сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Останнє папське
благословення римським імператорам
24 лютого 1530 року у Болоньї папа Климент VII коронував Карла V Габсбурга як імператора Священної Римської імперії. Він став останнім з її правителів, хто отримував благословення Святого Престолу, - всі його наступники ставали імператорами відразу після обрання на німецький престол.
На обкладинці: Лукас Кранах-старший «Портрет імператора Карла V», 1533 рік
5782
Політика
Володимир Лук'янюк
За підсумками Верденського договору 843 року з імперії Карла Великого було виокремлене Королівство східних франків, яке включало території на схід від Рейну і на північ від Альп. До середини X століття до нього була приєднана Лотарингія та Лангобардія, і в 962 році Оттон Великий, який захопив північ Італії під приводом захисту Святого престолу, уклав з папою Іоанном XII договір про гарантії недоторканості володінь Папської держави і в церкві святого Петра в Римі отримав з його рук імператорську корону.
Вважаючи себе наступниками імператорів Заходу, у подальшому правителі Священної Римської імперії з обранням на престол носили титул Короля римлян (Romanorum Rex), щоб підкреслити повноту влади над імперією і своє право на папське благословення. Після коронації в Палатинській каплиці в Аахені (нині - Аахенський кафедральний собор) архієпископом Кьольна (як це зазвичай було до 1562 року) вони відправлялись в Італію, де, як правило, спочатку коронувались Залізню короною Ломбардії, беручи титул Короля Італії (Rex Italiae), а вже потім - до Риму, де отримували регалії Імператора римлян (Romanorum Imperator), а з 982 року - Преподобного імператора римлян (Imperator Augustus Romanorum).
Оскільки королю практично ніколи не вдавалось відразу прибути до Риму, то могло пройти кілька років після його обрання перш, ніж він був проголошений імператором, а деякі королі в силу різних обставин так ними ніколи і не ставали. З часом, щоб забезпечити спадкоємність влади, імператори ще за свого життя намагались організовувати обрання римським королем свого спадкоєця (переважно - сина), який отримував імператорський титул вже по смерті батька.
Священна Римська імперія ніколи не була спадковою монархією - походження було лише одним із чинників, що визначали правонаступництво німецьких королів, які, згідно франкських традицій, обирались вищим дворянством. За «Золотою буллою» 1356 року колегія виборців складалась з семи імперських курфюрстів - архиєпископів Майнца, Тріра і Кьольна, король Чехії, Рейнський пфальц-граф, герцог Саксонії і маркграф Бранденбургу
Титул Короля римлян втратив своє функціональне значення в 1508 році, коли Максиміліан Габсбург через війну на Півночі Італії так і не зміг прибути до Риму, - 4 лютого на урочистій церемонії в Тренто папа Юлій II, якому Священна Римська імперія була потрібна для утворення коаліції проти Венеціанської республіки, наділив Максиміліана I титулом «обраний імператор римлян» (Electus Romanorum Imperator). У подальшому його спадкоємці вже не прагнули коронацій в Римі, а імперське право було закріплене відповідним законом, згідно з яким саме обрання короля і робило його імператором. Максиміліан I був також першим, хто став використовувати титул Король німців (Germaniae rex) чи Король в Німеччині (König in Germanien).
Ситуація змінилась зі сходженням на німецький та іспанський престоли Карла V Габсбурга - у 1521 році через протистояння з французьким королем Франциском I Валуа почалась Італійська війна, а по її завершенні через чотири роки - Війна Коньякської ліги, в якій проти Карла виступили Англія, Франція і практично всі (крім Генуї) держави Апеннінського півострова.
Як нащадок трьох провідних династій Європи - французької Валуа, німецької Габсбургів та іспанської Трастамара - Карл V мав загалом королівських титулів більше за будь-якого європейського монарха до і після нього
Зазнавши поразки, з антигабсбурзької коаліції спочатку вийшла Франція, а за нею - Папська держава. По прибуттю до Болоньї Карл V уклав з папою Климентом VII угоду, за якою в обмін на повернення Равенни і Червії в базиліці Сан-Петроніо 22 лютого 1530 року був коронований на престол Італії, а 24 лютого, у свій день народження, - як імператор Священної Римської імперії. Карл V Габсбург став і останнім імператором, який святкував тріумф у Римі.
Якопо Лігоцці «Папа Климент VII та Карл V на конях під навісом вступають в Болонью», бл. 1580 рік
Якопо Лігоцці «Папа Климент VII та Карл V на конях під навісом вступають в Болонью», бл. 1580 рік
Після зречення Карла V 27 серпня 1556 року жоден його спадкоємець не отримував благословення римських пап. Останнім римським імператором був Франц II Габсбург, після відмови якого у 1806 році від німецької корони Священна Римська імперія припинила своє існування.
Титул Король римлян був ненадовго відроджений Наполеоном Бонапартом 20 березня 1811 року - сам як король Італії з 1805 року він наділив ним свого єдиного сина Наполеона II у день його народження. Вони обоє втратили свої королівські титули 11 квітня 1814 року після позбавлення Наполеона I влади.
25 січня 2018 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Роберт Брюс - король Шотландії
Сьогодні
Роберт Брюс - король Шотландії
Політика
Особистості
Європа
Нова історія

Головні події 24 лютого

#ЦейДень
Все про 24 лютого
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left23 лютого
25 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward