Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Суд над Слободаном Мілошевичем
12 лютого 2002 року колишній президент Югославії і Сербії Слободан Мілошевич постав перед гаазьким Міжнародним трибуналом з воєнних злочинів у колишній Югославії за звинуваченнями у злочинах проти людяності, геноциді і військових злочинах, здійснених в період Боснійської і Косовської воєн. Суд тривав більше чотирьох років і не завершився винесенням вироку через несподівану смерть Мілошевича від інфаркту міокарда.
На обкладинці: Слободан Мілошевич під час засідання Гаагзького трибуналу
8101
Особистості
Володимир Лук'янюк
Після смерті багаторічного керівника Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія Йосипа Броз Тіто у 1980 році, в країні посилились міжнаціональні конфлікти, що привели до політичної кризи, виходу зі складу СФРЮ Хорватії та Словенії і гострого міжетнічного конфлікту на території Республіки Боснія і Герцеговина між збройними формуваннями місцевих сербів, босняків-мусульман і хорватів. Боснійська війна характеризувалася запеклими бойовими діями за участі як нерегулярних збройних формувань, сформованих за етнічно-релігійним принципом, так і регулярних військ Хорватії і Сербії, очолюваної президентом Слободаном Мілошевичем.
Тривала облога Сараєво і різанина у Сребрениці дали привід НАТО втрутитись в конфлікт, провівши операцію проти армії боснійських сербів, що стало вирішальною подією в справі припинення війни, яка забрала життя понад 100 тисяч чоловік, — в грудні 1995 року спочатку в Парижі, а згодом у Дейтоні (штат Огайо) лідером боснійців Алією Ізетбеговичем, президентом Сербії Слободаном Мілошевичем і президентом Хорватії Франьо Туджманом було підписано угоди з припинення вогню і відокремлення територій ворогуючих сторін.
По завершенні Боснійської війни міжетнічні конфлікти розгорілись у самій Сербії — розпочавшись як протистояння просербської поліції із радикально налаштованим переважаючим албанським населенням в Автономному краї Косово і Метохія, який ще у 1989 році за ініціативи Мілошевича був позбавлений атрибутів державності, через рік воно переросло у відкриті зіткнення із т. зв. Армією Визволення Косово, штаб котрої знаходивсяв Албанії. Для протидії сепаратистам, які домагались виходу як зі складу Сербії, так і Югославії, і розпочали атаки на воєнні об'єкти, в квітні 1998 року за розпорядженням Мілошевича в Косово була направлена югославська армія, що викликало критичну реакцію на Заході.
Відмова Мілошевича відкликати армію, яка брала участь в етнічних чистках в регіоні, привела до початку операції НАТО «Союзна сила» — бомбардування воєнних та стратегічних об'єктів на території Сербії, здійснені з березня по червень 1999 року, дали можливість завершити Косовську війну і взяти регіон під контроль НАТО та міжнародних організацій. Це підірвало авторитет Мілошевича і у серпні 2000 року він програв президентські вибори, спроба фальсифікації яких привела до масових протестів і демонстрацій, відомих як «Бульдозерна революція», котра змусила Слободана Мілошевича подати у відставку.
27 грудня того ж року він був звинувачений ООН у воєнних злочинах, порушенні ряду Женевських конвенцій та геноциді і 1 квітня 2001 року за звинуваченнями у перевищенні повноважень і корупції Мілошевич був заарештований сербською поліцією у себе вдома в Белграді. Через три тижні за розпорядженням прем'єр-міністра Зорана Джинджича він був переданий Міжнародному трибуналу з воєнних злочинів у колишній Югославії в Гаазі, перед яким постав 12 лютого 2002 року. Разом з чотирма іншими вищими югославськими керівниками він був звинувачений у злочинах проти людяності, переслідуваннях за політичними, расовими і релігійними мотивами, депортаціях, створенні концтаборів і порушенні законів та звичаїв війни, здійснених у період Боснійської і Косовської воєн.
Завивши, що Гаазький трибунал незаконний і він не визнає його повноважень, Мілошевич відмовився від послуг адвокатів і кілька разів сам виступав на засіданнях із промовами, у яких звинуватив НАТО у військових злочинах проти цивільного населення, використанні заборонених видів озброєнь та узгоджених діях з албанськими збройними формуваннями. Трибунал тривав більше чотирьох років, переривався 22 рази через слабке здоров'я Мілошевича й так і не завершився вироком через його несподівану смерть 11 березня 2006 року від інфаркту міокарда у слідчому ізоляторі міста Схевенінген. Це сталось через кілька днів після відмови суду надати дозвіл на проходження обстеження в кардіологічній клініці в Росії. Владою Сербії колишньому президенту Югославії і Сербії було відмовлено у державних похоронах і Слободан Мілошевич був похований приватним чином у рідному місті Пожаревац за участю десятків тисяч своїх прихильників.
У лютому 2007 року Міжнародний Суд ООН в Гаазі виніс рішення про відсутність жодних доказів причетності Сербії загалом і Мілошевича зокрема до геноциду збоку боснійських сербів під час Боснійської війни 1992-95 років, за військові злочини під час якої до початку 2008 року Міжнародний трибунал по колишній Югославії засудив 45 сербів, 12 хорватів і 5 боснійських мусульман.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 11 лютого 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також


понад

20 ТИСЯЧ СЛІВ

чужомовного походження
Особистості
Кримінал
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 12 лютого

#ЦейДень
Все про 12 лютого
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left11 лютого
13 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward