сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Друга Французька Республіка
Після кількох днів багатотисячних антиурядових демонстрацій, які змусили короля Луї-Філіппа I зректись престолу, 25 лютого 1848 року Тимчасовий уряд проголосив Францію республікою. Маючи найліберальнішу і найдемократичнішу в Європі конституцію, вона проіснувала неповних п'ять років і була повалена в результаті державного перевороту президента Луї Наполеона Бонапарта, який у грудні 1852 року став імператором.
На обкладинці: Фелікс-Емманюель-Анрі Філіппото «25 лютого 1848 року Альфонс де Ламартін на сходах Отель-де-Віль відмовляється визнати червоний прапор як національний»
10133
Політика
Володимир Лук'янюк
В результаті Липневої революції 1830 року було повалено короля Карла X Бурбона і влада у Франції рішенням парламенту перейшла до герцога Орлеанського. Вісімнадцятилітнє правління Луї-Філіппа I, «короля-громадянина», як він себе називав, попри стабільний промисловий підйом, багаточисельні прогресивні реформи і особисту безумовну чесність характеризувалось поступовим відходом від ідей лібералізму, зростанням протекціонізму, корупції і поновленням домінування дворянства в політичному житті країни.
У другій половині 1840-х років країну охопила економічна криза, спричинена кількома неврожайними роками підряд, що привело до різкого росту безробіття, соціального напруження та зародження політичних рухів за реформування країни. З критикою режиму Луї-Філіппа I виступали як помірковані республіканці та соціалісти, так і прихильники монархії, невдоволені занадто консервативною політикою уряду Франсуа Гізо. У парламенті все частіше стала звучати вимога розширити виборче право на всіх платників податків, але король вперто відкидав всяку думку про політичні зміни, допоки протести парижан не переросли у відкрите протистояння з владою, - 22 лютого 1848 року Парижем пройшла демонстрація робітників і студенства з вимогою відставки Гізо, яку поліція не змогла розігнати.
Луї-Філіпп I (1773-1850), останній монарх з титулом короля на французькому престолі. Пережив сім замахів, після відставки під іменем «містер Сміт» переїхав до Великобританії, де прожив до самої смерті. У 1876 році його останки і останки його дружини були перепоховані у Франції в родовій каплиці Орлеанської династії у місті Дрьо
Луї-Філіпп I (1773-1850), останній монарх з титулом короля на французькому престолі. Пережив сім замахів, після відставки під іменем «містер Сміт» переїхав до Великобританії, де прожив до самої смерті. У 1876 році його останки і останки його дружини були перепоховані у Франції в родовій каплиці Орлеанської династії у місті Дрьо
Протести досягли свого апогею 23 лютого, коли в робітничих кварталах були зведені сотні барикад, а протестуючі почали озброюватись. Відмова Національної гвардії придушити назріваюче повстання змусили Луї-Філіппа погодитись на відставку уряду. Це дещо зняло напругу в місті, однак через й до сьогодні нез'ясовані причини надвечір військові, що захищали Міністерство закордонних справ, відкрили вогонь по демонстрантах. Загибель 16-х робітників стала каталізатором нових демонстрацій і вранці 24 лютого, коли Луї-Філіпп саме слухав доповідь вже третього за останні дні глави уряду, повсталі захопили королівську резиденцію Пале-Рояль. Це спонукало короля призначити ще більш ліберального прем'єр-міністра, однак ситуація вже геть вийшла з-під контролю - на момент, коли близько полудня Луї-Філіпп підписав зречення від престолу на користь свого 9-літнього внука, парижани захопили казарму Шато д’Ор і палац Тюільрі, спаливши винесений на площу Бастілії королівський трон.
Через кілька годин до Бурбонського палацу, де засідали депутати, разом із сином прибула Олена, принцеса Мекленбург-Шверинська, невістка Луї-Філіппа, призначена ним регенткою малолітнього графа Парижу. Дебати з приводу вимоги визнати права на престол її сина були перервані натовпом протестуючих, що увірвались в зал засідань парламенту, і після втечі більшості депутатів ліберальна меншість проголосила створення Тимчасового уряду на чолі з поміркованим республіканцем Альфонсом де Ламартіном. Наступного дня, 25 лютого 1848 року, під натиском кількох тисяч радикально налаштованих демонстрантів на чолі з соціалістом Франсуа-Венсаном Распаєм, які прийшли до паризької ратуші, Тичасовий уряд відмовився від наміру визначати подальший устрій держави загальнонаціональним голосуванням і проголосив Францію республікою. Цього ж дня в країні була відмінена смертна кара.
Франсуа-Венсан Распай (1794-1878), французький хімік, ботанік, фізіолог, медик, учасник революцій 1830 і 1848 року. Очолював демонстрацію радикально налаштованих протестуючих, що вимагали заміни французького триколору на червоний прапор і ультимативною погрозою нових масових протестів домоглись проголошення Другої Французької Республіки. За участь і керівництво демонстрацією 15 травня 1848 року, яка переросла в повстання соціалістів і лівих республіканців, був засуджений до шестилітнього ув'язнення. На президентських виборах 10 грудня 1848 року набрав 0,48% голосів. За Луї Бонапарта був довічно висланий із Франції, звідки повернувся у 1862 році після амністії
Франсуа-Венсан Распай (1794-1878), французький хімік, ботанік, фізіолог, медик, учасник революцій 1830 і 1848 року. Очолював демонстрацію радикально налаштованих протестуючих, що вимагали заміни французького триколору на червоний прапор і ультимативною погрозою нових масових протестів домоглись проголошення Другої Французької Республіки. За участь і керівництво демонстрацією 15 травня 1848 року, яка переросла в повстання соціалістів і лівих республіканців, був засуджений до шестилітнього ув'язнення. На президентських виборах 10 грудня 1848 року набрав 0,48% голосів. За Луї Бонапарта був довічно висланий із Франції, звідки повернувся у 1862 році після амністії
Для вирішення нагальної проблеми безробіття 26 лютого Тимчасовий уряд запровадив створення у великих містах т. зв. Національних майстерень, де за невелику фіксовану плату всі охочі залучались до громадських робіт. Задумані як практична реалізація гасла соціалістів про право на працю, вони виявилися економічно неефективними та занадто обтяжливими для країни. Після їх закриття за кілька місяців у Парижі почалось чергове робітниче повстання, яке зазнало поразки і стало останнім етапом Лютневої революції 1848 року, завдяки якій у Франції встановився найліберальніший у Європі режим: були проголошені свобода совісті, політичних зборів і друку, скасовані дворянські титули, у колоніях - рабство, чоловіки, які досягли 21 року, були наділені загальним виборчим правом, 10-11 годинами був унормований робочий день.
Прийнята 4 листопада 1848 року Установчими зборами конституція офіційно узаконила Другу Французьку республіку, управління якою базувалося на принципі розподілу влади між Національними зборами у складі 750 депутатів і незалежним від парламенту президентом, який обирався загальним таємним голосуванням на чотири роки. За результатами виборів, що пройшли 10 грудня, президентом Франції став Луї Наполеон Бонапарт, племінник першого імператора Франції. Незважаючи на свої монархічні переконання, він приніс присягу на конституції і поклявся бути вірним ідеям республіки, проте після відмови Національних зборів продовжити його повноваження на другий чотирирічний термін 2 грудня 1851 року розпустив парламент. Вчинений Луї Наполеоном переворот був підтриманий 20 грудня загальнодержавним плебісцитом, за підсумками якого президент отримав диктаторські повноваження терміном на 10 років.
Друга Французька республіка проіснувала ще рік - на плебісциті 22 листопада 1852 року переважна більшість висловилась за перетворення Франції у спадкову монархію, і 2 грудня 1852 року, в річницю коронації Наполеона Бонапарта, Луї Наполеон Бонапарт був проголошений імператором французів під іменем Наполеон III.
4 лютого 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Нова історія

Головні події 25 лютого

#ЦейДень
Все про 25 лютого
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left24 лютого
26 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward