Незадовго до падіння Російської і Австро-Угорської імперій по обидві сторони Збруча розгорнулися пошуки символу, спроможного об'єднати українців, розділених кордонами протиборчих імперій. З подання Михайла Грушевського ним став тризуб, спільний символ українства, що зумів ствердитися в тогочасному політичному світі, зіпершись на історію України-Руси. У статтях тих часів Грушевський писав про тризуб: "гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді трезубця" з монет Київської Русі, "...знак сей, як то бувало з такими старинними знаками, дуже стилізований, себто реальний образ предмету, котрий він представляє, дуже змінений... Постилізований він так, що представляє з себе дуже гарний везерунок", "се оздоба питоменна, не запозичена, зв'язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією". Саме укоріненість тризуба в історії України-Руси (на той час були відомі понад 200 варіантів його зображення) і виступила переконливим аргументом у дискусії.
Питання про нагальність розробки державної символіки актуалізувалося в листопаді 1917 року з проголошенням Української Народної Республіки. Тоді ж розпочала роботу геральдично-прапорна комісія, що запропонувала п'ять проектів майбутнього герба. Тим часом тризуб з грудня поміщався на перших банківських білетах і поштових марках УНР.
Ухвалу про затвердження гербу УНР Центральна Рада приймала вже поза межами Києва, захопленого більшовицькими військами. 25 (12) лютого 1918 року у залізничному вагоні на вокзалі Коростеня спершу Рада Народних Міністрів ухвалила внести в Раду закон про установлення для Української держави прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без Хреста), а за кілька годин Мала Рада затвердила гербом Української Народної Республіки знак Київської Держави часiв Володимира Святого; про достеменний вигляд і опис герба тоді не йшлося.
До питання повернулися після визволення Києва. Проекти малюнків герба та печатки Михайло Грушевський доручив розробити відомому українському графіку й архітектору Василю Кричевському. 22 березня 1918 року вони були винесені на розгляд Малої Ради: поміщений у центр тризуб ("знак Володимира Великого"), символiзував iдею Соборностi України, а оливковий вiнок навколо засвідчував миролюбність УНР. Жодних законодавчих актів з цього приводу не ухвалювалося. Гетьманська держава Павла Скоропадського та Директорія також використовували тризуб як державний символ, як і Західно-Українська Народна Республіка після Злуки 22 січня 1919 року.
З підкорення України більшовиками тризуб перебував під забороною як "петлюрівський", а за її межами був символом спочатку Державного центру УНР, пізніше — повоєнної політичної еміграції, оскільки широко використовувався різними політичними силами. Незважаючи на десятиліття цькування і висміювання тризубу радянською пропагандою, коли на межі 1980-1990-х років в Україні активізувалось національно-політичне життя і постала необхідність відмови від комуністичної символіки, питання про визнання його за державний символ України знову стало актуальним.
24 червня 1991 року постановою Верховної Ради УРСР був оголошений Відкритий конкурс зі створення проекту Державного герба України з робочою групою-журі з числа депутатів, істориків, мистецтвознавців і музейників. 4 жовтня 1991 року вона підбила підсумки роботи (цікаво, що у 192 з понад 200 поданих проектів було використане зображення тризуба) і переможцем конкурсу стала група геральдистів — Андрій Гречило, Олексій Кохан та Іван Турецький.
19 лютого 1992 року 231-м голосом Верховна Рада України затвердила Тризуб як Малий герб України, назвавши його "головним елементом великого Державного герба України". Це рішення далося важко, після тривалих кулуарних перемовин і врешті — відкритого натиску опозиційної фракції Народна рада, яка погрожувала в разі неприйняття Державного герба вийти зі складу ВРУ і звернутися до народу і Президента стосовно розпуску Парламенту. Результатом компромісу з комуністами було ухвалення лише Малого герба (ним став тризуб) і перенесення питання про прийняття Великого (яким зазвичай користуються вищі посадові особи держави) на майбутнє.
Затвердження герба завершило справу символічної візуалізації української державності. — маючи прийняту 15 січня музичну версію Державного гімну, затверджений 28 січня — Прапор, а 19 лютого — Державний герб, Україна могла повною мірою презентувати себе в світі.
Під час прийняття Конституції України 1996 року згадка про Великий герб була внесена в статтю 20: "Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького… Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)". 2 листопада 1996 року створили комісію з підготовки та проведення конкурсу проектів Великого Державного герба, однак жоден з 420 запропонованих не був схвалений. Не був результативним і конкурс, оголошений Мінкультури з 23 жовтня 2007-го по 1 вересня 2008 року.
У 2013 році згадку про Великий герб намагалися прибрати з Конституції, однак це вимагало проведення всеукраїнського референдуму, а після втечі Віктора Януковича питання втратило свою актуальність.
Революційні події 2014 року засвідчили вихід розуміння сутності й ціни державних символів України на новий щабель — 25 жовтня 2015 року, майже по чверті століття Незалежності, тризуб був встановлений на шпиль будівлі Верховної Ради України замість радянської зірки.