 2014 року Рада Федерації Росії підтримала звернення президента Володимира Путіна про дозвіл на застосування збройних сил на території України. У відповідь Рада національної безпеки і оборони України, ухвалила рішення привести Збройні сили України в повну бойову готовність та розробила план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ.
43470
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Сепаратистські настрої в Криму досягли свого піку після усунення від влади президента України Віктора Януковича — 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому міським головою проголошено громадянина Росії Олексія Чалого, а 27 лютого парламент та уряд Криму захопили невідомі озброєні люди, які вивісили над ними прапор РФ. Того ж дня депутати Верховної ради Криму ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму на 16 березня.

Оскільки ці дії кримських парламентаріїв суперечили чинному законодавству України і упереджуючи можливий силовий сценарій придушення сепаратизму в Криму, 1 березня 2014 року самопроголошений голова Ради міністрів АР Крим Сергій Аксьонов звернувся до президента Росії посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. У відповідь того ж дня обидві палати Державної думи надали Володимиру Путіну згоду на введення російських військ в Україну. Після цього по всій території півострова відбулись масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об'єктів.

Попри призупинення рішення кримського парламенту Верховною Радою України, рішення Конституційного Суду України та позицію Ради безпеки ООН, референдум був проведений з численними порушеннями та фальсифікаціями, за присутності великої кількості озброєних російських військових і засвідчив, що нібито 96,77% його учасників підтримали «возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації». 18 березня 2014 року в Москві був підписаний «Договір про прийняття Криму до складу Росії», який 21 квітня був ратифікований обома палатами парламенту РФ. Цього ж дня під час штурму української військової частини у Сімферополі загинув прапорщик Сергій Кокурін, а ще один офіцер був поранений. Всього під час захоплення Криму загинуло є військових, двоє цивільних, дві людини було поранено, а Україна втратила 85% свого військово-морського флоту, та численн військові об'єкти.

Починаючи з другої половини березня в ряді міст Півднія і Сходу України відбулися масові акції направлені на приєднання цих регіонів до Росії. В ході деяких з них проросійські активісти здійснили спроби захоплення державних установ. 12 квітня відбулось перше збройне захоплення адміністративних будівель та райвідділ міліції в Слов'янську (Донецька область) за участі громадян Росії, які вивісили на захоплених будівлях державний прапор РФ. Протягом наступних двох днів аналогічні захоплення відбулись в містах Краматорськ, Артемівськ, Красний Лиман, Дружківка, Єнакієво, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Харцизьк, Жданівка, Луганськ і Кіровське, а в період 28 квітня — 2 травня були захоплені Станиця Луганська, Луганськ, Красний Луч, Первомайськ, Алчевськ, Антрацит, Свердловськ, Стаханов.

У відповідь на це в ніч з 12 на 13 квітня Рада нацбезпеки та оборони України розпочла широкомасштабну антитерористичну операцію (АТО) із залученням Збройних Сил України. Попри це 11 травня в Луганській та Донецькій областях, більша частина яких на цей час опинилась під контролем збройних формувань сепаратистів, був проведений референдум про приєднання до Росії, на підставі якого було проголошено створення Донецької (ДНР) та Луганської народних республік (ЛНР), які 24 травня заявили про своє об'єднання в державу «Новороссія», а також висунули територіальні претензії до України на інші південні та східні області — Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запрорізьку, Дніпропетровську та Харківську — і звернулися до Росії з прохання про входження до її складу.

Перші бойові зіткнення сил АТО і сепаратистів почалися ще 2 травня, коли в небі над Слов'янськом за допомогою переносного зенітно-ракетного комплексу було збито гелікоптер сил АТО, що дало підстави вважати, що на боці сепаратистів діють кваліфіковані військові фахівці. Це підтвердилося після проголошення ДНР, коли найважливіші посади в ній зайняли громадяни Росії, що мали стосунок до її спецслужб. Починаючи з 22 травня між силами АТО і збройними формуваннями сепаратистів почались регулярні бойові зіткнення — цього дня під Волновахою (Донецька область) відбувся напад на табір сил АТО, в якому загинуло 18 українських військовослужбовців.

26 травня відбулась перша масштабна успішна операція сил АТО — за допомогою авіації та десанту відбувся перший бій за Донецький аеропорт, в результаті якого було знищено до 300 сепаратистів, при цьому українська армія не зазнала жодних втрат. 4 червня сили АТО повністю звільнили Красний Лиман, 13 червня — Маріуполь. Проте наступного дня під Луганськом сепаратисти збили літак Іл-76 Збройних сил України (ЗСУ), унаслідок якого загинуло 49 осіб; того ж дня були здійснені численні напади терористів на блокпости сил АТО, під час яких було вбито 6 військслужбовців. Загалом 14 червня втрати українських силовиків склали 55 чоловік, що стало найбільшою військовою втратою України за часи незалежності. В результаті боїв з 1 по 5 липня силами АТО були звільнені Слов'янськ і Краматорськ, а основні сили проросійських сепаратистів, які значною мірою стали посилюватись громадянами та армійським озброєнням з Росії, і бойові дії перемістились в Горлівку, Донецьк і Луганськ.

Попри те, що, Російська Федерація не визнала ні референдуми, проведені в ДНР та ЛНР, ні їх державний статус, 1 липня 2014 року на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ПАСЄ) була ухвалена резолюція, яка зазначила, що «…починаючи з лютого 2014 року, Російська Федерація … порушила всі десять гельсинкських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов'язання з наміром висунути … незаконні домагання на східну частину України», 15 серпня із засудженням залучення до подій в Україні російських військових та військової техніки, що надходить з РФ під виглядом «гуманітарних конвоїв», виступив Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, а 28 серпня 2014 року на прохання України та Литви відбулося екстрене засідання РадБезу ООН, у зв'язку із масовим заходом 24 серпня 2014 року російських військових на територію України.

Станом на 24 лютого 2015 року під контролем проросійських сепаратистів та російських військових знаходиться знаходиться у два рази менша територія, ніж на початку проведення АТО, яка складає близько третини площі Донецької та Луганської областей. За цей час за даними ООН в результаті бойових дій загинуло 5793 і поранено 14,5 тисяч людей, більше мільйона українців стали внутрішніми переселенцями і ще понад 200 тисяч виїхало в Росію. Кількість втрат серед учасників бойових дій важко піддається обліку і за деякими даними загиблими вважаються понад 1400 з українського та 6200 з проросійського боку.

Друк 5
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 18 грудня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 1 березня

Тетрархія Діоклетіана

293
#ЦейДень

Все про 1 березня

Події, факти, персоналії

Реванш Наполеона Бонапарта

1815

Запровадження гривні в УНР

1918

Проголошення Кубанської Народної Республіки

1918

«Зворотній бік Місяця» Pink Floyd

1973